4) Правове регулювання державного контролю в Україні

• Конституція України;

• Конституція України № 254к/96-ВР від 28.06.1996;

• Кодекс України про адміністративні правопорушення № 8073-Х від 07.12.1984;

• Кримінальний кодекс України № 2341-ІІІ від 05.04.2001

• Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.12 №4651

• Кодекс адміністративного судочинства України № 2747-ІV від 06.07.2005

• Господарський кодекс № 436- ІV від 16.01.2003

• Закон України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991

• Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII (із наступними змінами та доповненнями);

• Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI;

• Положення про Державну фінансову інспекцію України», затверджено Указом Президента України від 23.04.2011 N 499/2011

• Положення про міністерство доходів і зборів від 18 березня 2013 року

• Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 №1105-XIV (із наступними змінами та доповненнями);

• Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 №2240-III ( з наступними змінами та доповненнями);

• Положення про Пенсійний фонд України, затверджене Указом Президента України №384/2011від 6.04.11;

• Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджене Постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.03;

• Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затверджене Постановою Правління Пенсійного фонду України №8-2 від 30.04.02;

• Митний кодекс України

• Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97- ВР;

• Закон України «Про місцеві державні адміністрації» від 9.04.1999 № 586;

5) Розмежування понять «державний контроль» і «державний нагляд».

Детальний аналіз сформованих в адміністративно-правовій теорії концептуальних підходів до розуміння сутності явищ контролю та нагляду можливість такого співпадіння повністю виключає. Узагальнюючи точки зору провідних фахівців, можна виділити одразу кілька критеріїв розрізнення контролю і нагляду:

1. Спосіб організуючого впливу на правовідносини. При реалізації контрольних повноважень уповноважений суб’єкт може відмінити, змінити акт державного управління або позбавити його юридичної сили. Натомість, в результаті здійснення наглядової діяльності, компетентний орган (посадова особа), безпосередньо не втручаючись в оперативну діяльність піднаглядного органу, лише ставить перед останнім питання про усунення порушень законності, а також вимогу повідомити про результати виправлення зазначених недоліків.

2. Основна мета реалізації. Реалізація контролюючими органами своїх функцій переслідує не лише мету забезпечення законності, а й інші цілі. «В ході управлінського контролю перевіряється не тільки законність тих чи інших управлінських дій, а й доцільність та ефективність реалізації управлінських рішень»31. Реалізація ж функції нагляду, насамперед, пов’язана з потребою у точному та неухильному виконанні закону і не супроводжується оцінкою доцільності адміністративних актів32.

3. Можливість застосування заходів примусу. Контроль передбачає наявність у органу, який його здійснює, наявність повноважень для застосування юридичних або економічних санкцій до порушників закону. Наглядова діяльність із застосуванням примусових заходів не пов’язується33.

4. Організаційна підпорядкованість об’єктів. У процесі наглядової діяльності організуючий вплив уповноваженого органу здійснюється на об’єкти, які знаходяться поза межами службового під порядкування. На противагу цьому, орган, у сфері функціонування якого знаходиться об’єкт контрольної діяльності, та суб’єкт цієї діяльності можуть знаходитись між собою у відносинах службової субординації або підвідомчості34.

5. Дискретність здійснення нагляду. Контроль як форма державної діяльності відрізняється від нагляду (і в цьому його особливість) тим, що він повсякденний та безперервний (в основному це стосується відомчого контролю). Тим часом нагляд систематичністю здійснення не відрізняється. Його проведення обумовлюється виникненням конкретних проблемних ситуацій у державному управлінні. Інакше кажучи, наглядовій діяльності не притаманні такі ознаки управлінського моніторингу, як постійне відстеження ситуації чи процесу у сфері управлінської діяльності, аналіз впливу на суспільні відносини прийнятих управлінських рішень, правових актів тощо.

6) Основні напрями розмежування компетенції органів прокуратури та державних контролюючих органів.

Наказ № 3гн Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів

6. При здійсненні нагляду за додержанням і застосуванням законів органами державного нагляду (контролю) та управління:

6.1. Особливу увагу звертати на законність проведення ними перевірок суб’єктів господарювання, прийняття рішень, які зупиняють господарську діяльність, анулюють документи дозвільного характеру або передбачають інші заходи, що обмежують законні права та інтереси таких суб’єктів.

6.2. Не допускати підміни органів державного нагляду (контролю) та управління, не дублювати їх функцій. Не відображати роботу цих органів як результати нагляду за додержанням і застосуванням законів.

6.3. За наслідками перевірок обов’язково надавати оцінку законності діяльності органів державного нагляду (контролю) та управління, уповноважених на захист прав і свобод людини і громадянина та інтересів держави. З цією метою, за необхідності, перевірки проводити безпосередньо на підпорядкованих і підконтрольних їм об’єктах.

6.4. Вживати відповідні заходи реагування у зв’язку з бездіяльністю органів державного нагляду (контролю) та управління або за відсутності такого органу з метою захисту прав і свобод людини і громадянина та інтересів держави.

7. Перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів організовувати та проводити за письмовими зверненнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, фізичних та юридичних осіб, матеріалами контролюючих органів, повідомленнями у засобах масової інформації та за власною ініціативою.

7.1. Перевірки за заявами та скаргами фізичних і юридичних осіб, зверненнями та запитами депутатів усіх рівнів, крім заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, проводити лише у разі їх попереднього розгляду компетентними органами виконавчої влади, державного нагляду (контролю), органами місцевого самоврядування, посадовими чи службовими особами відповідного рівня або неприйняття ними рішень з цих питань у встановлені строки.

16. Щоквартально проводити взаємозвірки з контролюючими органами за направленими ними матеріалами. Забезпечувати їх своєчасний розгляд, повідомляти контролюючі органи про прийняті рішення.