Міністерство аграрної політики та продовольства України

Оріхівський сільськогосподарський технікум

Методичні вказівки

по самостійному вивченні №3

Тема 2.3

« Виробнича база технічного сервісу»

Тема 2.4

«Технологічні процеси і ЕСТД»

з дисципліни

„Технічний сервіс в АПК"

2011

Структуру розробили: Мозговий С.П. - викладач спеціальних дисциплін

вищої категорії

Дуденко О.В. - викладач спеціальних дисциплін

Рецензенти: Пріщенко А.О. – викладач дисципліни

"Сільськогосподарські машини", викладач вищої категорії.

Методичні рекомендації розглянуто і схвалено

на засіданні методичної комісії спеціальних дисциплін

Протокол № 7 від 8 Лютого 2011 року

Запропоновано до впровадження в навчальний процес

І. Загальні відомості

Теми „ Виробнича база технічного сервісу" та « Технологічні процеси і ЕСТД» винесені на самостійне вивчення в зв'язку, з тим, що з деякими питаннями даних тем студенти ознайомлюються при вивчені дисциплін «Ремонт машин і обладнання» та «ВСТВ» , а також через те, що ці теми прості і доступні для самостійного вивчення.

Час вивчення тем - 4 години.

Знання по темам необхідні техніку-механіку для їх реалізації в практичній діяльності: при організації роботи з технічного обслуговування і діагностування машино–тракторного парку , з метою покращення ефективності технічної експлуатації тракторів і автомобілів при виконанні сільськогосподарських робіт. Зменшення витрат на ремонт і технічне обслуговування, а також підвищення показників використання МТП.

Вивчення тем може бути реалізоване при використані наступної літератури:

1 Вознюк Л.Ф. , Іщенко В.В. , Михайлович Я.М. Технічне обслуговування і діагностування сільськогосподарських машин – К. : Урожай, 1994.

2 Калашніков О.Г. , Лауш П.В. , Некрасов С.С. Ремонт машин – К.: Вища школа 1983.

3 Ульман И.Е., Игнатьев Г.С., Борисенко В.А.и др. Техническое обслуживание и ремонт машин - М.: Агропромиздат, 1990.

II. Перелік питань для вивчення теми

1. Загальні відомості про граничні стани та критерії їх визначення. Технологічний, технічний та техніко – економічні критерії.

2. Загальні відомості про допустимі зміни параметрів технічного стану складальних одиниць машин.

3 Методи визначення допустимого відхилення параметра технічного стану.

Відповіді на питання можна знайти в джерелах:

[1]ст. 21 - 46

[2] ст. 27 - 30

[3] ст. 27-44

Тема 2.3 Виробнича база технічного сервісу.

1. Склад і структура виробничої бази технічного сервісу АПК. Поняття про інженерно – технічні комплекси, їх техніко – економічні показники.

2. Забезпеченість інженерно – технічних комплексів основним ремонтно – діагностичним обладнанням.

3. Форми організації трудової діяльності (індивідуальна і колективна оренда дільниці, кооперативи, асоціації і т. д.).

І

Склад і структура виробничої бази технічного сервісу АПК. Поняття про інженерно-технічні комплекси, їх техніко- економічні показники.

З періоду індустріалізації, вітчизняного сільського господарства, тобто починаючи з 30-х років, обслуговування й ремонт техніки, що надходила із заводів-виготовлювачів, були покладені безпосередньо на структури, що входили в агропромисловий комплекс.

Спочатку це були машинно-тракторні станції (МТС), потім, ^;після їхньої ліквідації — "Сільгосптехніка", а також і ремонтні підприємства колгоспів і радгоспів.

Радикальні зміни, що відбулися в останні роки, у державній і економічній політиці країни висунули завдання перетворень і в структурі технічного сервісу агропромислового комплексу. При цьому виявилося неможливим просто скопіювати досвід держав з давно сформованою ринковою економікою навіть у цьому відносно локальному сегменті народного господарства.

