1. В рекламі забороняється:

- поширювати інформацію щодо продукції, виробниц-

тво або реалізацію якої заборонено законодавством

України;

- вміщувати твердження, які є дискримінаційними за

ознаками походження, соціального і майнового стану, ра-

сової та національної належності, статі, освіти, мови, став-

лення до релігії, роду та характеру занять, місця прожи-

вання, з інших обставин, або такі, що дискредитують про-

дукцію інших осіб;

- подавати відомості або закликати до дій, які можуть

спричинити порушення законодавства, завдають чи мо-

жуть завдати шкоди здоров'ю або життю людей та навко-

лишньому природному середовищу, а також спонукають

до нехтування засобами безпеки;

- використовувати засоби і технології, які безпосеред-

ньо впливають на підсвідомість споживача;

295

- наводити твердження, що дискримінують осіб, які не

користуються продукцією, що рекламується;

- використовувати або імітувати зображення Держав-

ного герба, Державного прапора та звучання Державного

гімну України, зображення державних символів інших

держав та міжнародних організацій, а також офіційні на-

зви державних органів України, крім випадків, передбаче-

них законодавством;

- рекламувати продукцію, яка підлягає обов'язковій

сертифікації, або виробництво чи реалізація якої вимагає

наявності спеціального дозволу (ліцензії), у разі відсутності

відповідного сертифіката, ліцензії;

- вміщувати зображення фізичної особи або викорис-

товувати її ім'я без згоди останньої;

- імітувати (копіювати чи наслідувати) загальне вирі-

шення, текст, зображення, музичні чи звукові ефекти, що

застосовуються в рекламі іншої продукції, якщо інше не

передбачено законодавством України про авторське право

та суміжні права.

2. Рекламодавець зобов'язаний на вимогу виробника

або розповсюджувача реклами надати документальні підт-

вердження достовірності інформації, необхідної для виро-

бництва та розповсюдження реклами.

Стаття 9. Ідентифікація реклами

1. Реклама має бути чітко відокремлена від іншої ін-

формації, незалежно від форм чи засобів розповсюдження,

таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекла-

му.

2. Реклама на телебаченні і радіо повинна бути чітко

відокремлена від інших програм на її початку і наприкінці

за допомогою аудіо-, відео-, комбінованих засобів або ко-

ментарів ведучих.

3. Інформаційний, авторський чи редакційний матері-

ал, який цілеспрямовано звертає увагу споживачів на кон-

кретну марку (модель, артикул) продукції чи на її вироб-

ника для формування інтересу і сприяння реалізації проду-

кції, а також містить вихідні дані (реквізити) особи, що ви-

робляє або розповсюджує зазначену продукцію, вважаєть-

296

ся рекламою і має бути вміщений під рубрикою "Реклама"

чи "На правах реклами".

Стаття 10. Недобросовісна реклама

1. Недобросовісною рекламою вважається реклама,

яка внаслідок неточності, недостовірності, двозначності,

перебільшення, умовчання, порушення вимог щодо часу,

місця і способу розповсюдження та інших вимог, передба-

чених законодавством України, вводить або може ввести в

оману споживачів реклами, завдати шкоди особам та дер-

жаві.

Недобросовісна реклама заборонена.

Прийоми та спеціальні ефекти, мета яких - привернути

увагу або викликати сміх чи інші позитивні емоції і які при

цьому не створюють неправильного розуміння споживачем

таких прийомів, не вважаються недобросовісною рекла-

мою.

2. Рішення щодо визнання реклами недобросовісною

приймають державні органи, до компетенції яких входять

такі повноваження.

С т а т т я 1 1. Соціальна рекламна інформація

1. Соціальна рекламна інформація - це інформація

державних органів з питань здорового способу життя,

охорони здоров'я, охорони природи, збереження енергоре-

сурсів, профілактики правопорушень, соціального захисту

та безпеки населення, яка не має комерційного характеру.

В такій рекламі не повинні згадуватись конкретна продук-

ція та її виробники.

2. Особи, які здійснюють на безоплатній основі діяль-

ність щодо виробництва і розповсюдження соціальної рек-

ламної інформації, передачі свого майна, в тому числі ко-

штів, іншим особам для виробництва і розповсюдження

соціальної рекламної інформації, користуються пільгами,

передбаченими законодавством щодо благодійної діяльно-

сті.

3. Розповсюджувачі реклами, діяльність яких повністю

або частково фінансується за рахунок державного бю-

297

джету, повинні розміщувати соціальну рекламну інформа-

цію державних органів безкоштовно в обсязі не менше 5

відсотків ефірного часу (друкованої площі), відведеного

для реклами.

Стаття 12. Реклама на телебаченні і радіо

1. Час мовлення, відведений на рекламу, не може пере-

вищувати 15 відсотків на кожну годину мовлення для теле-

радіоорганізацій будь-якої форми власності. Ця вимога не

поширюється на спеціалізовані рекламні канали мовлення.

2. Забороняється переривати з метою розміщення рек-

лами трансляції сесій Верховної Ради України, Верховної

Ради Автономної Республіки Крим, офіційних державних

заходів і церемоній, виступів Президента України, Голови

Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, Голо-

ви Конституційного Суду України, народних депутатів

України, членів Уряду України.

Трансляції концертно-видовищних і спортивних про-

грам тривалістю понад 45 хвилин можуть бути перервані

для реклами лише один раз за повний 45-хвилинний про-

міжок часу. Не можуть перериватись також кіно- та теле-

фільми. Реклама може бути розміщена перед їх початком

або після їх закінчення. Телепередачі тривалістю понад 10

хвилин не можуть суміщатися з рекламною інформацією

без погодження з власником авторського права. Забороня-

ється реклама у передачах, розрахованих на дитячу (до 14

років) аудиторію.

3. Ведучі, диктори та інші учасники телерадіопередачі

за межами часу, відведеного для реклами, не мають права

спеціально демонструвати товари чи продукцію або харак-

теризувати їх споживчі якості як прямо, так і опосередко-

вано (за допомогою одягу, зовнішнього оформлення, зо-

браження тощо).

Телерадіопрацівникам забороняється займатися рек-

ламою під виглядом інформації: вказувати реквізити виро-

бника продукції чи послуг, адресу, контактний телефон,

рахунок, комерційні ознаки товару чи послуг.

4. Граничні обсяги розцінок за рекламу, що розповсю-

джується загальнонаціональними та громадськими кана-

298

лами мовлення, встановлюються відповідно до законодав-

ства України.

5. Реклама продукту телерадіокомпаній як така, що за-

довольняє потреби громадян, є відкритою інформацією.

Стаття 13. Реклама у друкованих засобах масової

інформації •

Обсяг реклами, її тематика в друкованих засобах масо-

вої інформації визначаються ними самостійно. Друковані

засоби, що розповсюджуються за передплатою, зобов'язані

в умовах передплати зазначати кількість реклами в загаль-

ному обсязі видання.

Стаття 14. Реклама з використанням телефонного

та документального електрозв'язку

1. Забороняється використання безплатних номерів те-

лефонів міліції, швидкої медичної допомоги, пожежної

охорони та інших аналогічних служб для реклами.

2. Реклама за допомогою телексного та факсимільного

зв'язку за відсутності спеціального запиту одержувача за-

бороняється, крім одноразового розсилання реклами обся-

гом не більше однієї сторінки на одну адресу в часовому

інтервалі з 21 години до 7 години за місцевим часом.

3. Реклама послуги, що надається з використанням мі-

сцевого, міжміського або міжнародного телефонного

зв'язку, при розповсюдженні її в рекламних засобах має

містити точну інформацію про:

платний чи безплатний характер послуги та її вартість;

зміст запропонованої послуги;

вікові та інші обмеження, встановлені чинним законо-

давством і виробником послуги щодо кола споживачів по-

слуги;

платне використання каналу телефонного зв'язку і

вартість однієї хвилини його використання для отримання

послуги у відповідному регіоні.

Ця інформація повинна друкуватись шрифтом розмі-

ром не менше половини розміру шрифту, яким набрано

номер телефону, що використовується для надання рекла-

мної послуги.

299

Стаття 15. Зовнішня реклама

1. До зовнішньої реклами належить будь-яка реклама,

що розміщується на окремих спеціальних конструкціях,

щитах, екранах, розташованих просто неба, на фасадах

будинків та споруд.

2. Порядок розміщення зовнішньої реклами встанов-

люється відповідними місцевими органами влади в межах

їх компетенції (без втручання у форму та зміст реклами).

Згода на розміщення зовнішньої реклами на будинках та

спорудах також додатково надається їхніми власниками

або уповноваженими ними органами (особами).

3. Інформація (вивіска) про особу, розміщена на фаса-

ді, біля входу (в'їзду), або про її продукцію у вітрині спо-

руди, в якій ця особа займає приміщення, не потребує

отримання дозволу місцевого органу влади.

4. Зовнішня реклама розміщується:

на окремих спеціальних конструкціях як тимчасових,

так і стаціонарних - установках, щитах, екранах тощо;

на опорах вуличного освітлення та над проїжджою ча-

стиною вулиць і доріг - з дотриманням вимог техніки без-

пеки та забезпечення видимості дорожніх знаків, світлофо-

рів, перехресть, пішохідних переходів, зупинок транспорту

загального користування, а також за умови, що така рек-

лама не повторює (чи імітує) зображення дорожніх і вказі-

вних знаків.

5. Розміщення зовнішньої реклами в межах охоронних

зон пам'яток історії та культури, об'єктів природно-

заповідного фонду дозволяється за погодженням з відпові-

дними міністерствами (відомствами) або місцевими орга-

нами влади.

6. Забороняється розміщувати зовнішню рекламу:

методом фарбування, наклеювання на поверхнях еле-

ментів вуличного обладнання, будівель і споруд, якщо ін-

ше не передбачене угодою з їх власниками;

на пішохідних доріжках, алеях;

зі знищенням зелених насаджень.

300

Стаття 16. Внутрішня реклама

1. До внутрішньої реклами належить будь-яка реклама,

розміщена всередині будинків, приміщень, споруд тощо.

2. Забороняється розміщення внутрішньої реклами у

приміщеннях органів влади, дошкільних закладах освіти,

середніх загальноосвітніх школах та спеціальних загально-

освітніх закладах освіти. Ці обмеження не поширюються

на соціальну рекламну інформацію.

3. Розміщення реклами у приміщеннях будівель і спо-

руд, що мають історико-культурну цінність, здійснюється

відповідно до чинного законодавства.

Стаття 17. Реклама на транспорті

1. Реклама може розміщуватись на транспортних засо-

бах, автомобільних і залізничних шляхах сполучення за-

гального користування (включаючи смугу відведення), у

метрополітені лише за угодою з їх власниками та згідно з

вимогами безпеки і правил руху.

2. Забороняється розповсюдження реклами через ра-

діотрансляційні або інші звукові мережі сповіщення паса-

жирів у транспортних засобах громадського користування,

на станціях метрополітену, вокзалах, портах та в аеропор-

тах, за винятком соціальної рекламної інформації.

Стаття 18. Реклама в кінотеатрах

Забороняється переривати для реклами демонстрацію

художніх і документальних фільмів у кінотеатрах, відеоса-

лонах та інших закладах, де здійснюється публічний показ

кіно-, відео-, слайдфільмів.

Стаття 19. Обмеження щодо реклами, розрахова-

ної на неповнолітніх

1. Забороняється реклама:

- з використанням зображень неповнолітніх, які спо-

живають або використовують продукцію, призначену без-

посередньо для дорослих чи заборонену для придбання

або споживання неповнолітніми;

ЗОЇ

- з інформацією, яка може підірвати авторитет дорос-

лих або дискредитувати довіру неповнолітніх до них;

- з вміщенням прямих закликів до дітей придбати про-

дукцію або звернутись до третіх осіб з проханням здійсни-

ти покупку;

- яка використовує легковірність чи брак досвіду у не-

повнолітніх;

- з використанням справжньої або іграшкової зброї.

