1.2. Задачі та принципи профдіагностичної роботи

Професійна психодіагностика передбачає «дослідження та оцінку властивостей індивідуальності людини з метою прове¬дення професійного відбору, професійної орієнтації та раціо¬нального розподілу кандидатів за спеціальностями, вдоскона¬лення професійної підготовки, вирішення системи практичних питань щодо оптимізації професійної діяльності» [70; 74; 94].

Систематизація практичних завдань професійної діагнос¬тики була в свій час здійснена Ю.З.Гільбухом [29]. Він виок¬ремлює завдання групової та індивідуальної професійної пси¬ходіагностики. Завдання групової професійної психологічної діагностики полягають у вивченні психологічних детермінант: зниження виробничих показників у трудовому колективі (по¬гане самопочуття робітників через високий рівень виробничого шуму тощо); відставання одного колективу від іншого (недо¬статньо високий рівень професійної підготовки колективу, не¬достатня компетентність керівника, відсутність у нього органі¬заторських здібностей, невміння працювати з людьми тощо); труднощі у впровадженні організаційної або технічної інновації (недовіра до надійності отриманої від ЕОМ інформації, еконо¬мічна недовіра, що пов’язана з проблематичністю економічної віддачі, порушення особистих інтересів робітників, обумовле¬не необхідністю виконання ними додаткової напруженої робо¬ти тощо); висока аварійність (схильність робітника до неви¬правданого ризику, халатність, недостатня професійна підго¬товленість, неуважність, недбалість, невиконання персоналом вказівок керівника з техніки безпеки через втрату ним лідер¬ства, невідповідність техніки психічним особливостям людини тощо).

Практичні завдання професійної діагностики тісно пов’я¬зані з такими принципами як [169]: комплексність діагности¬ки; особистісний підхід, що передбачає всебічне вивчення осо¬бистості як цілісної системи, що має певну структуру; ак¬тивність, яка передбачає формуючий вплив на особистість.

1.3. Вимоги щодо використання методів професійної діагностики

Важливим питанням професійної діагностики є розробка і використання відповідних методик, до яких мають бути пред’ явлені певні вимоги методологічного характеру [51; 74; 117; 148]: по-перше, психодіагностичні методики професійної діагности¬ки, що спрямовані на виявлення й оцінку індивідуальних особ¬ливостей прояву психічних функцій, мають бути позбавлені впливу знань, інтелектуальних і моторних умінь та навичок досліджуваного на результативність тестування; по-друге, пси- ходіагностична методика повинна бути чітко спрямована на ви¬явлення й оцінювання саме тієї функції, яка підлягає дослід¬женню, з максимально можливим виключенням інших, су¬путніх функцій; по-третє, будь-яка профдіагностична методика за складністю своєї робочої частини має бути доступною для кожної особистості, яка досліджується за її допомогою; по-чет¬верте, широкий статистичний матеріал показників тестуван¬ня за такими методиками має відповідати закономірностям нор¬мального розподілу величин; по-п’яте, методика має забезпе¬чувати надійне виявлення й оцінку досліджуваної психічної функції, про це свідчить висока позитивна кореляція основно¬го (першого) і контрольного (другого) тестування особистості учня; по-шосте, оцінночні показники методики повинні цілком виключати будь-яку можливість впливу на них суб’єктивної оцінки з боку психолога, вони мають бути незалежними від його інтуїтивних та інших уявлень і ставлень до досліджуваного; по- сьоме, профдіагностичні методики повинні бути позбавлені пря¬мої імітації реальної професійної діяльності.

Означених вимог слід дотримуватися під час виявлення й оцінювання індивідуальних професійно значущих психологіч¬них особливостей оптанта, що позитивно впливає на результат профорієнтаційної роботи.

Отже, професійна діагностика є важливим елементом проф-орієнтації, оскільки допомагає вирішити питання професійно¬го самовизначення індивідуально для кожної конкретної осо¬бистості, враховуючи індивідуальні особливості людини та мож¬ливості їх формування.