Цьому перешкоджає, з одного боку, як не дивно, значний технічний потенціал раніше створеної автономної ремонтно-обслуговуючої бази АПК, а з іншого боку - економічна слабкість заводів вітчизняної промисловості, їхня нездатність перекласти на себе технічний супровід в експлуатації машин, що випускають ними.

Виникла необхідність спільними зусиллями експлуатаційників і виробників машин при економічній підтримці держави здійснити структурну перебудову матеріальної бази обслуговування й ремонту як за рахунок реформування технічного потенціалу існуючих підприємств, так і створення нових виробничих структур. Пошук оптимального сполучення минулого з майбутнім, що народжується, вибудовування механізмів поступового освоєння промисловістю нової, відповідної ринковим реаліям системи технічного сервісу, використання у ролі дилерів, що діють ремонтно-обслуговуючі підприємства й служби, і становить основну проблему переходу від внутрішньогалузевої ремонтно-обслуговуючої бази АПК до переважно фірмової.

Ремонтно-обслуговуюча база господарств з виробництва сільськогосподарської продукції, включає ремонтно-обслуговуючу базу на центральній садибі (центральна виробничо-технічна база) та ремонтно-обслуговуючу базу в підрозділах (у механізованих загонах, бригадах, відділках фермах) , що створюється у вигляді пунктів технічного обслуговування. Невід’ємною складовою частиною ремонтно-обслуговуючої бази (як правило. центральної) є також пересувні засоби технічного обслуговування і ремонту машин.

Зважаючи на доцільність розподілу робіт з технічного забезпечення МТП між ремонтно-обслуговуючими різного рівня та системи об’єктів для виконання цих робіт, центральна виробнича база господарства згідно з типовими проектними рішеннями складається з чотирьох технологічних секторів:

- технічного обслуговування і ремонту машин;

- тривалого зберігання машин (машинний двір);

- між змінної стоянки машин і машинно-тракторних агрегатів;

- зберігання та видачі нафтопродуктів.

Крім вказаних секторів, виробнича база має адміністративно-побутові будівлі та приміщення. За деякими типовими проектними рішеннями до складу виробничої бази може входити окремим технологічним сектором автогосподарство з майданчиками для стоянки автомобілів і причепів, закритими гаражами та ростами технічного обслуговування.

У господарствах з великим автомобільним парком іноді для нього організовують окрему ремонтно-обслуговуючу базу.

Сектор технічного обслуговування та ремонту машин включає центральну ремонтну майстерню (ЦРМ), відкриті майданчики та навіси для ремонту сільськогосподарських машин, матеріально-технічний склад з майданчиком для навантаження, розвантаження і зберігання великогабаритних матеріалів, пост зовнішньої очистки та миття машин. Ремонтна майстерня може розміщуватись в одній чи кількох будівлях. До її складу, крім основних дільниць (механічної, зварювальної тощо), входять пости технічного обслуговування та діагностування тракторів і комбайнів, а також розбирально-складальне відділення. Коли бракує місць у майстерні, ремонт великогабаритних машин, особливо у весняно-літній період, може проводитись на відкритих майданчиках та під навісами.

Сектор тривалого зберігання машин включає закриті приміщення, навіси, майданчики для зберігання машин та обладнання. У цьому секторі обладнують спеціальні майданчики для складання нових машин і розбирання списаних, також будують склад для зберігання знятих із машин вузлів і деталей та пост консервації машин.

Сектор міжзмінної стоянки машин включає відкриті майданчики та закриті опалювані гаражі. У ньому об­ладнують спеціальні водомаслопідїгрівальні установки та системи передпускового підігріву автотракторних двигунів.

Сектор зберігання та видачі нафтопродуктів включає пости заправки машин та приміщення для зберігання кон­систентних мастил і невеликих ємкостей із спеціальними маслами.