2. Реклама не повинна містити тверджень або зобра-

жень неповнолітніх у небезпечних ситуаціях чи за обста-

вин, що у разі їх імітації можуть завдати шкоди неповнолі-

тньому або іншим особам, а також інформації, здатної ви-

кликати зневажливе ставлення неповнолітніх до небезпеч-

них для здоров'я і життя ситуацій.

Розділ III

ОСОБЛИВОСТІ РЕКЛАМУВАННЯ

ДЕЯКИХ ВИДІВ ПРОДУКЦІЇ

Стаття 20. Реклама лікарських засобів, виробів

медичного призначення, методів профі-

лактики, діагностики і лікування

1. Положення цієї статті не поширюються на рекламу,

призначену для медичних установ та лікарів. Порядок рек-

лами лікарських засобів, призначеної для медичних уста-

нов та лікарів, визначається Міністерством охорони здо-

ров'я України.

2. Забороняється реклама лікарських засобів, які:

вживаються та розповсюджуються тільки за приписом

(рецептом) лікаря;

містять наркотичні або психотропні речовини.

3. Без дозволу Міністерства охорони здоров'я України

реклама не може містити посилань на терапевтичні ефекти

стосовно захворювань, які не піддаються або важко підда-

ються лікуванню.

4. Реклама лікарських засобів повинна містити:

повну (в тому числі й міжнародну фармакологічну) на-

зву лікарського засобу та назву виробника;

302

інформацію щодо використання або застосування лі-

карського засобу.

5. Забороняється вміщувати в рекламі про лікарські за-

соби відомості:

які можуть справляти враження, що за умови вживання

лікарського засобу медична консультація з фахівцем не є

необхідною;

про те, що лікувальний ефект від прийому лікарського

засобу є абсолютно гарантованім;

про те, що цей лікарський засіб є продуктом харчуван-

ня, косметичним або іншим продуктом для вживання.

6. У рекламі косметичних засобів, харчових продуктів,

вітамінних та інших харчових добавок забороняється по-

силання на те, що ці товари мають лікувальні властивості,

якщо наявність таких властивостей не доведено у встанов-

леному порядку.

7. Реклама лікарських засобів для дітей та неповноліт-

ніх здійснюється з дозволу Міністерства охорони здоров'я

України.

8. Забороняється реклама лікувальних сеансів, інших

аналогічних заходів з використанням гіпнозу та інших ме-

тодів психічного або біоенергетичного впливу без дозволу

Міністерства охорони здоров'я України.

Стаття 21. Реклама тютюнових виробів та алко-

гольних напоїв

1. Реклама тютюнових виробів та алкогольних напоїв:

забороняється на телебаченні і радіо;

забороняється на продукції та у друкованих виданнях,

призначених переважно для осіб, яким не виповнилося 18

років, або у розрахованих на зазначених осіб частинах ін-

ших друкованих видань;

забороняється на перших і останніх сторінках газет,

обкладинках журналів та інших періодичних видань;

не повинна включати зображення осіб, популярних се-

ред молоді до 18 років;

забороняється із залученням фотомоделей, яким не ви-

повнилося 25 років;

303

не повинна містити зображення процесу паління або

іншого споживання тютюнових виробів чи алкогольних

напоїв;

не може розташовуватися ближче ніж за 200 метрів від

території дитячих дошкільних закладів, середніх загально-

освітніх шкіл та інших закладів освіти, у яких навчаються

діти віком до 18 років;

не може містити тверджень, що паління або вживання

алкоголю є важливим чинником досягнення успіху в спор-

тивному, соціальному, сексуальному або інших аспектах,

та які створюють враження, що вживання алкогольних на-

поїв чи тютюнопаління справляють стимулюючий, заспо-

кійливий вплив або можуть сприяти вирішенню особистих

проблем;

реклама не повинна заохочувати до непомірного вжи-

вання алкогольних напоїв чи тютюнопаління або негатив-

но розцінювати факт утримування від вживання тютюно-

вих виробів та алкогольних напоїв;

не повинна зображати медичних працівників або лю-

дей, які мають вигляд медичних працівників.

2. Реклама тютюнових виробів повинна подавати ін-

формацію про вміст у них шкідливих для здоров'я речовин

та їх кількість.

.3. Забороняється реклама тютюнових виробів та алко-

гольних напоїв у об'єктах соціально-культурного призна-

чення, де відбуваються масові видовищні заходи (крім спе-

ціальних виставочно-презентаційних рекламних заходів).

4. Забороняються такі види діяльності з рекламування

тютюнових виробів та алкогольних напоїв:

будь-яке безплатне розповсюдження зразків тютюно-

вих виробів та алкогольних напоїв;

спонсорування заходів, призначених переважно для

осіб до 18 років, якщо при цьому використовуються назва

або зображення тютюнових виробів чи алкогольних на-

поїв;

розповсюдження та продаж товарів (футболок, голов-

них уборів, ігор тощо) з використанням назви та товарно-

го знаку тютюнових виробів і алкогольних напоїв особам,

які не досягли 18-річного віку.

304

5. В усіх випадках реклама тютюнових виробів та ал-

когольних напоїв повинна супроводжуватись попереджен-

ням про шкоду тютюнопаління та вживання алкоголю,

причому цьому попередженню має бути відведено не мен-

ше 5 відсотків площі (обсягу) всієї реклами тютюнових ви-

робів у разі використання інших засобів реклами.

6. Рекламодавці зазначеної продукції зобов'язані спря-

мовувати на виробництво соціальної рекламної інформації

щодо шкоди тютюнопаління та, вживання алкоголю не ме-

нше 5 відсотків коштів, витрачених на розповсюдження

ними в межах України реклами тютюнових виробів та

(або) алкогольних напоїв.

Стаття 22. Реклама зброї

1. Реклама зброї здійснюється тільки в спеціалізованих

виданнях, а також безпосередньо у приміщеннях торгове-

льних закладів (підприємств), які реалізують зброю, або на

відповідних виставках (заходах).

2. Порядок рекламування бойової зброї, озброєнь і

військової техніки, а також зброї, яка відповідно до зако-

нодавства України може перебувати у власності осіб, вста-

новлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 23. Реклама послуг, пов'язаних із залу-

ченням коштів населення, цінних папе-

рів

1. Реклама послуг, пов'язаних із залученням коштів на-

селення (банківських, страхових тощо), або осіб, які їх

здійснюють, та цінних паперів, можлива лише за наявності

відповідної ліцензії чи іншого дозволу, що підтверджує

право на здійснення такого виду діяльності. Така реклама

повинна містити найменування органу, який видав ліцен-

зію (спеціальний дозвіл), та номер чинної ліцензії

(дозволу).

Це положення не застосовується у випадках, коли по-

дається тільки реклама логотипу, назви особи (без реклами

послуг).

2. У рекламі таких послуг або осіб, які її здійснюють,

цінних паперів забороняється повідомляти обсяги очікува-

305

них дивідендів, а також іншу інформацію про майбутні

прибутки, крім фактично виплачених за підсумками не

менш як одного року.

Стаття 24. Реклама щодо інших видів підприєм-

ницької діяльності, які потребують

спеціального дозволу

Реклама щодо інших видів підприємницької діяльності,

які відповідно до законодавства України потребують спе-

ціального дозволу, повинна містити посилання на номер

чинної ліцензії і найменування органу, що її видав.

Стаття 25. Реклама про зниження цін на продук-

цію (розпродаж)

Реклама про зниження цін на продукцію (розпродаж)

повинна містити відомості про місце, дату початку та за-

кінчення розпродажу, а також процентне відношення ве-

личини зниження до попередньої ціни реалізації товару.

Розділ IV

КОНТРОЛЬ ЗА ДОТРИМАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА

ПРО РЕКЛАМУ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА

Стаття 26. Контроль за дотриманням законодав-

ства про рекламу

1. Контроль за дотриманням законодавства України

про рекламу здійснюють у межах своєї компетенції:

Міністерство України у справах преси та інформації -

щодо друкованих засобів масової інформації;

Державний комітет України у справах захисту прав

споживачів - щодо рекламодавців, виробників та розпо-

всюджувачів реклами у сфері захисту споживачів від по-

рушень законодавства про рекламу;

Антимонопольний комітет України - відповідно до ан-

ти монопольного законодавства;

306

Національна рада України з питань телебачення і ра-

діомовлення - щодо телерадіоорганізацій усіх форм влас-

ності.

2. На вимогу державних органів виконавчої влади (їх

територіальних органів), на які покладено контроль за до-

триманням законодавства про рекламу, рекламодавці, ви-

робники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надава-

ти документи, усні чи письмові пояснення, відео- та звуко-

записи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснен-

ня повноважень, передбачених цим Законом.

3. Для координації діяльності в галузі реклами Кабінет

Міністрів України створює міжвідомчу раду, до складу

якої можуть входити також представники всеукраїнських

об'єднань громадян у галузі реклами.

Стаття 27. Відповідальність за порушення зако-

нодавства про рекламу

1. Відповідальність за порушення законодавства про

рекламу несуть особи, винні в:

розповсюдженні реклами щодо продукції, виробницт-

во або реалізацію якої заборонено законодавством Украї-

ни;

розповсюдженні реклами, забороненої чинним законо-

давством;

порушенні порядку виготовлення та розповсюдження

реклами;

недотриманні вимог законодавства щодо змісту та до-

стовірності реклами.

2. З метою захисту інтересів суспільства, держави, спо-

живачів і учасників рекламного процесу державні органи,

визначені в статті 26 цього Закону, можуть забороняти ре-

кламу, що порушує вимоги законодавства про рекламу, та

вимагати її публічного спростування.

3. Рішення про порушення законодавства про рекламу

надсилається рекламодавцеві, виробнику або розповсю-

джувачеві реклами і є обов'язковим для виконання.

4. Державний комітет у справах захисту прав спожива-

чів та його органи в Автономній Республіці Крим, облас-

тях, містах Києві та Севастополі за поданням державних

307

органів і громадських організацій або самостійно у випад-

ках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено ви-

ключно до компетенції Антимонопольного комітету

України та які регулюються законодавством з питань ав-

торського права та суміжних прав, мають право накладати

штрафи на суб'єктів підприємницької діяльності:

за розповсюдження реклами щодо продукції, виробни-

цтво або реалізацію якої заборонено законодавством

України, - в обсязі п'ятикратної вартості розповсюдження

такої реклами;

за розповсюдження реклами, забороненої чинним за-

конодавством, - в обсязі чотирикратної вартості розпо-

всюдження такої реклами;

за порушення порядку виготовлення та розповсю-

дження реклами - в обсязі чотирикратної вартості розпо-

всюдження такої реклами;

за недотримання вимог законодавства щодо змісту та

достовірності реклами - у розмірі п'ятикратної вартості

розповсюдження такої реклами.

Стягнення штрафів за порушення законодавства про

рекламу здійснюється в безакцентному порядку.

5. Суми стягнутих штрафів розподіляються в такому

співвідношенні: 70 відсотків - до державного бюджету,

ЗО відсотків - державному органу, який наклав стягнення,

для організації і проведення робіт щодо створення науко-

во-дослідної, матеріально-технічної та інформаційної бази

удосконалення та регулювання рекламної діяльності.

6. Державний комітет України у справах захисту прав

споживачів може вимагати від рекламодавця публікації

відомостей, що коригують (уточнюють, доповнюють) рек-

ламу, та звертатися з позовом до суду, в тому числі від не-

визначеного кола споживачів, з приводу протиправних дій

рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами.

При поданні позовів до суду Державний комітет

України у справах захисту прав споживачів та його тери-

торіальні органи звільняються від сплати державного ми-

та.

7. Працівники Державного комітету України у справах

захисту прав споживачів (його територіальних органів) з

метою виконання функцій щодо контролю за дотриманням

308

законодавства України про рекламу мають право безпере-

шкодного доступу до всіх необхідних документів та інших

матеріалів рекламодавців, виробників і розповсюджувачів

реклами.

