
- •Банківська інфраструктура
- •35. Еластичність попиту.
- •6. Сутність податків та їх роль у макроекономіці
- •З погляду макроекономіки
- •7. Монополія та конкуренція. Наслідки монополізму
- •8. Економічне зростання.ОСн типи і показники
- •9. Форми суспільного господарства. Їх особливості.
- •10. Вимірювання суспільного продукту.
- •11. Механізм функціонування та закони ринкового господарства.
- •12. Фактори виробництва та їх зв'язок. Виробнича функція. Граничний продукт.
- •15. Зайнятість та безробіття.
- •18. Витрати та інвестиції. Валові та чисті інвестиції.
- •19. Попит:суть,визнач. Обсягу. Крива попиту.
- •20. Фактори виробництва. Їх взаємозв’язок. Виробнича функція.
- •21. Розвиток форм власності. Законодавство України про власність.
- •Закон України "про власність"
- •23. Зародження та розвиток економічної науки. Роль економ теорії в житті суспільства.
- •Причини виникнення інфляції:
- •25. Економічна політика та макроекономічна рівновага. Основні макроекономічні цілі.
- •26. Сутність і функції грошей. Види.
- •29. Еластичність пропозиції.
- •30. Сутність та функції банків, їх види.
- •32. Інвестиції та джерела інвестування.
- •33. Ціна рівноваги.
- •34. Фінанси, їх функції
- •36. Теорія циклу, анти циклічна політика.
- •37. Монополія, Олігополія.
- •Риси олігополістичних ринків
- •40. Прибуток. Рентабельність
- •Функції прибутку:
- •Види прибутку:
- •41. Ринок, сутність,умови виникн. Функції ринку.
- •Умови існування
- •Функції ринку
- •42. Державний бюджет, його формування та напрямки використання.
- •43. Ключові економічні проблеми суспільства
- •44. Заробітна плата.
- •Погодинна форма
9. Форми суспільного господарства. Їх особливості.
Суспільство знає два основних типи організації економіки: натуральне господарство і товарне господарство. Їм відповідають дві основні форми господарювання: натуральна і товарна.
Таким чином, натуральне виробництво - це така форма господарювання, за якої продукти праці призначаються для задоволення власних потреб безпосередніх виробників життєвих благ, тобто для внутрігосподарського споживання. З удосконаленням знарядь виробництва окремі матеріальні блага починають виробляти з надлишком та обмінюють на блага, яких не вистачає. Тобто поступово окремі первісні общини, селянські господарства починають виробляти матеріальні цінності для обміну. Внаслідок цього у суспільному виробництві відбуваються суттєві зміни. Працівнику вже немає необхідності створювати всі матеріальні блага, які йому потрібні, оскільки він може обміняти продукти своєї праці на ті, яких у нього немає. Натуральне господарство перестало бути пануючим типом суспільного виробництва, відбувається перехід до загального товарного господарства. Виникає новий тип виробництва - товарне. Товарне виробництво - це така форма організації суспільного господарства, за якої продукти виробляються економічно відособленими виробниками, котрі спеціалізуються на виготовленні певного продукту, що потребує обміну у вигляді купівлі-продажу на ринку. При цьому продукти праці, якими вони обмінюються, стають товарами. Товарне виробництво складалося протягом тривалого часу та існує вже біля 7 тис. років. Його початок припадає на період розпаду первісного ладу та появи рабства. Виникнувши між общинами, обмін товарів проник і всередину їх. Дальший розвиток товарного виробництва відбувався у межах рабовласницького та феодального суспільства, в яких товарне виробництво співіснувало з натуральним. Пізніше товарне виробництво як ефективніша форма господарювання починає переважати натуральне і, нарешті, стає домінуючим у капіталістичному суспільстві. Тут товарні відносини поширюються на всі фактори виробництва - засоби виробництва та робочу силу.
14. Усі учасники ринкової економіки із самого початку не однакові за своїми потенціальними можливостями. Вони розрізняються за: володінням власністю; здібностями, рівнем освіти і кваліфікації; фінансовими можливостями; умовами виробництва; ступенем ризикованості, вдачею; станом здоров'я тощо. Ця нерівномірність, з одного боку, породжує економічні стимули, а з іншого - примножує нерівномірність у майбутньому. Проблема нерівномірності характерна як для країн з низьким рівнем розвитку, так і для найрозвинутіших країн. Ступінь нерівномірності розподілу доходів можна проаналізувати за допомогою кривої Лоренца (за ім'ям американського економіста Макса Лоренцо (1876-1959 рр)).
Як
бачимо, на графіку (рис.2.35) по одній осі
відкладена частка сімей з різними
доходами, а по іншій - частка доходу.
Якщо уявити, що доходи розподіляються
рівномірно, то це означатиме, що існує
абсолютна рівність, за якої, наприклад,
10% сімей одержують 10% доходу, 30% сімей -
30% доходу, 70% сімей - 70% доходу і т.д. Такий
розподіл на графіку показує бісектриса
ОА.