Пункти технічного обслуговування МТП створюються у бригадах і відділках господарств за типовими проектами на 20, ЗО і 40 тракторів і відповідну кількість сільськогосподарських машин. Пункти технічного обслуго­вування машин та обладнання тваринницьких ферм і комп­лексів розміщують в окремих будівлях і блоках приміщень. Виходячи із спеціалізації ферм, переліку основних робіт і технології їх виконання, ці пункти оснащують, відповідним обладнанням для технічного обслуговування та поточного ремонту засобів механізації і електрифікації технологічних процесів.

І—сектор ремонту, технічного обслуговування та міжзмінної стоянки машин: 1—центральна ремонтна майстерня; 2— матеріально-технічний склад з майдан­чиком для габаритних матеріалів; 3 — майданчик для ремонтного фонду; 4 — май­данчик з навісом для технологічної наладки машин; 5, 6, 7, 8, 9, 10 — майданчи­ки для міжзмінної стоянки машин; 11 — тепла стоянка на 12 тракторів;

12 — адміністративний будинок;II — автогосподарство:13 — закрита стоянка (гараж) з профілакторієм на 60 автомобілів; 14, 15, 16 — майданчики для стоянки автомобілів, причепів, автопоїздів;— нафтогосподарство з постами заправки машин;

3. — пост зовнішньої очистки та миття машин; V — сектор тривалого зберігання машин:17 —закрита стоянка для зернових комбайнів; 18 — склад центрального машин­ного двору; 19 — пост консервації машин; 20, 21—закриті стоянки для складних машин; 22 — майданчик для розбирання списаних машин; 23 — естакада

Рисунок 1. Схема генплану центральної виробничо-технічної бази господарства з парком 75 тракторів:

Пункти технічного обслуговування МТП згідно з типо­вими проектними рішеннями складаються з тих же секторів, що і центральні виробничі бази господарств, і відрізняються від них розмірами окремих об'єктів, їх тех­нологічним оснащенням та видами робіт, що там виконую­ться. Схему планування ПТО бригади на 20 тракторів по­казано на рис. 2.

: ,

1 _ наземний склад дизельного палива; 2 — приймально-роздавальний майданчик; З — маслосклад; 4 — майданчик для очистки машин; 5 — пост зовнішнього миття машин; 6 — бригадний будинок; 7 — майданчик для технологічної наладки агре­гатів; 8 — майданчик для ремонту машин; 9— .майстерня; 10 — тепла стоянка на 6 тракторів; 11—трансформаторна підстанція; 12 — майданчик для списаних ма­шин; 13—16 — майданчики для міжзмінної стоянки агрегатів; 17—23 — майданчи­ки для зберігання машин

Рисунок 2. Схема планування пункту технічного обслуговування МТП бригади

Сектор обслуговування і ремонту включає майстерню, розраховану на виконання ТО-1, ТО-2 і СТО тракторів, комбайнів і сільськогосподарських машин. Тут також про­водиться поточний ремонт нескладних машин. Обов'язко­вим елементом цього сектора є установочний майданчик для технологічної наладки машин і агрегатів. Його облад­нують навісом та тельфером і використовують для розван­таження нової техніки. До цього ж сектору відноситься і пост миття машин, хоч інколи він може бути розміщений досить далеко від майстерні, перед в'їздом на територію ПТО.

Сектор міжзмінної стоянки машин і агрегатів повинен мати два майданчики з твердими покриттями. Майданчик з бетонним покриттям для стоянки агрегатів на базі гусе­ничних тракторів розміщують поближче до в'їзних воріт. Майданчик з менш дорогим асфальтобетонним покриттям для стоянки агрегатів на базі колісних тракторів за роз­мірами у 2—3 рази більший попереднього; Частиною цього сектора є майданчик для стоянки, складання та коротко­часного зберігання широкозахватних машин — зчіпок, лу­щильників, штангових обприскувачів тощо. Під нього від­водиться територія за межами ПТО. Типовими проектами передбачено також спорудження опалюваних гаражів для тракторів, що експлуатуються в холодний період.