Допуск в організації, діяльність яких пов'язана з вико-

ристанням відомостей, що становлять державну таємницю,

здійснюється в порядку, передбаченому законодавством

України.

8. Антимонопольний комітет України накладає стяг-

нення за порушення антимонопольного законодавства у

галузі реклами.

9. Рішення у справах про порушення законодавства

про рекламу можуть бути оскаржені до суду або арбітраж-

ного суду у встановленому порядку.

10. Положення цієї статті не обмежують прав осіб,

яким було завдано шкоди недобросовісною рекламою, на

відшкодування цієї шкоди відповідно до законодавства

України.

Стаття 28 Публічне спростування недобросовісної

реклами

1. Публічне спростування недобросовісної реклами

здійснюється добровільно або за рішенням суду.

2. Публічне спростування недобросовісної реклами

здійснюється за рахунок винної особи.

3. Публічне спростування недобросовісної реклами

здійснюється через той же рекламний засіб з використан-

ням того ж простору, часу, місця і в тому ж порядку, в

якому здійснювалась реклама.

Стаття 29 Права об'єднань громадян у галузі ре-

клами

Об'єднання громадян у галузі реклами мають право:

здійснювати незалежну експертизу реклами щодо її

відповідності вимогам законодавства України про рекламу

та давати відповідні рекомендації рекламодавцям, вироб-

никам і розповсюджувачам реклами;

309

подавати до органів прокуратури матеріали І звертати-

ся до органів виконавчої влади з питань порушення зако-

нодавства про рекламу;

звертатися у встановленому порядку з позовом до суду,

арбітражного суду в інтересах рекламодавців, виробників

та розповсюджувачів реклами у випадку порушення їх

прав, передбачених законодавством України про рекламу.

Голова Верховної Ради України

О. Мороз

310

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про Національну раду України з питань

телебачення і радіомовлення

(з урахуванням Закону України "Про внесення змін до

статті 2 Закону України "Про Національну раду України з

питань телебачення і радіомовлення" від ЗО вересня 1998 р.)

Цей Закон відповідно до Конституції України, Закону

України "Про телебачення і радіомовлення" та інших за-

конодавчих актів України визначає правові засади діяль-

ності Національної ради України з питань телебачення і

радіомовлення (далі - Національна рада), її статус, компе-

тенцію, повноваження, функції та порядок їх здійснення.

Розділ І

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Статус Національної ради України з пи-

тань телебачення і радіомовлення

Національна рада є конституційним, постійно діючим

позавідомчим державним органом, підзвітним Верховній

Раді України та Президентові України.

Національна рада створюється з метою забезпечення

свободи слова і масової інформації, прав та законних ін-

тересів споживачів (телеглядачів і радіослухачів), вироб-

ників і розповсюджувачів масової звукової, візуальної, ау-

діовізуальної інформації і даних, розробки і здійснення

державної політики ліцензування телерадіомовлення, раці-

онального використання природно обмеженого радіочас-

тотного ресурсу держави, реалізації та контролю за додер-

жанням законодавства України в сфері телебачення і ра-

діомовлення.

Національна рада діє в інтересах суспільства і є само-

стійною в межах повноважень, визначених Конституцією

України та законами України.

311

Національна рада є юридичною особою, має свою пе-

чатку зі своїм найменуванням та зображенням Державного

Герба України.

Стаття 2. Основні завдання Національної ради

Основними завданнями Національної ради є:

захист прав громадян на свободу думки і слова, на ві-

льне виявлення своїх поглядів і переконань, передбачених

Конституцією України, законодавчими актами в сфері ау-

діовізуальних засобів масової інформації;

забезпечення виконання телерадіоорганізаціями вимог

чинного законодавства України в сфері телебачення і ра-

діомовлення, реклами, авторського права і суміжних прав

та контроль за його додержанням;

участь у реалізації державної політики в сфері телеба-

чення і радіомовлення;

розробка та здійснення державної політики ліцензу-

вання телерадіомовлення;

розміщення державного замовлення на висвітлення ді-

яльності Верховної Ради України, Президента України,

Кабінету Міністрів України згідно із Законом України

"Про порядок висвітлення діяльності органів державної

влади та органів місцевого самоврядування в Україні засо-

бами масової інформації";

контроль за формуванням та виконанням інших видів

державного замовлення Національній телекомпанії Украї-

ни, Національній радіокомпанії України та іншим телера-

діоорганізаціям;

забезпечення державної підтримки аудіовізуальних за-

собів масової інформації України у їх становленні та роз-

витку;

розгляд у встановленому порядку заяв телерадіоорга-

нізацій на отримання ліцензій; видача на конкурсній основі

ліцензій на мовлення, кабельне мовлення, ретрансляцію,

проводове (кабельне) мовлення; контроль за дотриманням

телерадіоорганізаціями умов ліцензії;

гармонійний розподіл та контроль за ефективним ви-

користанням радіочастотного ресурсу держави, виходячи з

312

інтересів суспільства, особи та національних телерадіоор-

ганізацій;

застосування в межах своїх повноважень заходів адмі-

ністративного характеру щодо телерадіоорганізацій -

порушників чинного законодавства України;

сприяння діяльності і розвитку національних телера-

діовиробників і організацій, які їх об'єднують, у їх станов-

ленні та розвитку, створення національної конкурентосп-

роможної продукції та освоєння нових ринків її реалізації,

входженню України у світовий Інформаційний простір;

здійснення державної реєстрації аудіовізуальних засо-

бів масової інформації (телерадіоорганізацій) як суб'єктів

інформаційної діяльності;

недопущення монополізації аудіовізуальних засобів

масової інформації;

захист телерадіоорганізацій від тиску владних струк-

тур, а також політичних, релігійних, фінансових та еконо-

мічних кіл суспільства;

прогнозування і сприяння включенню вітчизняних ау-

діовізуальних засобів масової інформації до світового ін-

формаційного простору і їх переходу до міжнародних

(європейських) стандартів;

аналіз розвитку телекомунікаційної ситуації в країні та

у світі, розробка й подання пропозицій щодо вдосконален-

ня чинного законодавства про телебачення і радіомовлен-

ня;

сприяння збалансованому наповненню телерадіокана-

лів інформаційними, культурологічними, просвітницькими

і розважальними програмами;

організація соціологічних досліджень щодо популяр-

ності та якості створених телерадіоорганізаціями (теле-

радіовиробниками) України програм та передач;

організація підвищення професійного рівня працівни-

ків апарату Національної ради та телерадіоорганізацій;

сприяння телерадіоорганізаціям в організації і прове-

денні конкурсів культурно-просвітницьких передач з ви-

значенням кращих оригінальних передач та сприяння те-

лерадіоорганізаціям у розробці та реалізації програмної

політики, що відповідає національним інтересам України;

313

організація проведення науково-технічних, технологі-

чних та інших досліджень з проблем діяльності аудіовізу-

альних засобів масової інформації та сприяння їх техніч-

ному розвитку;

підтримка контактів з аналогічними установами інших

країн, які спеціалізуються у сфері аудіовізуальних засобів

масової інформації;

аналіз пропозицій і зауважень телеглядачів і радіослу-

хачів щодо діяльності телерадіоорганізацій України, роз-

робка і вжиття відповідних заходів;

визначення порядку використання телерадіоорганіза-

ціями України європейських та інших зарубіжних програм

відповідно до міжнародних норм та чинного законодавст-

ва України.

Забезпечення відповідно до світових стандартів розви-

тку, якісного стану телебачення і радіомовлення, зростання

професійного, художнього, морально-етичного, естетично-

го та еколого-освітнього рівня програм і передач радіоор-

ганізацій, захист національної безпеки України в інформа-

ційній сфері є пріоритетом діяльності Національної ради.

Стаття 3 . Законодавство України про Національ-

ну раду

Національна рада у своїй діяльності керується Консти-

туцією України, Законом України "Про телебачення і ра-

діомовлення", цим Законом, іншими актами законодавст-

ва.

Стаття 4. Принципи діяльності Національної ради

Діяльність Національної ради ґрунтується на принци-

пах законності, ідеологічного і політичного плюралізму,

дотримання загальновизнаних норм моралі, гласності, ко-

легіальності, об'єктивності, науковості і компетентності,

дотримання міжнародних зобов'язань України в сфері ін-

формаційного обміну, повноти і всебічного розгляду справ

та обґрунтованості прийнятих нею рішень.

Національна рада не може уповноважити члена Наці-

ональної ради, апарат Національної ради чи будь-яке інше

формування або особу виконувати функції, покладені на

Національну раду.

314

Розділ II

СКЛАД НАЦІОНАЛЬНОЇ РАДИ

ТА ПОРЯДОК її ФОРМУВАННЯ

Стаття 5. Склад Національної ради

Національна рада складається з восьми осіб:

чотири члени Національної ради призначаються Вер-

ховною Радою України і чотири члени Національної ра-

ди - Президентом України.

Повноваження члена Національної ради починаються

з моменту його призначення і тривають чотири роки, за

винятком випадків, передбачених цим Законом.

Одна і та сама особа не може бути членом Національ-

ної ради більше, ніж два терміни підряд.

Стаття 6. Призначення членів Національної ради

Верховною Радою України

Верховна Рада України призначає членів Національної

ради шляхом голосування.

Пропозиції щодо кандидатур на посаду членів Націо-

нальної ради вносить Голова Верховної Ради України за

поданням відповідного комітету Верховної Ради України з

урахуванням пропозицій депутатських груп (фракцій) Вер-

ховної Ради України та об'єднань громадян.

Призначеними на посаду членів Національної ради

вважаються кандидати, які набрали при рейтинговому го-

лосуванні найбільшу кількість голосів народних депутатів

від конституційного складу Верховної Ради України. Якщо

кілька кандидатів набрали однакову кількість голосів, що

перевищує необхідну кількість членів Національної ради,

щодо цих кандидатів проводиться повторне рейтингове

голосування.

За результатами голосування Голова Верховної Ради

України підписує постанови про призначення членів Наці-

ональної ради.

315

Стаття 7. Призначення членів Національної ради

Президентом України

Президент України проводить консультації з Прем'єр-

міністром України та керівниками відповідних міністерств

щодо кандидатур на посаду членів Національної ради.

Призначеною на посаду члена Національної ради Пре-

зидентом України вважається особа, про призначення якої

видано відповідний Указ Президента України.

Стаття 8. Ротація членів Національної ради

За поданням Голови Верховної Ради України чи Пре-

зидента України здійснюється ротація частини складу чле-

нів Національної ради.

Одночасній ротації можуть підлягати лише два члени

Національної ради від частини складу Національної ради,

призначеної Верховною Радою України, та два члени На-

ціональної ради від частини складу Національної ради,

призначеної Президентом України.

Стаття 9. Член Національної ради

Члени Національної ради призначаються з числа ква-

ліфікованих фахівців у галузі журналістики, юриспруден-

ції, телерадіомовлення, управління, представників науки,

культури, мистецтва.

Членом Національної ради може бути призначений

громадянин України, який на момент призначення не досяг

загальновстановленого пенсійного віку та володіє держав-

ною мовою України.

На' членів Національної ради поширюється правовий

статус державних службовців.

Посада члена Національної ради належить до першої

категорії державного службовця.

Усі члени Національної ради з моменту призначення

працюють у Національній раді на постійній основі.

Член Національної ради за дорученням голови Націо-

нальної ради здійснює підготовку питань на її розгляд і

зобов'язаний брати участь у всіх засіданнях Національної

ради та виконувати обов'язки, покладені на нього Націо-

нальною радою.

316

Член Національної ради має право:

пропонувати включити до порядку денного засідання

Національної ради питання, які належать до компетенції

Національної ради;

виступати на засіданнях Національної ради і вислов-

лювати пропозиції щодо питань, які обговорюються;

здійснювати контроль за діяльністю телерадіооргані-

зацій відповідно до чинного законодавства України.

