
- •10. Зменшення статутного капіталу : цілі, методи і порядок проведення
- •13. Класифікація внутрішніх джерел фінансування підприємства.
- •14. Поняття самофінансування підприємства та його види.
- •15. Економічний зміст прихованого самофінансування, його переваги та недоліки.
- •16. Поняття відкритого самофінансування (тезаврації прибутку) : переваги та недоліки.
- •17. Суть амортизаційних відрахувань – як внутрішнього джерела фінансування підприємства. Сучасні методи нарахування амортизації.
- •18. Забезпечення наступних витрат і платежів: суть, порядок утворення та види забезпечень.
- •19. Зміст, значення та основні завдання дивідендної політики
- •21. Фактори дивідендної політики
- •23.Порядок нарахування дивідендів.
- •24. Інструменти дивідендної політики
- •26. Оподаткування дивідендів.
- •28. Позикові ресурси підприємства: склад та стратегія формування. Визначення потреби підприємства в позикових ресурсах.
- •29. Практична діяльність підприємства щодо отримання банківських кредитів. Оцінка кредитоспроможності підприємства
- •30. Лізингове кредитування: економічний зміст, переваги та недоліки
- •31. Комерційне кредитування підприємств: суть, необхідність та різновиди
- •32. Факторинг. Операції підприємства з векселями
- •33. Реорганізація підприємства: мета, завдання та загальні передумови її здійснення
- •34. Оцінка ефективності проведення реорганізації підприємства
- •1. Ефективність фінансової реорганізації підприємств за критерієм зростання рівня їхньої платоспроможності:
- •2. Ефективність фінансової реорганізації підприємств за критерієм підвищення рівня їхньої фінансової стабільності:
- •35. Сутність, завдання та основні мотиви реорганізації, спрямованої на укрупнення підприємства
- •36. Злиття, приєднання та поглинання: етапи проведення різних форм реорганізації, спрямованої на укрупнення підприємства
- •37. Фінансовий механізм проведення реорганізації, спрямованої на розукрупнення підприємства.
- •38. Етапи здійснення поділу та виділення – як основних форм реорганізації, спрямованої на розукрупнення підприємства.
- •39. Загальні умови проведення перетворення як особливої форми реорганізації пп.
- •40. Необхідність, завдання і принципи здійснення оцінки вартості підприємства.
- •42. Інвестиції підприємства: суть, значення та класифікація. Зміст інвестиційної діяльності.
- •43. Портфель інвестицій підприємства: критерії його формування та управління ним.
- •44. Поточні та довгострокові фінансові інвестиції. Диверсифікація фінансових вкладень.
- •45. Умови іноземного інвестування, види іноземних інвестицій та державні гарантії щодо їх захисту.
- •48. Оцінка доцільності вкладень в інвестиції з фіксованою ставкою дохідності
- •52. Митне оформлення та оподаткування зовнішньоторговельних операцій
- •54. Порядок укладання зовнішньоторговельних контрактів.
- •60 Загальна схема та принципи бюджетування.
- •61 Способи бюджетування: нуль-базис-бюджетування та традиційне бюджетування.
- •62 Система бюджетів на підприємстві: суть та необхідність створення.
- •63 Бюджетний контроль та аналіз відхилень.
54. Порядок укладання зовнішньоторговельних контрактів.
У міжнародній комерційній практиці контрактом називають договір купівлі-продажу товарів у матеріально-речовій формі двох чи більше суб’єктів ЗЕД та іноземних контрагентів, направлений на встановлення, зміну чи припинення їх взаємних прав і обов’язків у сфері ЗЕД. Етапи укладення контракту:
1. Попередні переговори сторін з приводу можливості укладення зовнішньоекономічного контракту.
2. Вибір сторонами часу і місця укладення контракту.
3. Формування та взаємна передача сторонами пропозицій щодо укладення зовнішньоекономічного контракту.
4. Розробка попереднього варіанту контракту.
5. Виконання процедури остаточного укладання зовнішньоекономічного контракту.
Типова структура зовнішньоторгівельного контракту:
1) назва, № договору, дата та місце його укладання;
2) преамбула – в якій зазначається найменування сторін (їх скорочене визначення: продавець, покупець, постачальник, замовник) та найменування документів, якими сторони керуються при укладанні контракту (засновницькі документи);
3) предмет договору – зазначається вид договору і опис товару (роботи, послуги) із зазначенням точного найменування, марки, сорту або кінцевого результату роботи, що виконується.
4) кількість та якість товару
5) базисні умови поставки товарів – зазначається вид транспорту та правила ІНКОТЕРМС, які визначають обов’язки контрагентів щодо поставки товару і встановлюють момент передачі ризиків від однієї сторони до іншої, а також конкретний термін поставки товару;
6) ціна та загальна вартість договору
7) умови платежу – визначає валюту платежу, спосіб, порядок та терміни фінансових розрахунків та гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов’язань
8) упаковка та маркування
9) форс-мажорні обставини
10) санкції та рекламації
11) врегулювання спорів у судовому порядку
12) місцезнаходження, поштові та платіжні реквізити сторін.