Призначення та структура інших секторів ПТО анало­гічні відповідним секторам центральних виробничих баз господарств.

Майстерня технічного обслуговування. Для пунктів технічного обслуговування інститут Діпросільгоспром розробив типові проекти майстерень технічного обслуговування на 10 … 20 тракторів (ТП № 816—171) та 30…40 тракторів (ТП № 816—173). У майстернях виконують технічні обслуговування (ТО-1, ТО-2 і ТО-3) тракторів і самохідних шасі, комбайнів і складальних сільськогосподарських машин, сезонне технічне обслуговування тракторів і самохідних шасі, усунення несправностей тракторів та комбайнів потоковий ремонт нескладних сільськогосподарських машин.

Таблиця 1. Основні техніко-економічні показники майстерень пунктів технічного обслуговування машинно-тракторного парку

П О К А З Н И К И	Показники майстерень ПТО , розроблених по проектам
	№ 816-171		№ 816-173
	на 10 трак торів	на 20 трак торів	на 30 трак торів	на 40 трак торів
Річний випуск продукції в умовних ремонтах	9,45	18,7	27,85	37,9
Загальна площа, м	183,4		250,9
в тому числі: робоча	101,6		168,4
допоміжна	12,1		18,1
Площа забудови, м	197,0		274,3
Загальна трудоємність, люд.- год.	3115,0	6177,0	9191,4	12507,4
Кількість виробничіх працівників	3	4	5	7
Всього працівників, чол.	3	4	6	8
Встановлена потужність силового електрообладнання , кВт.	62,7		75,8
Встановлена потужність електроосвітлення, кВт.	8,2		8,2
Загальна витрата тепла, кВт (тис. ккал/год.)	178 (153,2)		250 (214,9)

Ця майстерня (рисунок 3) має такі дільниці: ковальсько-зварювальну, слюсарно-механіч­ну, склад ремонтних матеріалів та запасних частин, усунення несправностей сільськогосподарських машин, технічного обслуговування і діагностики. Межа між дільницею техніч­ного обслуговування і діагностики та дільницею усунення несправностей сільськогосподарських машин умовна. Тому, за­лежно від сезону і обсягу окремих видів робіт, вони мо­жуть бути тимчасово перепрофільовані. Наприклад, у зи­мовий період вся майстерня може використовуватись для ремонту, а в літній — для технічного обслуговування.

За деякими типовими проектами безпосередньо до май­стерні прибудовується тепла стоянка на 6, 8 чи 12 тракто­рів. Це значно полегшує експлуатацію тракторів у холод­ний період. В інших типових проектах для теплої стоянки тракторів передбачена- окрема будівля. Всі дільниці май­стерень оснащуються необхідним технологічним облад­нанням

Для проведення ТО-3 тракторів пост у майстерні додатково 'комплектується обладнанням для технічної діагностики. При обслуговуванні 100 і більше тракторів у майстерні доціль­но мати два окремих пости: для технічного обслуговуван­ня і технічної діагностики.

I - ковальсько-зварювальна ділянка; II- пост технічного обслужування машин; III- ділянка усунення несправностей тракторів, ремонту сільськогосподарських машин роздавальна кладавоя; VI- котельня; VII- побутова приміщення; VIII - бетонована площадка; 1- ковальський горн; 2 - ванна для загартовування; 3 - ларь для ковальського інструмента; 4 - двороге ковадло; 5 - стулові лещата; 6 - обдирково-шліфувальний верстат; 7 - зварювальний трансформатор; 8 - стіл для електрозварювальних робіт; 9 - ларь для обтиральних матеріалів; 10 - ящик для піску; 11 - щит для зварювальних робіт; 12 - шафа для зберігання балонів з киснем; 13 - візок для перевезення балонів; 14 - установка для промивання системи змащення; 15 - установка для змащення й заправлення машин; 16 - бак для заправлення гальмової рідини; 17 - маслораздаваючий бак; 18 - електромеханічний солідолонагнітач; 19 - пересувна компресорна установка; 20 - стелажі для деталей і вузлів; 21 - верстат комплекту оснащення майстра-наладчика; 22 - стіл-приставка комплекту оснащення майстри наладчика; 23 - шафа для комплекту оснащення майстра-наладчика; 24 - мийна установка комплекту оснащення майстра-наладчика; 25 - слюсарний верстат на одне робоче місце; 26 - підставка під устаткування; 27 - настільний свердлильний верстат; 28 - гідравлічний прес; 29 - підвісний кран вантажопідйомністю 2 т, довжиною