За членом Національної ради після закінчення терміну

його повноважень, а також у разі їх дострокового припи-

нення за особистою заявою про відставку зберігається

право на повернення на попередню посаду, а в разі немож-

ливості цього (ліквідація підприємства, установи, органі-

зації, скорочення посади або чисельності працівників то-

що) - право на надання Державною службою зайнятості

іншої рівноцінної роботи за його згодою.

Час виконання членом Національної ради своїх повно-

важень зараховується до загального, безперервного стажу

роботи за фахом.

Стаття 10. Дострокове припинення повноважень

члена Національної ради

Повноваження члена Національної ради достроково

припиняються у разі:

подання особистої заяви про відставку;

припинення громадянства України;

порушення ним вимог, передбачених статтею 11 цього

Закону;

набрання законної сили обвинувальним вироком суду

щодо нього;

неможливості виконувати свої обов'язки за станом

здоров'я протягом шести і більше місяців;

визнання його в установленому порядку недієздатним

або обмежено дієздатним, безвісти відсутнім або померлим;

ротації;

зловживання службовим становищем;

висловлення недовіри Верховною Радою України при-

значеному нею члену Національної ради або Президентом

України призначеному ним члену Національної ради.

317

Національна рада може порушити перед Верховною

Радою України чи Президентом України питання щодо

дострокового припинення повноважень члена Національ-

ної ради у разі, коли член Національної ради не бере

участь у засіданнях Національної ради без поважних при-

чин протягом двох місяців.

Повноваження члена Національної ради припиняють-

ся у разі його смерті.

У разі дострокового припинення повноважень члена

Національної ради відповідно Верховна Рада України або

Президент України у місячний термін призначають нового

члена Національної ради.

Стаття 11. Вимоги до члена Національної ради

Члени Національної ради на час виконання своїх слу-

жбових обов'язків не можуть займати будь-які посади в

державних та недержавних органах, організаціях, устано-

вах та підприємствах, одержувати винагороди та разові

гонорари за іншу роботу, крім наукової та творчої, бути

засновниками (співзасновниками) телерадіоорганізацій.

Члени Національної ради припиняють членство в по-

літичних партіях, не можуть мати представницький ман-

дат, брати участь у будь-якій політичній діяльності.

Не може бути членом Національної ради громадянин,

який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця

судимість не погашена і не знята у встановленому законо-

давством порядку.

Не допускається членство у Національній раді пайови-

ка або акціонера теле- або радіомовної компанії.

Призначення члена Національної ради можливе лише

за умови підписання ним зобов'язання про те, що його

особисті інтереси не можуть входити у конфлікт з принци-

пами діяльності Національної ради.

Стаття 12. Голова Національної ради

Голова Національної ради обирається таємним голо-

суванням членами Національної ради за спільним подан-

ням Верховної Ради України та Президента України.

318

Кандидатуру голови Національної ради письмово по-

годжують Президент України і Голова Верховної Ради

України.

Якщо протягом місяця з початку функціонування На-

ціональної ради або з появою вакансії на посаду голови

Національної ради не запропоновано погодженої кандида-

тури на посаду голови Національної ради чи голову Наці-

ональної ради не обрано відповідно до частини першої цієї

статті, кандидатура на посаду голови Національної ради

визначається рейтинговим голосуванням у Верховній Раді

України або Президентом України при неприйнятті рішен-

ня в установлений термін Верховною Радою України.

Голова Національної ради:

організовує діяльність Національної ради та її апарату;

здійснює керівництво підготовкою питань до розгляду;

вносить на розгляд Національної ради питання поряд-

ку денного;

головує на засіданнях Національної ради;

скликає позачергові засідання Національної ради на

вимогу Верховної Ради України, Президента України, за

власною ініціативою або на вимогу не менш як трьох чле-

нів Національної ради;

подає Верховній Раді України та Президентові України

щорічний звіт про діяльність Національної ради;

представляє Національну раду в органах державної

влади і місцевого самоврядування та у відносинах з фізич-

ними та юридичними особами в Україні та за кордоном;

видає накази і розпорядження, які не суперечать рі-

шенням Національної ради;

підписує спільно з відповідальним секретарем рішення

Національної ради;

підписує ліцензії на телерадіомовлення;

представляє Україну у міжнародних організаціях з пи-

тань, які стосуються телебачення і радіомовлення;

бере участь у засіданнях Кабінету Міністрів України.

Державної комісії з питань зв'язку та радіочастот і Ради

регіонів з питань, які стосуються телебачення і радіомов-

лення;

укладає угоди з фізичними та юридичними особами

для забезпечення діяльності Національної ради;

319

здійснює інші повноваження і функції відповідно до

чинного законодавства України та регламенту Національ-

ної ради.

Голова Національної ради може вимагати від будь-

якої телерадіоорганізації України надання матеріалів, до-

кументів та іншої інформації, яка необхідна для здійснення

контролю за дотриманням телерадіоорганізаціями вимог

чинного законодавства України та умов ліцензії.

Голова Національної ради підзвітний Національній

раді.

Голова Національної ради є розпорядником бюджет-

них асигнувань на утримання і забезпечення діяльності

Національної ради та, на підставі рішень Національної ра-

ди, позабюджетних коштів, інших коштів, що надійшли на

рахунок Національної ради з джерел, не заборонених чин-

ним законодавством.

Звільнення голови Національної ради протягом термі-

ну його повноважень здійснюється:

за власним бажанням;

у разі прийняття відповідного рішення Національною

радою;

за рішенням відповідно Верховної Ради України на

підставі подання Президента України;

у разі скоєння ним злочину чи грубого порушення

службових обов'язків;

у зв'язку з неможливістю виконання обов'язків за ста-

ном здоров'я.

За наявності письмової заяви голови Національної ра-

ди він може бути звільнений з займаної посади, що не по-

збавляє його повноважень члена Національної ради.

Дострокове припинення повноважень голови Націо-

нальної ради здійснюється:

за власним бажанням, з чим письмово погодилися Вер-

ховна Рада та Президент України;

за ініціативою відповідно Голови Верховної Ради

України від імені Верховної Ради України чи Президента

України;

у випадках, передбачених статтею 11 цього Закону.

320

У разі припинення повноваження голови Національної

ради вибори на цю посаду здійснюються у порядку, пере-

дбаченому цим Законом.

Не допускається обрання голови та першого заступни-

ка голови Національної ради зі складу членів Національ-

ної ради, призначених тільки Верховною Радою України

або тільки Президентом України. •

Стаття 13. Перший заступник, заступник голови

Національної ради та відповідальний

секретар Національної ради

Перший заступник, заступник голови та відповідаль-

ний секретар Національної ради обираються з числа членів

Національної ради шляхом таємного голосування на тер-

мін їх повноважень відповідно до основних напрямів дія-

льності Національної ради.

Перший заступник заміщає голову Національної ради

у разі його відсутності або неможливості ним здійснювати

свої повноваження.

Заступник заміщає голову та першого заступника го-

лови Національної ради у разі їх відсутності або неможли-

вості здійснення ними своїх обов'язків.

Перший заступник, заступник голови та відповідаль-

ний секретар Національної ради підзвітні Національній

раді.

За наявності прохання першого заступника, заступни-

ка голови чи відповідального секретаря Національної ради

та у випадках, передбачених статтями 10 і 11 цього Закону,

вони можуть бути звільнені з займаних посад.

У разі припинення повноважень першого заступника,

заступника голови чи відповідального секретаря Націо-

нальної ради вибори на ці посади здійснюються у порядку,

передбаченому цим Законом.

Стаття 14. Представництва (представники) Наці-

ональної ради в областях (регіонах)

З метою координації діяльності місцевих телерадіоор-

ганізацій та забезпечення виконання законодавства Украї-

ни в галузі телебачення і радіомовлення, нормативних ак-

321

тів Національної ради в Автономній Республіці Крим, об-

ластях України, містах Києві та Севастополі створюються

представництва Національної ради України з питань теле-

бачення і радіомовлення.

Представництва Національної ради в областях

(регіонах) очолює представник Національної ради в облас-

ті (регіоні).

Представник Національної ради представляє інтереси

Національної ради в області (регіоні).

Представники Національної ради в областях (регіонах)

призначаються на посаду на конкурсній основі рішенням

Національної ради за поданням її голови шляхом таємного

голосування за списком у порядку, встановленому Націо-

нальною радою, терміном на три роки з подальшим про-

довженням контракту.

Представник Національної ради в області (регіоні) є

державним службовцем і не може займати будь-яку іншу

оплачувану посаду, бути засновником (співзасновником)

телерадіоорганізації, виконувати іншу оплачувану роботу,

крім наукової, викладацької і творчої.

Представник Національної ради в області (регіоні) має

бути громадянином України, мати вищу освіту, володіти

державною мовою України і бути фахівцем у сфері телера-

діоінформаційних відносин.

Положення про представництва (представника) в об-

ластях (регіонах) приймається Національною радою.

Стаття 15. Апарат Національної ради

З метою здійснення систематичного аналізу стану те-

лерадіоінформаційного простору України, розвитку теле-

бачення і радіомовлення, практики виконання телерадіо-

організаціями чинного законодавства України в сфері те-

лерадіомовлення, підготовки аналітичних, інформаційних

та інших матеріалів, проектів актів Національної ради, си-

стематичної перевірки виконання нормативних актів

суб'єктами телерадіоінформаційних відносин України

створюється апарат Національної ради.

322

Апарат Національної ради здійснює організаційне та

матеріально-технічне забезпечення діяльності Національ-

ної ради.

Права, обов'язки і відповідальність працівників апара-

ту Національної ради визначаються Законом України

"Про державну службу" і положенням про апарат Націо-

нальної ради, яке приймається Національною радою.

Припинення повноважень членів Національної ради не

є підставою для розірвання трудових угод з працівниками

апарату Національної ради.

Апарат Національної ради очолює відповідальний се-

кретар, який обирається з числа членів Національної ради.

Основними структурними підрозділами Національної

ради є: секретаріат; обласні (регіональні) представництва;

юридична, ліцензійна, науково-технічна, контрольно-

аналітична та радіочастотна служби.

Відповідно до організаційно-правового рівня Націо-

нальної ради та функцій, покладених на неї цим Законом,

категорії посад працівників апарату Національної ради

прирівнюються до посад працівників апарату Верховної

Ради України, Адміністрації Президента України, апарату

Кабінету Міністрів України.

Стаття 16. Робочі групи Національної ради

Національна рада може створювати робочі групи та

комісії під керівництвом членів Національної ради для під-

готовки проектів рішень з питань, віднесених до їх компе-

тенції, групи експертів, консультантів із залученням на до-

говірній основі вчених та фахівців (у тому числі з інозем-

них держав), для виконання завдань, покладених на Наці-

ональну раду, які затверджуються Національною радою.

Положення про робочі групи приймається Національ-

ною радою.

323

Розділ III

КОМПЕТЕНЦІЯ, ПОВНОВАЖЕННЯ

ТА ФУНКЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ РАДИ

Стаття 17. Компетенція Національної ради

До компетенції Національної ради належать:

контроль за додержанням законодавства в галузі теле-

бачення і радіомовлення України;

участь у реалізації державної політики у сфері телеба-

чення і радіомовлення та концепції розвитку телерадіоін-

формаційного простору України;

забезпечення прав громадян і захист інтересів націо-

нальних телерадіовиробників.

Стаття 18. Державна політика щодо телебачення і

радіомовлення

Національна рада бере участь у реалізації державної

політики в галузі телебачення і радіомовлення, яка визна-

чається законами України.

Національна рада розробляє та здійснює державну по-

літику щодо ліцензування телерадіомовлення.

Стаття 19. Концепція розвитку телерадіоінформа-

ційного простору України

Національна рада бере участь у розробці концепції

розвитку телерадіоінформаційного простору України, ко-

ординує цю розробку та забезпечує її реалізацію.

