45. Організація пожежної охорони в Україні

Забезпечення пож. безпеки – складова частина виробничої та ін. діяльності. Забезпечення пож. безпеки покладається на власника підприємства.

Власники під-ств зобовязані:

• розробити комплексні заходи для забезпечення пожежної безпеки.

• забезпечити дотримання протипожежних вимог

• організувати навчання працівників пожежній безпеці

• утримувати навчання працівників пож. без. і дотримувати в справному стані протипожежні засоби і зв'язок

• подавати відомості про стан безпеки на вимогу держ. служби безпеки.

• проводити службові розслідування пожеж

Державний пожежний нагляд

Здійснюється у всіх населених пунктах.

Органи що здійснюють пожежний нагляд – державні інспектори пожежного нагляду. Вони мають право у будь який час проводити технічне обстеження при власнику або при присутності заступника, отримувати звіти, про пожежну безпеку. Інспектори дають керівникам розпорядження що до зменшення небезпечних ділянок.

Інспектори можуть притягати до адміністративної відповідальності, застосовувати штрафні санкції.

Завдання пожежної охорони:

• запобігання пожеж і нещасних випадків

• гасіння пожеж, рятування людей і надання допомоги.

Пожежна охорона поділяється на державну, відомчу, сільську та добровільну.

Державна пожежна охорона формується на базі існуючих воєнізованої та професійної пожежної охорони органів внутрішніх справ України, входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і здійснює державний нагляд.

Підрозділи відомчої пожежної (пожежно-сторожової) охорони створюються на об'єктах міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, перелік яких визначається Кабінетом МіністрівУкраїни.

У сільських населених пунктах, де немає підрозділів Державної пожежної охорони, органами місцевої державної адміністрації створюються сільські пожежні команди.

46. Поняття про процес горіння

Горіння — це екзотермічна реакція окислення речовини, яка супроводжується виділенням диму та (або) виникненням полум'я і (або) свічення. Для виникнення горіння необхідна наявність горючої речовини, окислювача та джерела запалювання. Розрізняють два види горіння: повне — при достатній кількості окислювача, і неповне — при нестачі окислювача. Продуктами повного горіння є діоксид вуглецю, вода, азот, сірчаний ангідрид та ін. При неповному горінні утворюються горючі і токсичні продукти (оксид вуглецю, альдегіди, смоли, спирти та ін.). Горіння може бути гомогенним та гетерогеним. При гомогенному горінні речовини, що вступають в реакцію окислення мають однаковий агрегатний стан, наприклад газоподібний. Якщо початкові речовини знаходяться в різних,агрегатних станах і наявна межа поділу фаз в горючій системі, то таке горіння називається гетерогенним.

В залежності від швидкості поширення полум'я, горіння можна поділити:

нормальна швидкість горіння – наз. швидкість поширення полум'я по нерухомій суміші за нормаллю до її поверхні.

вибух – це швидке перетворення речовини, яке супроводжується виділянням енергії і утворенню стиснутих газів.

Детонація – це горіння, яке поширюється зі швидкістю більшою за швидкість звуку.

Пожежа – наз. неконтрольоване горіння яке наносить матеріальні збитки.