10. Вимірювання суспільного продукту.

Поняття “національний продукт” логічніше вживати, коли йдеться про результативність національного господарства або національної економічної системи; “суспільний продукт” — при оцінюванні результів і суспільного виробництва. У сучасній економічній літературі національний продукт розглядається як весь річний потік товарів і послуг у межах національного господарства, а з погляду його структури — як загальні доходи суспільства, загальні витрати і загальний обсяг виробництва. Щодо категорії “суспільний продукт”, то її трактують як “всю суму Матеріальних і духовних благ, створених суспільством за певний проміжок часу, зазвичай за рік”.

Теорія і практика розробили два методи обчислення суспільного продукту — систему національних рахунків (СНР) і систему балансу народного господарства (БНГ). Зараз майже всі країни світу використовують систему національних рахунків.

Система національних рахунків — це адекватний ринковій економіці національний облік, побудований у вигляді набору рахунків і балансових таблиць, що розкривають результати економічної діяльності, структуру економіки, найважливіші взаємозв’язки в національному господарстві.

У системі національних рахунків обліковуються такі сфери економічної діяльності: галузі матеріального виробництва, державне управління, некомерційні підприємства обслуговування населення і домашні господарства. Розрізняють такі поняття, як економічна операція та економічний агент. Відповідно до міжнародного стандарту у СНР інституційні одиниці групуються в п'ять секторів:

1. нефінансові корпорації, до яких належать інституційні одиниці, які займаються ринковим виробництвом товарів і послуг для продажу за цінами, що покривають витрати виробництва і дають прибуток;

2. фінансові корпорації — комерційні інституційні одиниці, що спеціалізуються на фінансових послугах чи допоміжній фінансовій діяльності (банки, страхові компанії тощо);

3. сектор загального державного управління, до якого належать органи управління центрального та місцевого рівнів, некомерційні бюджетні організації, фонди соціального страхування;

4. сектор домашніх господарств, що об'єднує фізичних осіб як споживачів, а в деяких випадках як фізичних осіб-підприємців;

5. сектор некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства (НКОДГ), до якого входять інституційні одиниці, створені окремими групами домашніх господарств для забезпечення їх політичних, релігійних і професійних інтересів, а також для надання соціально-культурних послуг (соціально-культурні підрозділи нефінансових корпорацій) безоплатно або за цінами, що не мають економічного значення.

11. Механізм функціонування та закони ринкового господарства.

В сучасній економічній системі ринок виконує такі позитивні функції:

1) вартісноутворюючу та ціноутворюючу - здійснює остаточне визначення вартості товарів і послуг та їх реалізацію, перетворює продукт праці на товар;

2) відтворювальну - забезпечує безперервність процессу суспільного відтворення (зокрема, зв'язок між виробництвом і споживанням), формує цілісність національної системи та її зв'язок з іншими національними економіками в масштабі світового ринку;

3) стимулюючу - спонукає виробників товарів і послуг знижувати індивідуальні затрати нижче від суспільно необхідних, підвищувати суспільну корисність товарів і послуг, їхню якість і споживні властивості;

4) регулюючу - здійснює регулюючий вплив на економіку загалом, на пропорції між різними сферами та галузями економіки, приводить у відповідність платоспроможний попит і пропозицію, нагромадження і споживання та інші пропозиції;

5) контролюючу - сприяє контролю споживачів над виробництвом, вирівнюванню цін;

6) конкурентостимулюючу - посилює конкуренцію між виробниками товарів і послуг як в масштабі окремої країни, так і в межах світового господарства, а отже стимулює рушійні сили економічної системи;

7) санітарну - сприяє збанкрутінню нежиттєздатних підприємств, завдяки чому оздоровлює економічну систему.

Отже, ринок - сукупність продавців і покупців, які вступають між собою в економічні відносини з приводу купівлі-продажу товарів і послуг за допомогою механізму узгодження цін на основі попиту і пропозиції.

Закон вартості - основний закон, що регулює ринок. Закон, який виражає внутрішньо необхідні, суттєві та сталі зв'язки між суспільно необхідною працею і цінами товарів за умов відносної відповідності попиту і пропозиції.

Закон попиту. Попит - кількість продукту, який споживачі готові та спроможні купити за певну ціну протягом відповідного часу і в певному місці. Згідно з цим зниження або підвищення ціни зумовлює відповідну зміну величини попиту. Залежність між ціною і попитом є обернено пропорційною.

Закон пропозиції. Із зростанням цін виробники пропонують більше товарів, а із їх зниженням - менше.

Закон конкуренції. Наявність на ринку великої кількості продавців (виробників) породжує між ними конкуренцію - змагання за ринки збуту з метою отримання вищих доходів. Позитивним наслідком конкуренції є продаж товару за рівними цінами. Для виробника важливо досягти швидкої реалізації продукції, прискорити обіг капіталу, що має неабияке значення в процесі конкурентної боротьби.

Закони грошового обігу. Безперервний рух грошей і виконання ними своїх функцій у процесі суспільного виробництва називається грошовим обігом. Грошовий обіг виникає водночас з появою грошей. У розвинутому товарному господарстві він не обмежується посередницькою місією в обміні товарів. Вирішальне значення має оборот грошей як капіталу при певних соціально-економічних умовах.