Стаття 20. Міжнародна діяльність Національної

ради у сфері телебачення і радіомов-

лення

Національна рада за погодженням з Верховною Радою

України та Президентом України бере участь в укладенні

міждержавних угод, розробці міжнародних проектів і про-

грам, а також здійснює співробітництво з державними ор-

ганами і неурядовими організаціями з питань телебачення і

радіомовлення.

324

Стаття 21. Нормативні документи (акти) Націо-

нальної ради

Національна рада відповідно до чинного законодавст-

ва України в межах своїх повноважень приймає рішення,

розробляє положення, правила та інструкції, організовує

та контролює їх виконання, видає рекомендації.

Національна рада узагальнює практику застосування

законодавства з питань, що входять до її компетенції, роз-

робляє пропозиції щодо його вдосконалення, бере участь у

розробці та вносить у встановленому порядку пропозиції

до проектів актів законодавства, що регулюють питання

телерадіоінформаційних відносин.

Національна рада в межах своїх компетенцій та повно-

важень приймає рішення, що регламентують організацію її

внутрішньої роботи відповідно до чинного законодавства

України.

Національна рада може разом з органами державної

виконавчої влади видавати спільні акти.

Рішення Національної ради, прийняті в межах її пов-

новажень, є обов'язковими для органів місцевої влади та

самоврядування, підприємств, установ, організацій та гро-

мадян.

Положення, правила та інструкції, розроблені і затвер-

джені рішенням Національної ради, в межах її компетенції

є обов'язковими для виконання телерадіоорганізаціями.

Виняток становлять положення, правила та інструкції,

які затверджуються або погоджуються у порядку, встанов-

леному цим Законом та Законом України "Про телебачен-

ня і радіомовлення".

Стаття 22. Порядок ліцензування телерадіомов-

лення

Національна рада видає телерадіоорганізаціям на кон-

курсній основі ліцензії на мовлення, кабельне мовлення,

ретрансляцію, проводове (кабельне) мовлення та час мов-

лення.

Порядок видачі ліцензій визначається Законом Украї-

ни "Про телебачення і радіомовлення" та положенням про

порядок ліцензування телерадіомовлення, яке розробляє-

325

ться Національною радою і підлягає реєстрації у Міністер-

стві юстиції України.

Положення про порядок ліцензування телерадіомов-

лення публікується у засобах масової інформації.

Ліцензія Національної ради є єдиним і достатнім доку-

ментом, що надає телерадіоорганізації право мовлення згі-

дно з умовами, зазначеними у ліцензії. Телерадіоорганіза-

ції не підлягають іншим спеціальним реєстраціям, крім реє-

страції як суб'єкта господарської діяльності, передбаченої

чинним законодавством України, та реєстрації як суб'єкта

інформаційної діяльності, передбаченої цим Законом та

Законом України "Про телебачення і радіомовлення".

Кожна радіоорганізація України вноситься до Держа-

вного реєстру телерадіоорганізацій України.

Стаття 23. Порядок використання каналів мов-

лення

Використання каналів мовлення визначається виключ-

но законами.

Національна рада розробляє правила використання

каналів мовлення відповідно до чинного законодавства

України та міжнародних нормативно-правових актів, ра-

тифікованих Україною.

Правила використання каналів мовлення публікуються

у засобах масової інформації.

Стаття 24. Організація проведення конкурсу на

отримання ліцензії

Національна рада розробляє та затверджує положення

про умови конкурсу на отримання ліцензії та публікує його

у засобах масової інформації.

Стаття 25. Державний реєстр телерадіоорганізацій

України та єдиний банк даних телера-

діоорганізацій України

Національна рада самостійно веде Державний реєстр

телерадіоорганізацій України та створює єдиний банк да-

них телерадіоорганізацій України.

326

Правила ведення Державного реєстру телерадіооргані-

зацій України та єдиного банку даних телерадіоорганіза-

цій України визначаються Національною радою.

Стаття 26. Правила документування, формуван-

ня, обліку та зберігання тимчасового

архіву та архівного фонду телерадіоор-

ганізацій

Національна рада визначає правила документування,

формування, обліку та зберігання копій (записів) переда-

них програм та передач, тимчасового архіву та архівного

фонду телерадіоорганізацій відповідно до чинного законо-

давства України.

Стаття 27. Стандарти, тарифи та розцінки

Національна рада визначає:

стандарти та норми технічної якості телерадіопрограм

та обладнання;

розміри грошового (ліцензійного) збору за видачу лі-

цензій, які перераховуються до Державного бюджету

України і зазначаються у ньому окремим рядком та вико-

ристовуються відповідно до покладених на Національну

раду цим Законом завдань, на розвиток вітчизняного теле-

бачення і радіомовлення у порядку, визначеному Націо-

нальною радою за погодженням з Міністерством фінансів

України згідно з чинним законодавством України;

максимально граничні тарифи на оренду технічних за-

собів мовлення;

мінімальні рівні розцінок за рекламу, що розповсю-

джується по загальнонаціональних та суспільному каналах

мовлення за погодженням з Міністерством фінансів Украї-

ни.

Національна рада встановлює за погодженням з Міні-

стерством фінансів України граничні розміри розцінок за

рекламу, що розповсюджується по загальнонаціональних

та суспільному каналах мовлення.

Національна рада видає ліцензії на ретрансляцію про-

грам та передач іноземних телерадіоорганізацій.

327

Фінансування соціальне важливих телерадіопрограм

національних телерадіовиробників та організацій, які їх

об'єднують, здійснюється за рахунок коштів ліцензійного

фонду Національної ради.

Стаття 28. Розподіл смуг радіочастот

Національна рада координує з головним управлінням з

питань радіочастот при Кабінеті Міністрів України розпо-

діл смуг радіочастот, які виділено для телерадіомовлення,

створення і використання радіочастотних засобів мовлен-

ня.

Національна рада в межах розподілених смуг радіоча-

стот здійснює нагляд за дотриманням встановленого по-

рядку використання радіочастотного спектра, радіоелект-

ронних засобів і систем кабельного телебачення, норм ра-

діовипромінювання і допустимих індустріальних перешкод

радіоприйому.

Стаття 29. Національний архів та музей телеба-

чення і радіомовлення України

Національна рада створює і утримує Національний

архів та музей телебачення і радіомовлення України.

Положення про Національний архів та музей телеба-

чення і радіомовлення України затверджується Національ-

ною радою.

Стаття ЗО. Наглядові та контрольні функції Наці-

ональної ради

Національна рада здійснює контроль (нагляд) за:

додержанням <їйЩ8ґ-о законодавства в галузі телеба-

чення і радіомовлення суб'єктами правовідносин України;

додержанням тейерадіфорганізаціями умов ліцензії;

розподілом та ефе#?ййшм використанням радіочасто-

тного ресурсу для потреб телерадіомовлення;

додержанням телерадіоорганізаціями вимог чинного

законодавства України щодо іноземного інвестування;

додержанням телерадіоорганізаціями порядку мовлен-

ня під час виборів і референдумів;

328

додержанням стандартів та норм технічної якості теле-

радіопрограм;

додержанням телерадіоорганізаціями чинного законо-

давства України щодо реклами, авторського права та су-

міжних прав, державної мови, спонсорської діяльності.

Стаття 31. Щорічний звіт Національної ради про

свою діяльність

Національна рада щорічно, не пізніше 1 листопада,

подає Верховній Раді України та Президентові України

звіт про свою діяльність.

Щорічний звіт Національної ради має бути переданий

Верховній Раді України не пізніше, як за 15 днів до його

розгляду на засіданні Верховної Ради України.

У разі незатвердження щорічного звіту Національної

ради Верховною Радою України та Президентом України

розглядається питання про висловлення недовіри голові

Національної ради або всьому її складу, що має наслідком

їх відставку.

У разі відставки голови Національної ради у зв'язку з

висловленням йому недовіри достроково припиняються

його повноваження як члена Національної ради.

До обрання нового голови Національної ради вико-

нання його обов'язків покладається на першого заступни-

ка голови Національної ради.

Національна рада, відставку якої прийнято Верховною

Радою України та Президентом України, за їх дорученням

продовжує виконувати свої обов'язки до призначення но-

вого складу Національної ради.

Щорічний звіт Національної ради, затверджений Вер-

ховною Радою України та Президентом України, підлягає

обов'язковому опублікуванню у засобах масової інфор-

мації.

Стаття 32. Права Національної ради та санкції,

які нею застосовуються

Національна рада має право:

здійснювати перевірку діяльності телерадіоорганізацій

щодо умов та порядку використання каналів мовлення;

329

отримувати від усіх телерадюорганізацш документи,

відомості та положення щодо їх діяльності відповідно до

чинного законодавства України, а також щорічний ауди-

торський висновок про господарську діяльність;

розглядати справи про порушення телерадіоорганіза-

ціями чинного законодавства України та умов, зазначених

у ліцензії, і, залежно від тяжкості порушення, повторюва-

ності і ступеня потенційної небезпеки, вживати за резуль-

татами розгляду такі міри покарання:

оголошувати попередження (термін для виправлення

порушень - не більше одного календарного місяця);

застосовувати штрафні санкції (норма застосовується

після винесеної раніше міри покарання; обсяг штрафу не

може перевищувати 25 відсотків обсягу грошового

(ліцензійного) збору, сплаченого відповідною телерадіоор-

ганізацією); штраф не накладається, якщо після виявленого

порушення минуло більше року; доходи від штрафу надхо-

дять до Державного бюджету України;

тимчасово (терміном до двох місяців) зупиняти дію лі-

цензії (застосовується після винесеної раніше міри пока-

рання, крім випадків порушення вимог частини другої

статті 2 Закону України "Про телебачення і радіомовлен-

ня");

подавати до суду справи про позбавлення ліцензії те-

лерадіоорганізації, якщо телерадіоорганізація після вине-

сеного попередження та однієї із зазначених мір покарання

продовжує порушувати чинне законодавство та умови, за-

значені у ліцензії;

передавати справи про порушення законодавства про

телебачения і радіомовлення на розгляд прокуратури, суду

та арбітражного суду.

Національна рада розробляє та організовує виконання

заходів, спрямованих на запобігання порушенню законів

про телебачення і радіомовлення.

Рішення Національної ради щодо застосування санкцій

до телерадіоорганізацій може бути оскаржено у судовому

порядку.

330

Розділ IV

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ТЕЛЕГЛЯДАЧІВ

І РАДІОСЛУХАЧІВ ТА ЗАХИСТ

НАЦІОНАЛЬНИХ ТЕЛЕРАДІОВИРОБНИКІВ

Стаття 33. Забезпечення прав телеглядачів і радіо-

слухачів

Національна рада в межах своїх повноважень забезпе-

чує права телеглядачів і радіослухачів, які передбачені

чинним законодавством України.

Телеглядачі і радіослухачі мають право звертатися до

Національної ради з порадами, пропозиціями, зауважен-

нями і скаргами.

Національна рада зобов'язана у визначений законо-

давством термін дати адресатові аргументовану відповідь.

Національна рада щомісячно має здійснювати аналіз

порад, пропозицій, зауважень і скарг громадян щодо дія-

льності телерадіоорганізацій і вживати практичних заходів

щодо з'ясування суті проблем та подолання недоліків у за-

доволенні потреб громадян на одержання необхідної їм

інформації.

Національна рада системачно інформує громадян

України про свою діяльність в газетах "Голос України",

"Урядовий кур'єр" та інших засобах масової інформації.

Національна рада організовує проведення досліджень

аудиторії чи інші соціологічні дослідження з проблем роз-

витку телебачення і радіомовлення, а також опитування

аудиторії щодо популярності та якості створених телера-

діоорганізаціями програм чи передач.

Стаття 34. Захист інтересів національних телера-

діовиробників

Національна рада здійснює захист інтересів національ-

них телерадіовиробників відповідно до чинного законо-

давства України.

Національна рада сприяє залученню іноземного інвес-

тування в національне телерадіовиробництво України.

331

Національна рада організовує проведення творчих се-

мінарів, спрямованих на поліпшення діяльності телерадіо-

організацій, подає консультативну допомогу.