За домовленістю сторін у контракті можуть визначатися додаткові умови:
страхування; гарантії якості;визначення норм навантаження (розвантаження);умови передачі технічної документації на товар;порядок сплати податків, митних зборів;з якого моменту договір починає діяти;кількість підписаних примірників договору; можливість та порядок внесення змін до договору.
55. Суть, необхідність, основні завдання та функції фінансового контролінгу Контролінг — це спеціальна саморегулююча система методів та інструментів, яка спрямована на функціональну підтримку менеджменту підприємства і включає інформаційне забезпечення, планування, координацію, контроль і внутрішній консалтинг. Фінансовий контролінг зорієнтований на функціональну підтримку фінансового менеджменту, що визначає його зміст та основні завдання. Провідною метою фінансового контролiнгу є орієнтація управлінського процесу на максимізацію прибутку та вартості капіталу власників при мінімізації ризику і збереженні ліквідності та платоспроможності підприємства. Система контролінгу підсилює вартісні орієнтири керівництва підприємством через: 1) чітку сегментацію сфер діяльності підприємства (центрів прибутковості та затрат);2) систематичний аналіз конкурентоспроможності та ринкової інформації;3) завершений цикл планування, який включає річне бюджетування, інвестиційне, середньострокове та стратегічне планування;4) стандартизовану систему звітності, в т. ч. в розрізі окремих структурних підрозділів;5) розрахунок та аналіз вартісних показників.
Завдання 1)Координація процесу планування 2)Розробка та постійне вдосконалення внутрішньої методики прогнозування та бюджетування 3)Внутрішній (управлінський) облік4) Забезпечення постійного аналізу та контролю ризиків у фінансово-господарській діяльності 5)Розробка методичного забезпечення діяльності окремих структурних підрозділів 6)Забезпечення постійного контролю за дотриманням співробітниками встановленого документообороту
56. Види фінансового контролінгу: стратегічний та оперативний. Під стратегічним фінансовим контролінгом розуміють комплекс функціональних завдань, інструментів і методів довгострокового (три і більше років) управління фінансами, вартістю та ризиками У рамках стратегічного фінансового контролінгу зусилля фінансових служб підприємств концентруються на виконанні таких основних завдань:-визначення стратегічних напрямів діяльності підприємства;-визначення стратегічних факторів успіху;-визначення стратегічних цілей і розробка фінансової стратегії підприємства;-впровадження дійової системи раннього попередження та реагування (перманентний аналіз шансів і ризиків, сильних та слабких сторін);-визначення горизонтів планування;-довгострокове фінансове планування: планування прибутків та збитків, Cash-flow, балансу, основних фінансових показників;-довгострокове управління вартістю підприємства та прибутками його власників;-забезпечення інтеграції довгострокових стратегічних цілей та оперативних завдань, які ставляться перед окремими працівниками та структурними підрозділами. Головною метою оперативного фінансового контролінгу є організація системи управління досягненням поточних (короткострокових) фінансових цілей підприємства. Взаємозв’язок бюджетування та бюджетного контролю характеризує основний зміст оперативного контролінгу, який, власне, полягає в систематичному порівнянні фактичних показників діяльності підприємства із запланованими та подальшому аналізі відхилень. Коло завдань, які належать до компетенцій бюджетного контролю, включає управлінський облік, аналіз відхилень, а також рапортування. Контроль складає базу для виявлення причин відхилень і визначення слабких місць на підприємстві. Оперативний фінансовий контролінг (на відміну від стратегічного) спирається переважно на внутрішні джерела інформації, зокрема дані рахунків прибутків і збитків, руху грошових коштів тощо. Основна увага при цьому концентрується на дослідженні таких співвідношень, як «доходи—затрати» та «грошові надходження—грошові видатки», у той час як стратегічний контролінг зорієнтований на аналіз шансів і ризиків, сильних і слабких сторін.
57 Координація, система раннього попередження та реагування і внутрішній аудит та консалтинг – як необхідні функції фінансового контролінгу. Необхідність функції координації випливає з розділення системи управління на складові: організація, система планування та контролю, інформаційна система, система управління персоналом, система цілей i принципів управління. продукції (товарів, робіт, послуг). Особливого прояву функція координації набуває в процесі планування фінансово-господарської діяльності підприємства. Йдеться про необхідність:а) узгодження дерева цілей з наявними у підприємства ресурсамиб) узгодження довгострокових планів з визначеними цілями і стратегією розвитку підприємства;в) приведення у відповідність оперативного планування з довгостроковими планами;г) координації окремих планів підприємства i зведення їх в єдиний план;ґ) координації функції контролю та планування; Система раннього попередження та реагування — це особлива інформаційна система, яка сигналізує керівництву про потенційні ризики та шанси, які можуть насуватися на підприємство як з боку зовнішнього, так і внутрішнього середовища. Внутрішній аудит (ревізія) — сукупність процедур щодо перевірки відповідності фактичного стану об’єкта аудиту нормативному. До основних завдань внутрішнього аудиту (ревізії) належать:-встановлення ефективності виконання цільових установок керівництва підприємства;-виявлення недоліків у системі інформаційного забезпечення менеджменту;-своєчасне виявлення порушень і недоліків у діяльності структурних підрозділів (стратегічних бізнес-одиниць), опрацювання оптимальних рішень щодо ліквідації та усунення причин виникнення цих недоліків;-перевірка якості виконання функціональних обов’язків персоналу, дотримання внутрішніх і зовнішніх інструкцій при здійсненні фінансово-господарської діяльності;
Об’єкти:1)річну фінансову звітність;2)фінансове планування бюджетування);3)фінансування, вартість капіталу;4)грошові розрахунки;5)калькулювання затрат і цін;6)інвентаризацію.
