18. Метеорологічні умови виробничого середовища, засоби та способи нормалізації параметрів мікроклімату

Метеорологічні умови виробничого середовища

Метеорологічні умови виробничого середовища або мікроклімат виробничих приміщень - це фізичний стан повітря, який характеризується такими фізичними параметрами:

• температурою повітря t, °С;

• відносною вологістю (ф, %;

• швидкістю руху повітря V, м/с;

• величиною атмосферного тиску Р, Па;

• тепловиділенням І, Вт/м²;

• ступенем іонізації повітря.

Мікроклімат виробничих приміщень залежить від кліматичних умов, часу доби, пори року і сезонних змін.

Загальні заходи та засоби нормалізації параметрів мікроклімату

Створення оптимальних метеорологічних умов у виробничому приміщенні є складним завданням, розв’язати яке можна такими заходами та засобами:

• удосконалення технологічного процесу та устаткування;

• впровадження нових технологій та обладнання (наприклад, заміна полуменевого нагрівання індукційним). Заміна гарячого способу обробки металу холодним, горнових печей - тунельними, що дасть можливість зменшити виділен­ня тепла у виробниче приміщення;

• раціональне, об’ємне, планове і конструктивне рішення виробничих буді­вель (подвійне засклення, повітряні завіси, гарячі цехи в одноповерхових

будівлях);

• раціональне розміщення технологічного устаткування. Для гарячих виробів - окреме приміщення. Теплоізольовані обладнання розмістити в окремих приміщеннях, щоб теплові потоки не перехрещувались;

• автоматизація та дистанційне управління технологічним процесом. Цей захід виводить людину із виробничих зон (наприклад, автоматичне завантажування печей в металургії, управління розливом сталі);

• раціональна вентиляція, опалення та кондиціювання повітря;

• застосування теплоізоляції устаткування та захисних екранів;

• регулювання режимів праці та відпочинку;

• використання засобів індивідуального захисту.

19. Нормування метеорологічних умов, прилади для вимірювання метеорологічних умов

Нормування параметрів мікроклімату

Температура, відносна вологість та швидкість руху повітря нормуються для робочої зони - простору, в якому знаходяться робочі місця постійного або непостійного (тимчасового) перебування працівників.

В основу принципів нормування параметрів мікроклімату покладено оцінку оптимальних та допустимих метеорологічних умов у робочій зоні залежно від теплової характеристики виробничого приміщення, категорії робіт за ступенем важкості та пори року.

Оптимальні (комфортні) вважаються такі параметри мікроклімату, які за тривалої і систематичної дії на людину забезпечують збереження нормального теплового стану організму. Вони забезпечують відчуття теплового комфорту і створюють умови для високого рівня працездатності людини.

Допустимі мікрокліматичні умови передбачають можливість напруженої роботи механізму терморегуляції, що не виходить за межі можливостей організму, а також дискомфортні відчуття (умови, які не шкідливі для здоров’я).

Оптимальні та допустимі параметри мікроклімату нормуються залежно від періоду року.

теплий - середньодобова температура повітря зовнішнього середовища tзв>=

• 10 °С;

холодний - середньодобова температура повітря зовнішнього середовища tзв<=10 °С.

• від категорії робіт за важкістю їх виконання: легкі; середньої важкості; важкі',

• від категорії приміщень, в яких проводяться роботи:

“холодні” - приміщення з незначним надлишком тепла до 20 кКал/м³ - год; “гарячі” - приміщення з явним надлишком тепла > 20 кКал/м³ • год.

Прилади для визначення параметрів мікроклімату

Вимірювання температури повітря - проводиться в кількох точках робо­чої зони: на рівні 1,3-1,5 м від підлоги, на відстані 1 м від нагрівальних приладів.

Термометри: ртутні, спиртові; парні термометри (які складаються із зачорненого і посрібленого) - в умовах теплового випромінювання; термографи - для безперервного реєстрування температури (самописні прилади).

Вимірювання відносної вологості повітря - відношення фактичного вмісту маси водяних парів, що містяться в цей час в 1 м³ повітря, до максимально можливого їх вмісту при даній температурі визначається: психрометром Августа; психрометром аспіраційним (Ассмана); гігрометром; для запису зміни вологості - гігрографом.

Для контролю вмісту шкідливих речовин в повітрі застосовують такі методи:

• газів і парів (лабораторний, експрес-метод, автоматично-дистанційний);

• для замірювання запиленості (ваговий, рахунковий, фотометричний, електричний).