Розділ V

ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ РАДИ

Стаття 35. Регламент Національної ради

Внутрішні питання діяльності Національної ради, по-

рядок діловодства, вимоги до апарату Національної ради

та правила внутрішнього розпорядку визначаються регла-

ментом Національної ради, який затвержується Націо-

нальною радою.

Стаття 36. Засідання Національної ради України

Виключно на засіданнях Національної ради розгляда-

ються питання:

обговорення проектів законів та інших нормативних

актів і розробки пропозицій щодо вдосконалення чинного

законодавства України в сфері телебачення і радіомовлен-

ня;

затвердження регламенту Національної ради, поло-

жень, рекомендацій, правил та інструкцій;

затвердження щорічного звіту про діяльність Націо-

нальної ради;

видачі ліцензій на мовлення, ліцензій на ретрансляцію,

ліцензій на кабельне мовлення, ліцензій на проводове мов-

лення;

застосування попереджень, тимчасового зупинення дії

ліцензії та подання до суду справ про анулювання ліцензії у

разі порушення телерадіоорганізаціями чинного законо-

давства України, умов ліцензії;

планування роботи Національної ради;

затвердження штатного розкладу апарату Національ-

ної ради та положень про його структурні підрозділи;

внесення телерадіоорганізацій до Державного реєстру

телерадіоорганізацій України;

визначення обсягу грошового (ліцензійного) збору за

ліцензії;

332

визначення стандартів та норм технічної якості телера-

діопрограм;

визначення максимально граничних тарифів на оренду

технічних засобів мовлення;

визначення граничних обсягів розцінок за рекламу, що

розповсюджується по загальнонаціональних та суспільно-

му каналах мовлення;

визначення порядку використання коштів, які зберіга-

ються на поточному рахунку "Суми за дорученням" Наці-

ональної ради.

Всі засідання Національної ради, на яких розглядають-

ся питання ліцензування або застосування санкцій

(покарання), є відкритими і проводяться за умов, що за-

безпечують присутність усіх зацікавлених сторін, зазначе-

них у поточному порядку денного засідання.

Рішення Національної ради вважається прийнятим,

якщо протокол з цим рішенням було підписано в ході засі-

дання всіма членами Національної ради, які брали участь у

голосуванні.

Засідання Національної ради є правомірним, якщо на

ньому присутні не менше шести членів Національної ради.

Розділ VI

ФІНАНСУВАННЯ ТА ВЗАЄМОДІЯ З ОРГАНАМИ

ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ

Стаття 37. Фінансування та матеріально-технічне

забезпечення Національної ради

Фінансування, забезпечення транспортними і матері-

ально-технічними засобами Національної ради та її пред-

ставництв в областях (регіонах) здійснюються за рахунок

коштів Державного бюджету України та за рахунок кош-

тів, що надходять на поточний рахунок "Суми за доручен-

ням" Національної ради в межах 20 відсотків від суми, яка

надійшла за рік.

Суми витрат на фінансування Національної ради відо-

бражаються у Державному бюджеті України окремим ряд-

ком.

333

Стаття 38. Заборона втручання у діяльність Наці-

ональної ради

Будь-яке втручання у діяльність Національної ради не

допускається і тягне за собою відповідальність згідно з

чинним законодавством України.

Стаття 39. Взаємодія Національної ради з іншими

органами державної влади

Національна рада у своїй діяльності взаємодіє з орга-

нами державної виконавчої влади та органами місцевого

самоврядування та їх структурами, а також з відповідними

органами іноземних держав.

Органи державної виконавчої влади, органи місцевого

самоврядування та їх структури, всі телерадіоорганізації,

незалежно від форм власності, зобов'язані керуватися нор-

мативними актами Національної ради в частині діяльності

телерадіоорганізацій та надавати за письмовим рішенням

Національної ради інформацію, документи і матеріали, які

необхідні Національній раді для виконання своїх

обов'язків.

Стаття 40. Місцезнаходження Національної ради

Місцезнаходженням Національної ради є місто Київ.

Розділ VII

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 41. Прикінцеві положення

Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

Кабінету Міністрів України у тримісячний термін при-

вести чинне законодавство України у відповідність з цим

Законом.

Президент України

Л.Кучма

м.Київ, 23 вересня 1997р.

334

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про порядок висвітлення діяльності органів

державної влади та органів місцевого самоврядування

в Україні засобами масової інформації

Цей Закон відповідно до Конституції України визначає

порядок всебічного і об'єктивного висвітлення діяльності

органів державної влади та органів місцевого самовряду-

вання засобами масової інформації і захисту їх від монопо-

льного впливу органів тієї чи іншої гілки державної влади

або органів місцевого самоврядування, є складовою час-

тиною законодавства України про інформацію.

Розділ І

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1 . Визначення термінів

У цьому Законі вживаються терміни у такому значенні:

висвітлення діяльності органів державної влади та ор-

ганів місцевого самоврядування в Україні - одержання,

збирання, створення, поширення, використання і зберіган-

ня інформації про діяльність органів державної влади та

органів місцевого самоврядування, задоволення інформа-

ційних потреб громадян, юридичних осіб про роботу цих

органів;

засіб масової інформації органу державної влади чи

органу місцевого самоврядування - засіб масової інформа-

ції, засновником (співзасновником) якого є орган держав-

ної влади або орган місцевого самоврядування і який пов-

ністю або частково утримується за рахунок державного чи

місцевих бюджетів;

порядок висвітлення діяльності органів державної вла-

ди та органів місцевого самоврядування - розклад, обсяг,

форми і методи оприлюднення відомостей про діяльність

органів державної влади та органів місцевого самовряду-

вання в межах визначених цим Законом квот часу, газетних

(журнальних) площ та виділених коштів;

335

офіційні друковані видання органів державної влади та

органів місцевого самоврядування - видання, які спеціаль-

но видаються органами державної влади та органами міс-

цевого самоврядування (відомості, бюлетені, збірники, ін-

формаційні листки тощо) для інформування про свою дія-

льність;

інформаційні служби органів державної влади та орга-

нів місцевого самоврядування - структурні підрозділи цих

органів, що виконують інформаційно-аналітичні функції

та забезпечують зв'язки із засобами масової інформації,

громадськістю;

офіційна інформація органів державної влади та орга-

нів місцевого самоврядування (далі - офіційна інформація)

- офіційна документована інформація, створена в процесі

діяльності органів державної влади та органів місцевого

самоврядування, яка доводиться до відома населення в по-

рядку, встановленому Конституцією України, Законом

України "Про інформацію", цим Законом.

Стаття 2. Загальні засади висвітлення діяльності

органів державної влади та органів мі-

сцевого самоврядування засобами ма-

сової інформації

Засоби масової інформації України відповідно до за-

конодавства України мають право висвітлювати всі аспек-

ти діяльності органів державної влади та органів місцевого

самоврядування. Органи державної влади та органи місце-

вого самоврядування зобов'язані надавати засобам масо-

вої інформації повну інформацію про свою діяльність через

відповідні інформаційні служби органів державної влади

та органів місцевого самоврядування, забезпечувати жур-

налістам вільний доступ до неї, крім випадків, передбаче-

них Законом України "Про державну таємницю", не чини-

ти на них будь-якого тиску і не втручатися в їх виробничий

процес. Засоби масової інформації можуть проводити вла-

сне дослідження і аналіз діяльності органів державної вла-

ди та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб,

давати їм оцінку, коментувати.

336

Розрив чи зміщування змісту офіційної інформації, що

оприлюднюється, коментарями засобу масової інформації

або журналістом не допускається.

Право висвітлення і коментування діяльності органів

державної влади та органів місцевого самоврядування, по-

дій державного життя в Україні гарантується Конституці-

єю, цим Законом, іншими законами'України.

Стаття 3 . Акредитація . журналістів і технічних

працівників засобів масової інформації

при органах державної влади та орга-

нах місцевого самоврядування

Акредитація журналістів і технічних працівників засо-

бів масової інформації при органах державної влади та ор-

ганах місцевого самоврядування здійснюється в цих орга-

нах шляхом їх реєстрації на підставі офіційного подання

засобу масової інформації до відповідного органу держав-

ної влади чи органу місцевого самоврядування або за за-

явою журналіста і технічного працівника з пред'явленням

ними відповідних документів, що підтверджують їх профе-

сійний фах, або рекомендації професійного об'єднання жу-

рналістів.

Орган,' при якому акредитовано журналіста і технічно-

го працівника, заздалегідь інформує їх про важливі заходи,

плани, організаційно сприяє виконанню ними професійних

обов'язків.

Порядок допуску журналістів і технічних працівників

до приміщення органу державної влади чи органу місцево-

го самоврядування, доступу до інформації та їх документів

і технічних засобів визначається законодавством України і

з урахуванням загального режиму (регламенту) роботи

цього органу, умов і можливостей, які він має реально.

Про цей порядок заздалегідь повідомляється акредитова-

ним журналістам і технічним працівникам; їм видається

посвідчення (перепустка) на право входу у приміщення ор-

гану державної влади чи органу місцевого самоврядуван-

ня. У разі порушення цього порядку акредитованим жур-

налістом або технічним працівником засобу масової ін-

формації їх акредитація може бути припинена за рішенням

337

органу державної влади чи органу місцевого самовряду-

вання, при якому вони акредитовані. Письмове повідом-

лення із зазначенням підстав припинення акредитації вру-

чається журналісту чи технічному працівникові засобу ма-

сової інформації і таке ж повідомлення одночасно надси-

лається до засобу масової інформації, в якому вони пра-

цюють. Журналіст, технічний працівник, редакція засобу

масової інформації, який вони представляють, можуть

оскаржити це рішення органу державної влади чи органу

місцевого самоврядування в судовому порядку.

Стаття 4. Мова поширення інформації про діяль-

ність органів державної влади та орга-

нів місцевого самоврядування

Мова поширення інформації про діяльність органів

державної влади та органів місцевого самоврядування ви-

значається відповідно до Конституції України та Закону

України "Про мови в Україні". Уразі поширення офіційної

інформації іншими мовами органи державної влади та ор-

гани місцевого самоврядування забезпечують автентичний

переклад з державної мови на іншу мову, на якій поширю-

ється ця інформація. Засобам масової інформації заборо-

няється самостійний переклад офіційної інформації з дер-

жавної мови на іншу мову.

Стаття 5 . Порядок фінансування засобів масової

інформації щодо висвітлення діяльнос-

ті органів державної влади та органів

місцевого самоврядування

Порядок фінансування засобів масової інформації що-

до висвітлення діяльності органів державної влади та ор-

ганів місцевого самоврядування, засновниками чи співзас-

новниками яких є ці органи, визначається в договорах між

органами державної влади та органами місцевого само-

врядування і редакціями засобів масової інформації, а та-

кож у статутах редакцій цих засобів масової інформації.

Недержавні засоби масової інформації висвітлюють ді-

яльність органів державної влади та органів місцевого са-

моврядування на умовах, передбачених в укладеній між

338

цими органами і редакціями засобів масової інформації

угоді. Якщо така угода не укладена, то редакція недержав-

ного засобу масової інформації має право самостійно, від-

повідно до законодавства України, висвітлювати діяль-

ність органів державної влади та органів місцевого само-

врядування, визначаючи в своєму статуті джерела фінансу-

вання витрат на це висвітлення.

Органи державної влади та органи місцевого самовря-

дування в межах коштів, передбачених у державному або

місцевих бюджетах на висвітлення їх діяльності, формують

замовлення засобам масової інформації на:

створення спеціальних звітів і репортажів про важливі

події, що відбуваються в державі, про діяльність органів

державної влади та органів місцевого самоврядування;

проведення прямих теле- і радіотрансляцій про їх дія-

льність;

організацію систематичних (проблемних, тематичних

теле- і радіопередач та сторінок (рубрик) у друкованих за-

собах масової інформації;

створення та поширення інформації, авторських мате-

ріалів про діяльність органів державної влади та органів

місцевого самоврядування роз'яснювального характеру;

запис і зберігання відео- і аудіоматеріалів про висвіт-

лення діяльності органів державної влади та органів місце-

вого самоврядування.