Термін "консалтинг" означає здійснення управлінського консультування будь-якого масштабу. Консалтинг, або управлінське консультування, може стосуватися як локальних суто економічних питань (фінансовий аналіз, бухгалтерія, аудит, оподаткування), так і глобальних управлінських проблем (стратегічний розвиток, реорганізація, інноваційний процес).
58. Методи фінансового контролінгу: аналіз точки беззбитковості, портфельний аналіз та АВС-аналіз, аналіз сильних і слабких місць на підприємстві.Точка беззбитковості характеризує обсяг реалізації продукції за якого прибуток підприємства дорівнює нулю, тобто виручка від реалізації продукції відповідає валовим затратам на її виробництво та реалізацію. Точку беззбитковості називають також точкою «порогового» прибутку чи точкою рівноваги. Розглядуваний метод побудований на тезі, що із збільшенням обсягів реалізації величина умовно постійних витрат на одиницю продукції зменшується. Отже, на основі розрахунку точки беззбитковості можна дійти висновків щодо доцільності виробництва тих чи інших видів продукції, мінімальних цін або обсягів реалізації, які забезпечують беззбиткову діяльність.
Портфельний аналіз — ефективний інструмент стратегічного контролінгу. Традиційно цей інструмент використовується при оптимізації портфеля цінних паперів інвестора. Фінансист під терміном «портфоліо» розуміє оптимальний з погляду комбінації ризику та прибутковості набір інвестицій. В основі портфельного аналізу покладено два оцінні критерії: теперішня вартість очікуваних доходів від володіння цінними паперами (проценти, дивіденди) і рівень ризиковості вкладень.
АВС-аналіз полягає у виявленні та оцінці незначного числа кількісних величин, які є найціннішими та мають найбільшу питому вагу у загальній сукупності вартісних показників. група А — запаси, які є найціннішими з погляду їх вартості, однак можуть використовуватися підприємством у незначній кількості в натуральному виразі; група В — середні за величиною запаси як у кількісному, так і в грошовому виразі;
група С — запаси з найбільшою часткою в натуральному виразі, однак незначні з погляду їх вартості.
SWOT-аналіз Одним з важливих методів стратегічного контролінгу є так званий аналіз сильних (Strength) і слабких (Failure) місць, а також наявних шансів (Opportunity) і ризиків (Threat).
Сильні сторони:кваліфікований інженерно-технічний персонал;низькі витрати на заробітну плату;наявність власних виробничих спорудприхід молодих та енергійних співробітників фінансових службСлабкі сторони:інертність і зловживання керівництва підприємства;крадіжки на виробництві;застарілий асортимент продукції;висока енергомісткість продукції;неефективна діяльність служби збуту.Додаткові шанси:ринок сформований в основному за рахунок імпорту;державою проводяться протекціоніст¬ські заходи, спрямовані на захист вітчизняного товаровиробника;іноземні інвестори проявляють значний інтерес до галузі, до якої належить підприємство.Ризики:криміногенні ризики;інфляційний ризик (знецінення реальної вартості капіталу);ризик неплатоспроможності чи банкрутства контрагентів;ризик зміни податкового законодавства та накладання фінансових санкцій.
59. Бюджетування як функція фінансового контролінгу Бюджет — це сума коштів, які є в розпорядженні для виконання визначених функцій та проведення певних заходів у рамках загальнофірмового планування . Він може складатися у формі заданих показників, яких слід дотримуватися у плановому періоді. Процес складання бюджетів і контролю за їх виконанням одержав назву бюджетування. До основних характеристик бюджетування можна віднести:1)короткостроковість (до одного року);2)високий рівень конкретизації;3)внутрішню спрямованість;4)тісну інтеграцію з контролем та аналізом відхилень.
Функції:1)функція регулювання фінансових компетенцій (визначення потреби у фінансових ресурсах, необхідних для досягнення поставлених цілей окремими підрозділами підприємства);2)функція прогнозування (в бюджетах знаходять свій фінансовий вираз майбутні операції підприємства);
3)функція координації (наявні та мобілізовані фінансові ресурси повинні спрямовуватися на досягнення цілей, визначених у стратегії розвитку підприємства);4)функція мотивації (виконання бюджетних показників є критерієм ефективності діяльності окремих осіб, структурних підрозділів тощо).