Теоретичні відомості

Особливості викладання інформатики в школі на сучасному етапі

(текст дискусійного характеру)

На сьогоднішній день є суттєві розбіжності між концепцією вивчення інформатики в 12-річній школі, проектом стандарту в освіті, діючою програмою, концепцією профільного навчання і реальним станом справ у школах. Причина – відсутність альтернативності на рівні створення методрозробок, програм, навчальних посібників і підручників тощо.

Проект стандарту освіти з інформатики, опублікований у 1-2 числах газети „Освіта України”, мало відрізняється від проекту п’ятирічної давності. Авторам варто було би зазначити, що зміст навчання у старшій школі мав би бути альтернативним, а поданий у проекті зміст пропонувати як один із можливих варіантів.

Остання редакція програми з інформатики (2001 рік, автори: Жалдак М.І., Морзе Н.В., Науменко Г.Г.) утвердила інформатику як шкільну дисципліну, однак відкрила проблему наповнення навчального процесу адекватними методичними засобами: навчальними посібниками і підручниками, навчаючими і контролюючими програмами, дидактичними матеріалами, оскільки жоден з підручників чи посібників, видання яких було профінансоване Міністерством освіти та науки, не відповідає даній програмі. Учителі та учні не мають з чим працювати і за чим навчатись.

Наявність грифу Міносвіти та науки не означає не лише, що підручник чи посібник з інформатики відповідає програмі, але й те, що в ньому немає декількох десятків помилок як на рівні описок, так і на рівні серйозних методичних прорахунків. Тому вартує повністю припинити фінансування з державного бюджету видання посібників і підручників саме з інформатики, що зупинить лавинне наповнювання шкільних бібліотечних фондів низькоякісною літературою. Видавництва повинні визначати доцільність видання тої чи іншої навчальної книжки з інформатики і видавати її в умовах комерційного ризику. Вони зуміють вчасно відреагувати на швидкі зміни у інформатиці як науці і навчальній дисципліні. Учитель повинен мати можливість вибирати базовий підручник чи посібник серед 3-4 назв.

Починати вивчати інформатику в 10-му класі запізно. Сьогодні в школи надходить досконала комп’ютерна техніка, яку потрібно ефективно експлуатувати. Тому добре, що в листах-рекомендаціях МОНУ дозволяється викладання інформатики в середніх класах і пропонується достатньо великий перелік можливих програм (для профільного навчання вид-ва „Прем’єр” 2003р.).

Все частіше молоді вчителі інформатики чогось навчившись в царині методики і освоївши комп’ютер та типове програмне забезпечення, покидають школу і знаходять роботу в комерційних структурах. Тому навчальні посібники потрібно створювати так, щоб в них були закладені елементи автонавчання, тобто щоб посібник був достатньо інформативним, зрозумілим, доступним для самостійного навчання і проведення уроків інформатики вчителем-нефахівцем.

Комп’ютери надходять не лише до шкіл, але й у сім’ї, додому до учнів. Зовсім скоро настане той час, коли в 5-6 класах будуть вчитися грамотні користувачі комп’ютерів, а в 7-8 класах учні будуть знати і вміти в плані користування комп’ютером значно більше, ніж сьогоднішній пересічний учитель. Цей факт потрібно відобразити в навчальних програмах і посібниках, критично переоцінивши концепцію „готуємо користувача” на користь алгоритмізації, розв’язування типових задач і розробки нових підходів до викладання інформатики в цілому.

Різні рівні підготовки учнів в школах не дають змоги виносити завдання з інформатики на вступні іспити у вищі навчальні заклади, а також починати вивчати інформатику у вузі на якісно вищому рівні, ніж він є тепер.

Потрібно відгородити і захистити рядового вчителя від дискусій навколо проблеми ліцензованого програмного забезпечення, які зараз точаться на всіх рівнях, а саме головне – забезпечити його відповідним програмним забезпеченням для проведення повноцінного навчального процесу. Це проблема держави, а не вчителя.

Структура типового шкільного курсу інформатики, що вже не однократно обговорювалось на наукових конференціях, нарадах методистів та у фаховій пресі, у перспективі мала би бути трьохрівневою. У нашій інтерпретації ці рівні конкретизуються так: 7 або 8 клас – базовий курс, 9-10 класи – основний курс, 11 клас – спеціалізований. У молодших класах комп’ютер слід використовувати як засіб вивчення інших предметів і цей процес не варто називати інформатикою. У світі нагромаджено великий досвід вивчення елементів інформатики у молодших класах, але це, на нашу думку, стосуватиметься окремих шкіл в Україні, що спеціалізуватимуться у даному напрямку.