Видатки та фінансування засобів масової інформації

щодо висвітлення діяльності органів державної влади та

органів місцевого самоврядування передбачаються у Дер-

жавному бюджеті України та в місцевих бюджетах окремо.

Органи державної влади та органи місцевого самовря-

дування у своїх кошторисах зобов'язані передбачати ви-

трати на висвітлення своєї діяльності засобами масової ін-

формації.

339

Розділ II

ІНФОРМАЦІЙНІ СЛУЖБИ ТА ЗАСОБИ

МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ

ВЛАДИ ТА ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО

САМОВРЯДУВАННЯ

В УКРАЇНІ

Стаття 6. Інформаційні служби органів держав-

ної влади та органів місцевого само-

врядування

Інформація про діяльність органів державної влади та

органів місцевого самоврядування може отримуватися за-

собами масової інформації від цих органів безпосередньо

або через їх інформаційні служби чи бути зібрана праців-

никами засобів масової інформації.

Інформаційні служби (інформаційні управління, ін-

формаційно-аналітичні підрозділи, прес-служби, прес-

центри, управління і центри громадських зв'язків, прес-

бюро, прес-секретарі та прес-аташе з відповідним апара-

том) органів державної влади та органів місцевого само-

врядування збирають, аналізують, обробляють та опера-

тивно надають інформацію про діяльність цих органів у

повному обсязі засобам масової інформації, крім випадків,

передбачених Законом України "Про державну таємни-

цю".

Для висвітлення діяльності органів державної влади та

органів місцевого самоврядування їх інформаційні служби

мають право використовувати такі форми підготовки та

оприлюднення інформації:

випуск і поширення бюлетенів (спеціальних бюлете-

нів), прес-релізів, оглядів, інформаційних збірників, експ-

рес-інформації тощо;

проведення прес-конференцій, брифінгів, організація

інтерв'ю з керівниками органів державної влади та органів

місцевого самоврядування для працівників вітчизняних і

зарубіжних засобів масової інформації;

підготовка і проведення теле- і радіопередач;

забезпечення публікацій (виступів) у засобах масової

інформації керівників або інших відповідальних працівни-

340

ків органів державної влади та органів місцевого самовря-

дування;

створення архівів інформації про діяльність органів

державної влади та органів місцевого самоврядування;

інші форми поширення офіційної інформації, що не су-

перечать законодавству України.

Стаття 7. Засоби масової інформації органів дер-

жавної влади, та органів місцевого са-

моврядування

Органи державної влади та органи місцевого самовря-

дування мають право засновувати або бути співзасновни-

ками друкованих чи аудіовізуальних засобів масової ін-

формації в порядку, встановленому законодавством

України, і в межах коштів, що виділяються з державного

чи місцевих бюджетів на висвітлення їх діяльності, або за

рахунок перерозподілу коштів, що виділяються на забезпе-

чення функціонування цих органів.

Стаття 8 . Висвітлення діяльності органів держа-

вної влади та органів місцевого само-

врядування інформаційними агентст-

вами

Інформаційні агентства, створені в Україні відповідно

до Закону України "Про інформаційні агентства", мають

право на поширення інформації про діяльність органів

державної влади та органів місцевого самоврядування.

Інформаційні агентства України, незалежно від їх виду,

відповідно до Конституції України і Закону України "Про

інформаційні агентства" на договірних засадах збирають,

обробляють, створюють, готують до поширення офіційну

інформацію про діяльність органів державної влади та ор-

ганів місцевого самоврядування, випускають і розповсю-

джують інформаційну продукцію про діяльність цих орга-

нів. Державні інформаційні агентства систематично ін-

формують громадськість про діяльність органів державної

влади та органів місцевого самоврядування, перебування

вищих посадових осіб у робочих поїздках по Україні, а та-

кож про візити офіційних державних делегацій і вищих по-

341

садових осіб в інші країни, прийом зарубіжних офіційних

делегацій і посадових осіб інших держав.

На вимогу Президента України, Голови Верховної Ра-

ди України, Прем'єр-міністра України, Голови Верховного

суду України та Голови Конституційного Суду України

державні інформаційні агентства зобов'язані передавати

тексти їх екстрених виступів та заяв з важливих питань

державного життя.

Розділ III

ФОРМИ І ПОРЯДОК ВИСВІТЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ

ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ТА ОРГАНІВ

МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ

АУДІОВІЗУАЛЬНИМИ ЗАСОБАМИ

МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Стаття 9 . Висвітлення діяльності Верховної Ради

України

Порядок і форми обов'язкового висвітлення діяльності

Верховної Ради України аудіовізуальними засобами масо-

вої інформації визначається окремою Постановою Верхов-

ної Ради України на кожну поточну сесію Верховної Ради

України в межах трьох відсотків від річного обсягу часу

загальнонаціонального каналу, на якому здійснюється мо-

влення.

Стаття 10. Висвітлення діяльності Президента

України

Національна телекомпанія України і Національна ра-

діокомпанія України висвітлюють діяльність Президента

України як безпосередньо, так і шляхом оприлюднення

офіційної інформації, отриманої від Прес-служби Прези-

дента України.

Обов'язковому висвітленню в аудіовізуальних засобах

масової інформації підлягають: звернення Президента

України з посланнями до народу та щорічними і позачер-

говими посланнями до Верховної Ради України про внут-

342

рішнє та зовнішнє становище України; участь Президента

України в офіційних заходах, що проводяться в державі:

ведення переговорів та укладання міжнародних договорів

України при здійсненні керівництва зовнішньоекономіч-

ною діяльністю держави; репортажі про офіційні візити в

інші країни та прийоми делегацій і посадових осіб з інших

держав; участь у пленарних засіданнях Верховної Ради

України, в засіданнях Кабінету Міністрів України, в робо-

чих нарадах з представниками органів державної виконав-

чої влади та органів місцевого самоврядування; видані

Президентом України укази і розпорядження; робочі поїз-

дки по країні та інше.

Стаття 11. Висвітлення діяльності Кабінету Міні-

стрів України, центральних та місце-

вих органів виконавчої влади

У засобах масової інформації висвітлюються засідання

Кабінету Міністрів України, на яких розглядаються питан-

ня, що належать до його конституційних повноважень; ви-

дані постанови і розпорядження, заяви Кабінету Міністрів

України та Прем'єр-міністра України; наради з широкого

кола соціально-економічних та регіональних питань; візи-

ти офіційних урядових делегацій України за кордон, їх

участь у міжнародних форумах, а також перебування в

Україні офіційних іноземних урядових делегацій; прове-

дення загальнодержавних і міжнародних заходів, організа-

ція яких покладається на Кабінет Міністрів України.

Інформація про діяльність Кабінету Міністрів України,

центральних і місцевих органів виконавчої влади здійсню-

ється у формі офіційних повідомлень, репортажів, комен-

тарів та інтерв'ю членів Кабінету Міністрів України і кері-

вників центральних та місцевих органів виконавчої влади,

прес-конференцій, брифінгів, "круглих столів", щотижне-

вих інформаційних аналітичних передач.

Рішення про повну теле- і радіотрансляцію або розши-

рений теле- і радіозвіт про засідання Кабінету Міністрів

України чи проведення інших важливих державних захо-

дів, організація яких покладається на Кабінет Міністрів

України, приймає Прем'єр-міністр України не пізніше як за

343

добу до часу теле- і радіотрансляції, за винятком окремих

непередбачених надзвичайних ситуацій, коли теле- і радіо-

трансляція здійснюється негайно.

Діяльність місцевих органів виконавчої влади висвіт-

люється регіональними телерадіоорганізаціями. Місцеві

органи виконавчої влади укладають відповідні угоди на

висвітлення їх діяльності з регіональними телерадіооргані-

заціями за рахунок місцевих бюджетів.

Стаття 12. Висвітлення діяльності судів загальної

юрисдикції України та Конституційно-

го Суду України

Висвітлення діяльності судів загальної юрисдикції

України та Конституційного Суду України здійснюється

аудіовізуальними засобами масової інформації на засадах

укладених між ними угод та з урахуванням специфіки ро-

боти цих судів.

Стаття 13. Порядок висвітлення діяльності ра-

йонних і обласних рад, Київської та

Севастопольської міських рад

Висвітлення діяльності районних і обласних рад, Київ-

ської та Севастопольської міських рад здійснюється на за-

садах замовлень чи укладених угод з відповідними держав-

ними або недержавними телерадіоорганізаціями.

Стаття 14. Офіційні виступи і заяви вищих поса-

дових осіб держави

На вимогу Президента України, Голови Верховної Ра-

ди України, Прем'єр-міністра України, Голови Верховного

суду України, Голови Конституційного Суду України На-

ціональна телекомпанія України і Національна радіоком-

панія України зобов'язані надавати їм позачергово прямий

ефір для екстрених офіційних виступів. Фінансування ви-

трат на ці заходи поза квотою часу здійснюється з держав-

ного бюджету.

344

Стаття 15. Обов'язкові теле- і радіопередачі

Державні аудіовізуальні засоби масової інформації за-

гальнодержавного рівня зобов'язані оперативно забезпе-

чувати в межах державного замовлення поширення таких

теле- і радіопередач:

відкриття першого засідання, сесії Верховної Ради

України нового скликання;

звернень Президента України до народу України та

його щорічних і позачергових послань до Верховної Ради

України, заяв Верховної Ради України, Кабінету Міністрів

України, Верховного суду України та Конституційного

Суду України;

церемонії складення присяги народові новообраним

Президентом України на урочистому засіданні Верховної

Ради України;

відкриття першого засідання новосформованого Кабі-

нету Міністрів України.

Державні телерадіоорганізації зобов'язані забезпечити

розповсюдження цих передач у регіонах, на які вони здійс-

нюють мовлення.

Стаття 16. Висвітлення діяльності органів держа-

• вної влади та органів місцевого само-

врядування в інформаційних програ-

мах

Національна телекомпанія України і Національна ра-

діокомпанія України включають до інформаційних про-

грам у день, коли відбувалася відповідна подія, повідом-

лення про:

особливо актуальні рішення Верховної Ради України,

Президента України, Кабінету Міністрів України, Верхов-

ного суду України, Конституційного Суду України;

звернення і послання Президента України, заяви Вер-

ховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Верхов-

ного суду України та Конституційного Суду України;

міжнародні контакти та переговори в Україні і за кор-

доном Президента України, Голови Верховної Ради Украї-

ни, делегацій Кабінету Міністрів України, офіційні візити

345

парламетських делегацій, глав іноземних держав та урядів

до України;

прес-конференції, важливі зустрічі з громадянами та

виступи Президента України, Голови Верховної Ради

України, Прем'єр-міністра України, Голови Верховного

суду України та Голови Конституційного Суду України;

інші суспільне значущі факти діяльності органів дер-

жавної влади України;

важливі факти діяльності органів місцевого самовря-

дування.

Стаття 17. Створення інформаційних відео- і

аудіозаписів про діяльність органів

державної влади та органів місцевого

самоврядування та їх зберігання в дер-

жавних архівах

Інформаційні служби органів державної влади та ор-

ганів місцевого самоврядування самостійно або за допо-

могою Національної телекомпанії України і Національної

радіокомпанії України здійснюють відео- та аудіозаписи

засідань Верховної Ради України, офіційних заходів за уча-

стю Президента України, засідань Кабінету Міністрів

України, Верховного суду України, Конституційного Суду

України. Для таких записів встановлюється безстроковий

режим зберігання у державних архівах. Записи заходів за-

критого типу здійснюються та зберігаються відповідно до

вимог законодавства України.

Відео- та аудіозаписи про діяльність органів державної

влади та органів місцевого самоврядування, що зберігаю-

ться в державних архівах, можуть використовуватися гро-

мадянами України і журналістами відповідно до Закону

України "Про Національний архівний фонд і архівні уста-

нови" та Закону України "Про державну таємницю".

