Фізіологічна дія цитокінінів.

Цитокініни поліфункціональні у своїй дії на різних етапах росту і розвитку рослин. Сучасна наробка фактичних даних і їх обговорення дозволяють акцентувати увагу на двох основних ефектах фізіологічної дії цитокінінів:

1 - стимуляція процесів клітинного поділу і диференціації;

2 - затримка процесів старіння відокремлених органів.

Структурна подібність цитокінінів з аденіном - ком­понентом ДНК і РНК - не випадкова і пов'язана з їх функціональними особливостями. Достовірно встановлена специфічність дії цитокінінів як стимуляторів мітозу.

При вирощуванні ізольованих клітин ін вітро особливо чітко виявляється залежність поділу клітин від введення до поживного середовища екзогенного цитокініну.

При взаємодії з ауксинами і гіберелінами цитокініни беруть участь у новоутворенні і диференціації органів ін вітро та ін віво, що пов'язують з їх впливом на біосинтез ДНК, РНК, білків, а також на перерозподіл продуктів обміну у рослині.

Цитокініни стимулюють розвиток латеральних точок росту (бокових бруньок), тобто беруть участь у подоланні апікального домінування. У підрозділі 2.1. ми розглядали, що ауксини утворюються у верхівках, приміщуються вниз по стеблу і пригнічують розвиток бо­кових бруньок. Чим ближче бокові бруньки розміщені до верхівки, тим сильніше пригнічені, і навпаки. Таке гальмування росту можливо зняти шляхом видалення верхівки або нанесенням цитокініну на бокові бруньки. Саме цим способом домагаються утворення пагонів з усіх пазухових меристем бруньки ін вітро на підвищених концентраціях цитокінінів в поживних середовищах.

Здатність цитокінінів затримувати старіння проявляється на листках. Відокремлений листок у воді швидко старіє, що проявляється у пожовтінні, втраті ним білка, ДНК, РНК. Якщо нанести на такий листок краплю кінетину, то оброблена ділянка залишиться зеленою. Затримка старіння листка також відбувається при утворенні коренів на черешку листка. З цього можна зробити висновок, що цитокініни, які утворюються в коренях, переміщуються в листки і підтримують структурно-функціональну життєдіяльність листків. Цитокініни продовжують тривалість життя ( об'єкти довго зберігають гарний вигляд) свіжої капусти, салату та інших зелених овочів, а також зрізаних квітів, що використовується на практиці.

Гібереліни

Гібереліни були відкриті у 1926 році японським вченим Е.Куросавою при вивченні ураження рису грибом Gibberella. Хворі рослини сильно витягувались у довжину, вилягали і гинули. Екстракт гриба, а також виділена з нього у кристалічному вигляді речовина викликали аналогічну симптоматику захворювання. Ці речовини були названі гіберелінами. (від назви гриба). 3 хімічної точки зору гібереліни відносяться до сполук дитерпеноїдів. Вихідними сполуками для їх синтезу у клітинах є ацетат і мевалонова кислота. Для комерційних цілей гібереліни отримують з культури грибів шляхом мікробіологічного синтезу.

На сьогодні відомо близько 60 природних гіберелінів, які позначаються скорочено ГК_1; ГК₂ і т.д. Найбільш типовим представником комплексу гіберелінів є гіберелова кислота (ГК₃ ), яка знайдена в усіх вивчених рослинах:

У вищих рослин найбільш багаті на гібереліни швидкоростучі органи - молоді апікальні листки, бруньки, незріле насіння і плоди.

Звідси вони мігрують по флоемі і ксилемі уверх-вниз, тобто гібереліни не виявляють полярності транспорту, яка характерна для ауксинів. Велике значення для утворення гіберелінів у рослині має світло (воно сприяє їх біосинтезу в хлоропластах листків).