1. Ціна́ — фундаментальна економічна категорія, яка означає кількість грошей, за яку продавець згоден продати, а покупець готовий купити одиницю товару. Ціна певної кількості товару складає його вартість, тому правомірно говорити про ціну як грошову вартість одиниці товару.

Чинники, що вплив. На ціну.

Головними серед них є вартісні чинники і чинники співвідношення попиту і пропозиції. Величина вартості товару змінюється прямо пропорційно кількості часу, витраченого на його виробництво, і обернено пропорційно продуктивності праці. Підвищення продуктивності праці зумовлює зниження індивідуальної вартості товару щодо суспільно необхідної. Впродовж певного періоду підприємства, які досягли таких результатів, можуть реалізовувати товар за вищою ціною, ніж індивідуальна вартість. Це забезпечує їм надлишковий прибуток. Підвищення суспільної продуктивності праці у певній галузі виробництва зумовлює зниження вартості товарів та відповідно їх ціни. Отже, основні чинники зростання продуктивності праці с водночас і чинниками зниження ціни. До чинників зниження ціни належать: зростання технічної оснащеності праці; підвищення культурно-технічного рівня і кваліфікації працівників; поліпшення організації виробництва і праці; підвищення матеріальної зацікавленості працівників. Визначальний вплив на перелічені чинники має науково-технічний прогрес.

2. Ба́нківська система України — це складова економічної системи держави, що включає в себе Національний банк України, інші банки (резиденти та нерезиденти, зареєстровані у встановленому законодавством порядку на території України) та небанківські фінансові установи, виключною діяльністю яких є прийняття вкладів, розміщення кредитів або ведення рахунків клієнтів, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, банківську інфраструктуру, а також зв'язки та взаємини між ними.

Поряд із законодавчо визначеною структурою банківської системи як дворівневої (Центральний банк / комерційні банки), в сучасних умовах поряд із рівнями доцільно говорити про наступні елементи банківської системи України:

Національний банк України

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

Банки, банківські групи, банківські холдингові компанії, банківські спілки та асоціації

Небанківські установи, які наділені правом надавати окремі види банківських послуг в силу отримання ліцензії Національного банку України

Банківська інфраструктура

Виділяють наступні специфічні функції банківської системи України:

а) створення грошей і регулювання грошової маси;

б) трансформаційна функція;

в) стабілізаційна функція.

3. Ефекти́вність виробни́цтва — найважливіша якісна характеристика господарювання на всіх рівнях.

Під економічною ефективністю виробництва розуміється ступінь використання виробничого потенціалу, що виявляється співвідношенням результатів і витрат суспільного виробництва. Чим вище результат при тих самих витратах, тим швидше він зростає в розрахунку на одиницю витрат суспільно необхідної праці, та чим менше витрат на одиницю корисного ефекту, тим вище ефективність виробництва. Узагальнюючим критерієм економічної ефективності суспільного виробництва виступає рівень продуктивності суспільної праці.

Ефективність виробництва — це показник діяльності виробництва по розподілу й переробці ресурсів із метою виробництва товарів. Ефективність можна вимірити через коефіцієнт — відношення результатів на виході до ресурсів на вході чи через обсяги випуску продукції, її номенклатури.

Процес виробництва на будь-якому підприємстві здійснюється при визначеній взаємодії трьох визначальних його факторів: персоналу (робочої сили), засобів праці й предметів праці. Використовуючи наявні засоби виробництва, персонал виробляє суспільно корисну продукцію чи виробничі й побутові послуги. Це означає, що, з одного боку, мають місце витрати живої й упредметненої праці, а з іншого — результати виробництва. Останні залежать від масштабів застосовуваних засобів виробництва, кадрового потенціалу й рівня їхнього використання.

4. Умови виникнення й функціонування ринку. Найважливішою умовою виникнення ринку є суспільний поділ праці, що виникло в далекій давнині. Історія знає ряд більших щаблів суспільного поділу праці. Перша з них - відділення скотарства від землеробства, друга -виділення ремесла як самостійної області, третя - виникнення купецтва. Потім стали дробитися області, заглиблювалася спеціалізація окремих виробництв. Цей процес нескінченний, він об'єктивно зв'язаний з ростом продуктивності роботи.

