Самореабилитация как часть общей реабилитации

Главная задача реабилитации - восстановление здоровья и способности к нормальной жизнедеятельности с помощью различных средств, направленных на восстановление всех функций организма. Чем раньше начнутся процедуры по реабилитации и чем более полным будет комплекс, тем раньше и заметнее будут результаты. Лечебная физкультура, физиотерапия, массаж - все это теперь доступно и вне медицинских учреждений.

Жизнь в движении. Особенно для инвалидов, малоподвижный образ жизни которых лишь приводит к новым заболеваниям и расстройствам. Тренер по ЛФК поможет подобрать упражнения, которые больной сможет выполнять дома самостоятельно, корректируя их под свои возможности. Занятия включают в себя упражнение на растяжку, увеличение выносливости, восстановление мышц, улучшение кровообращения.

Тренировка заключается в повторяющейся и со временем увеличивающейся физической нагрузке, которая способствует положительным функциональным, а иногда и структурным изменениям в организме человека.

Занимаясь самореабилитацией, больной должен уметь следить за собственным состоянием – давлением, пульсом, дыханием, и распределять нагрузку. Регулярные тренировки приспосабливают организм к будущим физическим нагрузкам и способствуют адаптации больного.

Физические упражнения успешно сочетается с другими физическими методами, что в комплексе дает заметный положительный результат.

Улучшению кровообращения и восстановлению чувствительности способствует массаж. Технике массажа могут обучиться родственники больного или даже он сам. В настоящее время существуют различные виды массажеров: вибромассажеры, электромассажеры, миостимуляторы и т.д. В силу своей простоты массажер прекрасно подходит для домашнего использования. Однако следует помнить, что массаж не стоит делать при наличии гнойников на коже, инфекционных заболеваниях и повышенной температуре. Время использования прибора так же следует ограничивать. Массажеры не представляют собой замену профессиональным массажистам – в чем-то они уступают человеческим рукам, а в чем-то их превосходят.

Так, японские массажные кресла и массажные тренажеры уже давно используются для реабилитации инвалидов в санаторно-курортных учреждениях и медицинских центрах.

Массажные кресла повышают тонус мышц и укрепляют нервную систему, снимают усталость и эмоциональное напряжение, усиливая кровоток к внутренним органам и мышцам человека, уменьшают негативное воздействие малоподвижного образа жизни.

Самореабилитация – это, прежде всего, восстановление уверенности в себе и своих силах, что немаловажно при реабилитации людей с ограниченными возможностями.

2.Від чого залежить опанування?

У кризовому стані майже завжди здається, що нічого не можна змінити. Навіть якщо це дійсно так, то все одно вихід є — людина здатна змінити своє ставлення до того, що трапилось.

Позаяк успіх у розв’язанні складної життєвої ситуації залежить передусім від самої людини, розглянемо ставлення її до власних можливостей розв’язати конфлікт, подолати напруженість, зменшити тривогу.

Безперечно, існує певний зв’язок між характеристиками суб’єктивного смислового простору та ефективністю адаптаційних можливостей людини. Важливими параметрами у суб’єктивній картині ситуації виступають, по-перше, уявлення про ситуацію,і, по-друге, уявлення про способи її подолання. У цьому параграфі йдеться про так зване “coping behavior”, опанування, тобто про індивідуальний спосіб взаємодії із ситуацією у відповідності з її власною логікою, значущістю для людини та її сьогоднішніми можливостями (Нартова-Бочавер С.К.,1997, с.21).

Навіщо людині опановувати ситуацію? Щоб якомога скоріше та ефективніше адаптуватися до неї, призвичаїтися до нових складних умов, хоча б таким чином зменшивши внутрішню напругу, знизивши стресогенність того, що все одно вже відбувається. Головне завдання опанування — забезпечити та підтримати певний рівень психічного та фізичного здоров’я, хоча б мінімальну, але все ж таки задоволеність собою, своєю діяльністю, спілкуванням.

Яким чином здійснюється індивідуальне опанування? Від чого воно залежить? Опанування може бути як цілком усвідомлюваним, так і несвідомим з усіма перехідними формами часткової, тимчасової усвідомлюваності. Класичні захисні механізми, що їх вперше описано З.Фрейдом, — типу раціоналізації, проекції, придушення –можуть виступати знайомими кожному з власного досвіду прикладами опанування.

Опанування (совладание)? — це така поведінка, яка використовується людиною для керування власним передбаченням і переживанням кризової ситуації. Це безперервні спроби у думках і діях відповідати конкретним вимогам, що їх диктує ситуація, і не лише відповідати, а трохи випереджати їх, бути до них готовим.

Особистість інтерпретує ці вимоги як очікування від неї певних випробувань, що перевищують її можливості. Процес опанування спрямований на подолання стресогенних впливів і підпорядковується головній меті діяльності.

Серед способів опанування слід назвати, наприклад, активно-вчинковий, коли людина швидко приймає рішення і здійснює певний вчинок, який допомагає їй полегшити кризовий характер ситуації. Інколи не менш ефективним виявляється і опанування шляхом уникання, коли краще не діяти, а ігнорувати обставини, які склалися, просто перечекати неприємності. Деякі люди воліють обирати для себе активно-когнітивне опанування, пояснивши собі всі можливі причини ускладнень, знайшовши виправдання для того, що відбувається.

Людина обирає саме той спосіб опанування, який більше відповідає вимогам ситуації, з одного боку, та її власним індивідуальним особливостям, її досвіду, емоційному стану, з іншого.