5,1 м

Рисунок 3. Планування майстерні пункту технічного обслуговування механізованого підрозділу з парком 10…20 тракторів по

типовому проекту №816-171

штатив для кріплення довідкових матеріалів; 2 пульт керування; 3 паливомір; 4 паливний бак; 5 стіл; 6 робоче місце слюсаря-діагноста; 7 світлове табло; 8 компресорно-вакуумна установка; 9 пристрій для зливання оливи 10 пристрій для виводу відпрацьованих газів; 11 стелаж для запасних деталей і агрегатів; 12 реостат; 13 розподільний електрощит; 14 протипожежний щит; 15 ящик з обтиральними матеріалами; 16 аптечка; 17 раковина для миття рук; 18 шафа для одягу; 19 шафа для приладдя; 20 установка для миття фільтрів; 21 стенд КИ-4935

Рисунок 4. Планування стаціонарного поста діагностики машин:

Він оснащений установками КИ-13119 та КИ-4935. Площа поста діагностики при викори­станні установки КИ-4935 становить 108 м², а без уста­новки 60-70 м².

Пост зовнішньої очистки та миття машин є першочерго­вим об'єктом при створенні чи реконструкції як централь­них виробничих баз, так і ПТО підрозділів. Тут проводить­ся первинна підготовка машин до обслуговування, ремонту, короткочасного і тривалого зберігання. Зважаючи на еко­номічні і, в першу чергу, екологічні вимоги, водопостачан­ня поста повинно забезпечуватися за зворотним циклом.

Відповідно до типових проектів пост включає три основ­них споруди: майданчик для очистки та миття машин; насосну станцію, грязевідстійний

1 відкритий майданчик; 2 напірний рукав; 3 насосна; 4 всмоктувальний рукав; 5 резервуар для води місткістю 20 м ; 6 грязевідстійник з грязеоливоуловлювачем; 7 оливозбірний колодязь.

Рисунок 5. Майданчик для зовнішнього миття машин (ТП 816—73)

та масловловлювальний колодязі. Майданчик споруджують із монолітного залізобе­тону із сітчастою арматурою. Його площа 150—170 м². Він повинен мати поздовжній та поперечний ухили до середи­ни для стікання води. Через центр майданчика проходить лоток збору забрудненої води на очистку. Зверху лоток за­кривається масивною зварною решіткою. Колії для в'їзду машин можуть бути залізобетонними, зварними металічни­ми або з дерев'яних брусків шириною 600 мм, прикріпле­них до бетонної основи закладеними у неї анкерними бол­тами. Грязевідстійник та бензомасловловлювач споруджу­ють із монолітного бетону або установкою бетонних кілець із наступним бетонуванням днища.

Джерелом води є підземний металевий резервуар міст­кістю 10—25 м³, закопаний поряд з майданчиком. Поплав­ковий водозабірний пристрій резервуара всмоктувальним трубопроводом з'єднується з насосною установкою. Зібрана після миття вода по лотку поступає в грязевідстійний та бензомасловловлювальний колодязі, звідки по підземному трубопроводу зливається в резервуар.

Поряд з майданчиком споруджують невелике приміщен­ня, в якому встановлюють насосне обладнання чи спеці­альну мийну установку, а також компресор для обдуву машин стиснутим повітрям.

Ефективність миття машин у кілька разів підвищується при періодичному додаванні у воду спеціальних мийних за­собів

ІІ