Поділ праці неминуче вимагає обміну. Уже древні скотарі мали потребу в продуктах землеробства, а хлібороби відповідно в їжі.

Для успішного функціонування ринку й виконання його функцій необхідне дотримання ряду умов:

* воля економічної, господарської, підприємницької діяльності;

ü вільні ринкові ціни, які встановлюються на основі взаємодії попиту та пропозиції;

* конкуренція, що є основою ринку;

* гнучке державне регулювання ринку, не гнітюче й не руйнуючий ринок;

* стійкі грошова й фінансова системи;

* стабільна політична обстановка.

Як умови для нормального функціонування ринку деякі економісти також виділяють:

* різноманіття форм власності;

* товаровиробник повинен бути хазяїном засобів виробництва й вільно розпоряджатися результатами своєї праці;

* воля виробничої й комерційної діяльності всіх учасників суспільного виробництва;

ü чітко налагоджена система грошово-кредитних і фінансових відносин;

ü підтримка здорової конкуренції;

ü розвинена інфраструктура.

Функціонування ринкової економіки здійснюється на основі певних принципів. У їхньому числі можна виділити:

* Економічна воля діяльності суб'єктів економіки.

*Загальність ринкових відносин.

* Рівноправність ринкових суб'єктів.

* Вільне ціноутворення.

*Саморегулювання господарської діяльності.

*Договірний характер відносин.

* Економічна відповідальність суб'єктів.

* Самофінансування.

* Конкуренція.

* Державне регулювання економіки.

5. Причина виникнення та суть монополії.

Монопо́лія — виключне право (виробництва, торгівлі, промислу тощо), що належить одній особі, групі осіб (олігополія) чи державі.

Монопо́льне утво́рення — підприємство, об'єднання чи господарське товариство та інше утворення, що займає монопольне становище на ринку.

Термін «монополія» походить від грецьких слів («mono» — один, «poleo» — продаю) — наявність одного продавця товару чи послуги на ринку. Це монополія одного підприємства або продавця

Ринок чистої монополії — це такий тип побудови ринку, на якому продукцію пропонує один продавець. Підприємство-монополіст має задовольнити всіх потенційних покупців певного товару в межах даного ринку, і тому це підприємство ототожнюється з галуззю. В широкому розумінні монополія — це така ситуація, за якої продавців (виробників) настільки мало, що кожний з них може впливати на загальний обсяг пропозиції та ціну продукції, що реалізується.

Однією з негативних рис є те, що ринок породжує монополії та монополістичні тенденції в економічній системі.

Через процес концентрації виробництва, коли підприємства, замість ведення між собою виснажливої конкурентної боротьби, укладають між собою угоду, тобто об'єднують і капітал.

1. Централізація виробництва — це збільшення масштабів виробництва продукції в результаті об'єднання кількох підприємств в одне і загальним управлінням. (щоб вижити в такій боротьбі, отримати більше прибутків).

2. Централізація капіталу — це збільшення розмірів капіталу, внаслідок об'єднання або злиття раніше самостійних капіталів. Наприклад: утворення акціонерних компаній.

3. Внаслідок дій держави (спеціальних або навмисних її кроків).

4. Поява акціонерної капіталістичної власності, коли індивідуальна приватна власність перетворюється на гальмо продуктивних сил. Це означає, що в кінці XIX ст. під впливом наукових винаходів (нові види двигунів і т. д.) потрібно було будувати такі заводи, які неспроможний був побудувати жоден капіталіст. Крім того, у цей час починається спорудження залізниць, інших великих об'єктів. Нагромадити необхідні кошти окремий капіталіст міг хіба через десятки років. Виникає необхідність у новій формі власності, яка б змогла швидко розв'язати ці проблеми. Нею стала акціонерна капіталістична власність, що виникла в результаті злиття, об'єднання декількох капіталістів.

Кризові явища в економіці.