3. Наука як діяльність: характеристика, регулювання, суб’єкти

Основними нормативними актами , що регулюють наукову діяльність в Україні є:

• Закон України « Про основи державної політики у сфері науки і науково-технологічної діяльності»;

• Закон України « Про наукову і науково-технологічну діяльність»;

Суб’єкти науково-технологічної політики:

• ВРУ

• Уряд України

• Міністерство, відомства та інші органи державного управління

• Організаційні, сертифікаційні служби.

Субєкти науково-технологічної діяльності:

• Наукові та науково-технологічні працівники

• Науково-технологічні колективи

• Наукові організації

• Науково дослідні центри, тимчасові міжнародні обєднання

• Інноваційні підприємства та організації.

4. Поняття наукового дослідження.

Наукове дослідження – це цілеспрямоване пізнання, процес вивчення певного об’єкта, встановлення закономірностей його виникнення, розвитку і перетворення, вивчення взаємодії між явищами з метою раціонального використання отримання результатів у практичній діяльності людей.

Категорії, сфери наукового дослідження за характером поділяються на:

• Фундаментальні дослідження – це творча систематизована діяльність, спрямована на одержання нових знань або відкриття нових сфер вивчення, при яких дослідники не ставлять перед собою конкретної практичної мети.

• Прикладні дослідження – це систематизована діяльність спрямована на збільшення обсягу науково технологічних знань, що має при цьому конкретну мету або завдання.

• Експериментальні розробки – це систематизована діяльність, що використовує результати фундаментальних і прикладних досліджень та емпіричні знання.

Характерні ознаки наукового дослідження:

1. Обов’язкове цілеспрямоване усвідомлення, та досягнення мети;

2. Спрямованість на пошук нового, на творчість , на відкриття невідомого, на формування оригінальних ідей, на нове висвітлення питань, що розглядаються;

3. Систематизованість – це впорядкування та приведення сам процес дослідження та його результати;

4. Суворий доказ – послідовна обґрунтованість зроблених узагальнень та висновків.

5. Порядок здійснення наукового дослідження

Послідовність дослідження:

1. Народження ідеї, виникнення задуму;

2. Пошук інформації;

3. Вибір наукової проблеми, в межах якої проводиться наукове дослідження;

4. Вивчення предмету проблемної сфери;

5. Зясування стану досліджуваності предмету;

6. Вибір об’єкту дослідження;

7. Складання попереднього плану дослідження;

8. Постановка мети і визначення завдання дослідження;

9. Вибір та розробка методів дослідження;

10. Ґрунтування і систематизація матеріалів;

11. Формування попередніх висновків;

12. Формування першого варіанту роботи;

13. Оформлення бібліографічного апарату;

14. Попередня перевірка роботи;

15. Внесення уточнень в роботу;

16. Попереднє слухання на кафедрі;

17. Подання роботи до захисту.

6. Поняття наукової проблеми

Наукові проблеми виникають тільки перед дослідником, і тільки він у змозі їх формулювати, шукати шляхи для їх вирішення та вирішувати їх. Тільки вчений, усвідомлюючи дійсність^ осмислюючи її певним чином на тому або іншому рівні, формулює проблеми, специфічні для наукового пізнання. Він здійснює цей процес, діючи в цілком визначеній конкретно-історичній ситуації, тому наукова проблема обумовлена реальністю. Реально проблема в науці виникає тоді, коли визрівають необхідні для цього умови. Наукова проблема як суб'єктивне уявлення об'єктивної дійсності є вид знання, яке виявляє і межі незнання. У цьому розумінні наукова проблема є "знання про незнання". Оскільки постановка наукової проблеми припускає окреслення не тільки меж досягнутого знання, але і меж незнання, тих невідомих і нез'ясованих сторін досліджуваного об'єкта, у результаті вивчення яких буде отримане нове знання, тому в самій проблемі, якщо вона правильно поставлена і сформульована, знаходиться і окреслена сфера можливих наукових відповідей, варіанти її потенційного вирішення.