33. Дія виробничих вібрацій на організм людини. Нормування і вимрювання вібрацій

Вібрація - загальнобіологічний шкідливий чинник, що призводить до фахових захворювань - віброзахворюваннь, лікування котрих можливо тільки на ранніх стадіях. Хвороба супроводжується стійкими порушеннями в організмі людини (опорно-руховий апарат, необоротні зміни в кістках і суглобах, зсуви в черевній порожнині, нервово-психічній сфері). Людина частково або цілком утрачає працездатність. По способі передачі на людину вібрація підрозділяється на загальну і локальну. Загальна - діє через опорні поверхні ніг на весь організм у цілому. Локальна - на окремі ділянки тіла. Загальну поділяють по характері передачі на: транспортну(при прямуванні машин); транспортно-технологічну (при виконанні роботи машиною прямування: кран, бульдозер); технологічну (при роботі механізмів і людина знаходиться поруч).

34. Дія електричного струму на організм людини. Прични смертельних випадків від дії електричного струму.

Проходячи через тіло людини, електричний струм справляє термічну, електричну та механічну (динамічну) дію. Ці фізико-хімічні процеси притаманні живій та неживій матерії. Одночасно електричний струм здійснює і біологічну дію, котра є специфічним процесом, властивим лише живій тканині.

Термічна дія струму проявляється через опіки окремих ділянок тіла, нагрівання до високої температури кровоносних судин, нервів, серця, мозку та інших органів, котрі знаходяться на шляху струму, що викликає в них суттєві функціональні розлади.

Електролітична дія струму характеризується розкладом органічної рідини, в тому числі і крові, що супроводжується значними порушеннями їх фізико-хімічного складу.

Механічна (динамічна) дія — це розшарування, розриви та інші подібні ушкодження тканин організму, в тому числі м'язової тканини, стінок кровоносних судин, судин легеневої тканини внаслідок електродинамічного ефекту, а також миттєвого вибухоподібного утворення пари від перегрітої струмом тканинної рідини та крові.

Біологічна дія струму проявляється через подразнення та збудження живих тканин організму, а також через порушення внутрішніх біологічних процесів, що відбуваються в організмі і котрі тісно пов'язані з його життєвими функціями.

Причини смертельних випадків від дії електричного струму

Причинами смерті від дії електричного струму можуть бути: припинення роботи серця; зупинення (параліч) дихання; електричний шок. Можлива дія одночасно двох або трьох причин.

Припинення серцевої діяльності від дії електричного струму найнебезпечніше. Вплив струму на м’яз серця може бути прямим, коли струм протікає безпосередньо в області серця, і рефлекторним, тобто через центральну нервову систему, коли шлях струму лежить поза цією областю. В обох випадках може статися зупинення серця або його фібриляція.

Фібриляція серця– це хаотичний рух серцевих м’язів (фібрил), при яких серце не в стані рухати кров по судинах.

Припинення дихання відбувається внаслідок безпосереднього впливу струму на м’язи грудної клітки, що беруть участь у диханні. Людина відчуває утруднене дихання вже при дії струму 20–25 мА частотою f = 50 Гц. За тривалої дії струму настає асфікція (нестача кисню та надлишок СО2).

Електричний шок – своєрідна важка нервова рефлекторна реакція організму на ураження електричним струмом (розлади кровообігу, дихання, обміну речовин). Електричний шок умовно поділяється на три стадії: стадія збудження; гальмування або затухання всіх життєво важливих функцій; вихід із шокового стану або загибель.

Шоковий стан триває від декількох десятків хвилин до діб. Після цього може настати загибель людини внаслідок повного згасання життєво важливих функцій, або одужання внаслідок своєчасного активного лікарського втручання.

35. Фактори які визначають ступінь ураження електричним струмом Основними факторами, що визначають результат ураження, є:  величина струму і напруги;  тривалість дії струму;  опір тіла;  петля («шлях») струму;  психологічна готовність до удару. - Величина струму і напруги. Електричний струм, як вражаючий фактор, визначає ступінь фізіологічної дії на людину. Напруга слід розглядати лише як фактор, обуславлі-вающий протікання того чи іншого струму в конкретних умовах - чим більше напруга дотику, тим більше вражає струм.

- Тривалість дії струму. Встановлено, що поразка електричним струмом можливо лише у стоянні повного спокою серця людини, коли відсутні стиск (систола) або розслаблення (діастола) ж-лудочков серця і передсердь. Тому при малому часі вплив струму може не сов-падати з фазою повного розслаблення, проте все, що збільшує темп роботи серця, спо-власної підвищення ймовірності зупинки серця при ударі струмом будь-якої тривалості. До таких причин слід віднести: втома, збудження, голод, спрагу, переляк, прийняття алкоголю, наркотиків, деяких ліків, куріння, хвороби і т.п. - Опір тіла. Величина непостійна, залежить від конкретних умов, змінюється в межах від не-скількох сотень Ом до декількох мегом. З достатнім ступенем точності можна вважати, що при дії напруги промислової частоти 50 Герц, опір тіла чоло-століття з'являйся активної величиною, що складається з внутрішньої і зовнішньої складових. Внутрішній опір у всіх людей приблизно однаково і складає 600 - 800 Ом. З цього можна зробити висновок, що опір тіла людини визначається в основному величиною зовнішнього опору, а конкретно - станом шкіри рук товщиною всього лише 0,2 мм (в першу чергу її зовнішнім шаром - епідермісом).

- Шлях («петля») струму через тіло людини. При розслідуванні нещасних випадків, пов'язаних з дією електричного струму, перш за все з'ясовується, яким шляхом протікав струм. Людина може торкнутися токо-ведучих частин (або металевих неструмоведучих частин, які можуть опинитися під напругою) самими різними частинами тіла. Звідси - різноманіття можливих шляхів струму.