Анатомія дихальної системи

3. Трахея і бронхи: топографія, частини, будова.

Трахея – це трубчастий орган, який має шийну та грудну частини і сягає від 6 шийного до 5 грудного хребця, де роздвоюється на 2 головні бронхи. Скелет складають гіалінові хрящі-півкільця. З*єднані між собою зв*язками. До шийної частини прилягає щитоподібна залоза, позаду трахеї проходить стравохід, до грудної частини прилягає тимус. 3 оболонки: слизова, волокнисто-м*язово-хрящова, адвентиційна.

Бронхи, розгалужуючись утворюють бронхове дерево, яке складається з бронхів багатьох порядків. Розгалуження головних бронхів на часткові, сегментні з наступним дихотомічним розгалуженням досягає часточкової бронхіоли, яка розгалужується на 12-18 кінцевих бронхіол. У воротах легень головні бронхи розгалужуються, справа на 3 часткові бронхи, зліва на два, відповідно однойменним часткам легень. Головні бронхи схожі за будовою на трахею.

4.Легені: топографія, будова, функції. Структурно-функціональна одиниця легені.

Легеня це парний орган дихання. Виділяють праву і ліву легеню. Легені є великими органами, що займають більшу час тину грудної порожнини, розміщуючись відповідно у правій та лівій її половинах, з боків від середостіння. Права легеня ширша і коротша, ніж ліва. Легеня вкрита нутрощевою плеврою-серозною оболонкою грудної порожнини. Легеня має конусоподібну форму. В легені виділяють верхівку легені, яка виступає на 2-4 см вище рівня ключиці, і основу легені, що прилягає до діафрагми. Кожна легеня має 3 поверхні й два краї. Зовнішня опукла поверхня легені, що прилягає до ребер називається ребровою поверхнею. Задньо0присередній відділ ребрової поверхні прилягає до тіл грудних гребців, тому її називають хребтовою частиною. Реброва поверхня позаду і при середньо переходить у середостінну поверхню. На цій поверхні помітне серцеве втиснення(ліва легеня). Нижня, увігнута поверхня легені, що прилягає до діафрагми, називається діафрагмовою поверхнею. Краї: передній-відмежовує попереду реброву поверхню легені від середостінної поверхні, проходить від верхівки легені до низу, нижній-відмежовує діафрагмову поверхню від ребрової та середостінної поверхонь. Кожна частка легені складається із сегментів. Сегменти утворені з часточок, а вони складаються з ацинусів(структурно-функціональна одиниця легенів). В одній часточці міститься 12-18 ацинусів, в обох легенях близько 30тис. Кожен ацинус нараховує до 4,5тис альвеолярних мішечків, 20тис. альвеол. Крізь тонкі альвеолярну і капілярну стінки здійснюється газообмін.

5. Плевра: частини, топографія, порожнина плеври, плевральні закутки.

Плевра-це тонка серозна пластинка, яка вкриває легені і стінки грудної порожнини зсередини. Плевра складається з двох шарів: серозної оболонки і підсерозного прошарку. Плевра утворює 2 окремі ізольовані серозні мішки, в яких розміщуються відповідно права і ліва легені. У плеврі виділяють 2 листки: нутрощеву і пристінкову плевру. Нутрощева плевра, або легенева. Щільно зростається з легеневою тканиною, покриває легеню з усіх боків, заходить у щілини між її частками. В ділянці кореня легені легенева плевра, покриваючи його, переходить у пристінкову плевру. Плевральна порожнина-це вузька замкнута щілина між пристінковою і нутрощевою плеврою. Пристінкова утворює плевральні закутки. Найглибшим і найширшим є реброво-діафрагмовий закуток, який утворюється в місці переходу ребрової частини пристінкової плеври в діафрагмову частину. Реброво-середостінний закуток є майже вертикальним і утворюється попереду в ділянці переднього краю легені при переході ребрової частини в середостінну. Хребтово-середостінний закуток розташований вертикально і утворюється позаду в ділянці хребта при переході ребрової частини плеври в середостінну. Діафрагмово-середостінний закуток розташований у стріловій площині і утворюється при переході діафрагмової частини пристінкової плеври в середостінну.