Змістовий модуль 1. Організаційні та теоретичні засади здійснення наукової діяльності

1. Процес пізнання і наука.

Пізнання – це процес отримання і розвитку знання, постійного його поглиблення, розширення та відтворення.

Шлях павука – спроба розуму виводити істинну з самого себе.

Шлях мурахи – відображає однобічний емпіризм, який зводить пізнання до нагромадження чистих фактів.

Шлях бджоли – як бджола переробляє нектар у мед, так і справжній вчений перетворює емпіричні факти за допомогою раціональних методів у наукову істину.

Знання – це адекватне відображення об’єктивної реальності у свідомості людини, що ідеально відтворює об’єктивні закономірні зв’язки реального світу.

Критерії науковості:

• Істинність (наука повинна надавати адекватне відображення дійсності)

• Проблемність (науковим можна вважати таке повідомлення, в якому фіксується проблемна ситуація)

• Предметність (кожна наука вирішує не всі проблеми, а лише проблеми певного виду)

• Обгрунтованість (при вирішенні проблем, специфічним для науки є намагання вченого при аргументації наукових положень до повного обґрунтованості і доведеності)

• Об’єктивність (наука виключає все суб’єктивне, пов’язане з особливістю вченого та його світогляду)

• Інтерсуб’єктивна перевіряємість (аргументи науки є відкритимми для критичної перевірки будь-яким суб’єктом)

• Системність (з метою обґрунтування , вирішення проблеми знання організовують у певну систему)

• Раціональність (сутність наукового пізнання – це раціональність, що надає вирішальне значення мисленню)

Наука – це теоретична систематизація об’єктів про дійсність .

Функції науки:

1. Пізнавальна – полягає у задоволенні потреб людей. Пізнанні законів природи і суспільства.

2. Виховна – полягає у розвитку культури та формуванні нової особистості.

3. Організаційна – завжди становить один із основних напрямів наукової діяльності.

4. Соціологічна

5. Конструктивна

6. Комунікативна – спрямована на накопичення, зберігання, поширення та передачу здобутих знань.

7. Пропагандистська – зумовлена нагальною необхідністю дохідливого роз’яснення практичних і теоретичних проблем.

2. Предметна область та елементи науки.

Предметом науки є закономірні зв’язки об’єктивної реальності, тобто форми руху матерії або особливості їх відображення у свідомості людини.

Складові елементи науки:

1. Наукові закони – вони повинні відповідати законам об’єктивного світу.

2. Принципи – це те, що завжди, за будь-яких умов властиве певному явищу.

3. Постулат (аксіома) – це певне припущення в науковій теорії, прийняте як початкове, не доведене в її межах положення.

4. Правило – це положення, припис, яке вивчає закономірності певних явищ.

5. Наукові факти

6. Категорії - найзагальніші філософські поняття науки, що відображають особливості її предмету, змісту і методу

7. Термін – слово або словосполучення, яке фіксує певне поняття науки.

8. Поняття – це одна із форм відображення світу на стадії пізнання, пов’язаної із застосуванням мови.

9. Парадигма – це визнані всіма наукові досягнення, які протягом певного часу дають науковому світу модель постановки проблеми.

10. Проблема – це форма теоретичного знання, змістом якого є те, що поки що не пізнано людиною.

11. Гіпотеза – наукове припущення, висувається для будь-яких явищ дійсності.

12. Теорія – це логічне узагальнення досвіду суспільної приктики.

13. Концепція – це система поглядів на певне явище.

14. Наукові методи – походять від грецького ( metodos ) – означає дорога за чим-небудь, шлях, тобто це цілеспрямований підхід за допомогою якого досягається певна мета.

15. Методологія – це форма та спосіб використання методів за допомогою яких здійснюється більш глибоке пізнання.