Норми цієї статті не обмежують права акредитованих

журналістів і технічних працівників здійснювати власний

відео- та аудіозапис на засіданнях, нарадах, інших офіцій-

них заходах для власних архівів.

346

Стаття 18. Інші теле- і радіопередачі про діяль-

ність органів державної влади України

та органів місцевого самоврядування

Державні аудіовізуальні засоби масової інформації в

процесі формування програмної політики повинні пере-

дбачати в інших програмах всебіч«е і об'єктивне інформу-

вання населення про принципи державного устрою, основ-

ні напрями внутрішьої і зовнішньої політики України, ро-

боту органів державної влади та органів місцевого само-

врядування, позиції депутатських груп і фракцій у Верхов-

ній Раді України, окремих народних депутатів України,

про програму діяльності Кабінету Міністрів України, роз-

гляд справ і розв'язання спорів судами.

Стаття 19. Регламент висвітлення діяльності ор-

ганів державної влади та органів міс-

цевого самоврядування

Для висвітлення діяльності органів кожної з гілок дер-

жавної влади та органів місцевого самоврядування в

Україні в обсягах державного замовлення Національній

телекомпанії України і Національній радіокомпанії Украї-

ни відводиться три відсотки від річного обсягу часу за-

гальнонаціонального каналу, на якому здійснюється мов-

лення. У разі проведення спільних заходів цих органів кво-

та часу для їх висвітлення розподіляється порівну.

Розділ IV

ПОРЯДОК ВИСВІТЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ

ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ТА ОРГАНІВ

МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ

ДРУКОВАНИМИ ЗАСОБАМИ МАСОВОЇ

ІНФОРМАЦІЇ

Стаття 20. Висвітлення діяльності органів держа-

вної влади друкованими засобами ма-

сової інформації

Діяльність Верховної Ради України, Президента

України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших

347

центральних органів виконавчої влади. Верховного суду

України, Конституційного Суду України висвітлюється в

друкованих засобах масової інформації загальнодержавної

та зарубіжної сфери розповсюдження на умовах, визначе-

них у договорах між органами державної влади і редакція-

ми цих друкованих засобів масової інформації.

У друкованих засобах масової інформації регіональної

і місцевої (обласні, міські, районні) сфери розповсюдження

оприлюднюються відомості про діяльність органів держа-

І.НОЇ влади, що спеціально готує і надсилає їм державне ін-

формаційне агентство (ДІНАУ) за рахунок коштів, виділе-

них у державному бюджеті на зазначені цілі.

Стаття 21. Висвітлення діяльності місцевих орга-

нів державної влади та органів місце-

вого самоврядування в друкованих за-

собах масової інформації

Діяльність місцевих органів державної влади та орга-

нів місцевого самоврядування висвітлюється в друкованих

засобах масової інформації регіональної та місцевої сфери

розповсюдження на умовах, визначених у договорах між

цими органами і редакціями зазначених друкованих засо-

бів масової інформації.

Стаття 22. Опублікування офіційних документів

органів державної влади та органів мі-

сцевого самоврядування

Закони України, постанови Верховної Ради України,

укази та розпорядження Президента України, постанови та

розпорядження Кабінету Міністрів України, постанови

Верховного суду України та Конституційного Суду Украї-

ни, рішення органів місцевого самоврядування, інші нор-

мативно-правові акти публікуються в офіційних виданнях

(відомостях, бюлетенях, збірниках, інформаційних листках

тощо) та друкованих засобах масової інформації відповід-

них органів державної влади та органів місцевого само-

врядування. Недержавні друковані засоби масової інфор-

мації мають право оприлюднювати офіційні документи

348

органів державної влади та органів місцевого самовряду-

вання відповідно до законодавства України і на засадах,

передбачених укладеною угодою між цими органами та

редакціями друкованих засобів масової інформації.

Стаття 23. Особливості .висвітлення діяльності

органів державної влади та органів мі-

сцевого самоврядування, виступів на-

родних депутатів України в друкова-

них засобах масової інформації

Для висвітлення діяльності органів державної влади та

органів місцевого самоврядування, виступів народних де-

путатів України, депутатів сільських, селищних, районних,

міських і обласних рад в державних друкованих засобах

масової інформації, що фінансуються відповідно за раху-

нок державного або місцевих бюджетів, відводиться не

більше 20 відсотків газетної площі кожного номера. У не-

державних друкованих засобах масової інформації відомо-

сті про діяльність органів державної влади та органів міс-

цевого самоврядування, виступи депутатів усіх рівнів мо-

жуть друкуватися на договірних засадах відповідно до за-

конодавства України.

Розділ V

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ

ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ПРО ПОРЯДОК

ВИСВІТЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ

ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ТА ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО

САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ

Стаття 24. Відповідальність за порушення зако-

нодавства України про порядок висві-

тлення діяльності органів державної

влади та органів місцевого самовряду-

вання

Особи, винні в порушенні законодавства України про

порядок висвітлення діяльності органів державної влади та

органів місцевого самоврядування засобами масової ін-

349

формації, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміні-

стративну та кримінальну відповідальність відповідно до

законодавства України.

Стаття 25. Підстави відповідальності за порушен-

ня цього Закону

Порушеннями цього Закону вважаються всі допущені в

процесі висвітлення діяльності органів державної влади та

місцевого самоврядування засобами масової інформації

відступи від його норм та положень, а також порушення,

зазначені в статті 47 Закону України "Про інформацію",

статті 34 Закону України "Про інформаційні агентства",

статті 41 Закону України "Про друковані засоби масової

інформації (пресу) в Україні" та статті 46 Закону України

"Про телебачення і радіомовлення".

Стаття 26. Розгляд спорів

Спори, які виникають у зв'язку з порушеннями поряд-

ку висвітлення діяльності органів державної влади та ор-

ганів місцевого самоврядування засобами масової інфор-

мації, вирішуються судом, іншими державними органами у

межах їх компетенції та відповідно до порядку, встановле-

ного законодавством України.

Розділ VI

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опубліку-

вання.

2. Кабінету Міністрів України привести свої рішення у

відповідність до цього Закону у тримісячний термін.

Президент України

Л. Кучма.

м.Київ, 23 вересня 1997року.

350

КОДЕКС ПРОФЕСІЙНОЇ ЕТИКИ

УКРАЇНСЬКОГО ЖУРНАЛІСТА

(прийнято па IX з гізді Спілки журналістів України

18 квітня 1997 р.)

Свобода слова в діяльності засобів масової інформації

є одним із найважливіших інститутів демократії. Керую-

чись Загальною декларацією прав людини, Всесвітньою

Хартією свободи преси ООН, Конституцією та чинним за-

конодавством України, Кодекс професійної етики україн-

ського журналіста визначає основні морально-етичні оріє-

нтири, яких журналіст повинен дотримувати під час вико-

нання своїх професійних обов'язків для того, щоб його ді-

яльність всіляко сприяла якнайкращому і найефективні-

шому прояву власних творчих можливостей в ім'я утвер-

дження добра і справедливості.

1. Головний обов'язок журналіста - сприяти забезпе-

ченню права громадян на отримання оперативної інфор-

мації. Це зобов'язує його у своїй діяльності завжди бути

об'єктивним, коректним, відповідальним за свою справу.

Журналіст, поширює і коментує лише ту інформацію, у

правдивості якої переконаний. Він уникає неповноти або

неточностей чи викривлень інформації, які могли б завдати

моральної шкоди честі та гідності людини, неприпустимі з

його боку недостовірні повідомлення.

2. Під час виконання професійних обов'язків журналіст

не може вдаватися до протизаконних, некоректних спосо-

бів отримання інформації, використовувати своє службове

становище в особистих цілях. Як тяжкий злочин сприйма-

ються факти, одержані ним за будь-яких обставин платні

(хабара) за поширення брехливої або утаювання достовір-

ної інформації. Журналіст поважає осіб, які надають йому

інформацію, не розголошує її джерела, за винятком судової

вимоги.

3. Журналіст має право відмовитись від виконання за-

вдання редакції щодо підготовки та поширення власної

інформації, якщо її зміст після редакційної правки зазнав

істотних змін, що суперечить його переконанням або

351

пов'язані з порушенням норм професійної етики. В усіх ін-

ших випадках, коли журналіст оприлюднює неправдиву

інформацію, у якій перекручено факти або ж зведено на-

клеп чи завдано моральної образи людині, він зо-

бов'язаний у тому ж самому засобі масової інформації ви-

знати свою провину шляхом вибачення і виправлення по-

милок.

4. Журналіст повинен уникати у своїх публікаціях та

передачах образ із приводу національних, расових, етич-

них та релігійних поглядів і почуттів людей, протидіяти

екстремізму та обмеженню громадських прав за будь-

якими ознаками. Він утримується від натяків або комента-

рів, що стосуються фізичних вад чи хвороб людини, зо-

бов'язаний уникати вживання образливих висловів, які

можуть завдати їй моральної та фізичної шкоди.

5. Журналіст у своїх повідомленнях не втручається у

судові справи, поки ведеться слідство, уникає характерис-

тик людей, запідозрених у злочині, але вина яких не вста-

новлена вироком суду, що набрав законної сили. Не ви-

ключається його право на журналістське розслідування,

пов'язане з тими або іншими подіями і фактами, що мають

громадське звучання і покликані захищати інтереси суспі-

льства та особи.

6. Журналіст дорожить власним авторитетом та репу-

тацією, несе не лише юридичну, а й моральну відповідаль-

ність перед суспільством за правильність повідомлень і

справедливість суджень, поширених за власним підписом,

під псевдонімом чи анонімно, але з його відома та згоди.

7. Журналіст у своїй професійній поведінці не має пра-

ва ставити особисті інтереси понад усе. Замовчування чи

поширення ним інформації шляхом одержання незаконних

винагород або подання її як такої, що містить наклеп, упе-

редженість, необгрунтовані звинувачення, - неприпустимі.

Привласнення чужих думок і творів, матеріалів частково

чи повністю (плагіат) суперечить професійній етиці журна-

ліста, є підставою для осуду його з боку колег і оцінюється

ними як ганебний вчинок.

8. Журналіст у практичній діяльності не піддається ти-

скові владних структур, особливо в тих випадках, коли

йому нав'язують чужу чи то хибну думку, орієнтують на

352

фальсифікацію фактів. Він вважає непристойним викорис-

товувати свою репутацію і службове становище для поши-

рення матеріалів з метою наживи, у кар'єристських цілях

та керуючись прагненням догодити певним силам чи осо-

бам.

9. Журналіст поважає і відстоює професійні права ко-

лег, дотримується норм і правил поведінки у редакційному

колективі. Він є скромним, наполегливим і працелюбним

на шляху до творчого визнання. Його моральний

обов'язок - допомога у фаховому становленні молодих

журналістів.

10. Порушення журналістами положень цього Кодексу

піддаються громадському осудові, розглядаються на збо-

рах редакційних колективів, у первинних організаціях

Спілки журналістів та радами професійної етики.

353

КОДЕКС

АСОЦІАЦІЇ ДИРЕКТОРІВ ВІДДІЛІВ

НОВИН РАДІО І ТЕЛЕБАЧЕННЯ США

Члени Асоціації директорів відділів новин радіо і теле-

бачення вбачають свій головний обов'язок, як і всієї теле- і

радіоіндустрії, в тому, щоби забезпечити публіку точною,

повною і своєчасною інформацією. Базуючись на цій тезі,

вони заявляють, що повністю визнають подані нижче про-

фесійні стандарти і мають твердий намір найповніше до-

тримуватися їх на практиці:

Стаття 1. Першорядна мета радіо- і тележурналіс-

тів, яка випереджає за важливістю всі інші завдання, поля-

гає в точному і повному інформуванні публіки про всі сус-

пільне значущі події.

Стаття 2. Програми новин повинні не тільки своє-

часно і точно інформувати аудиторію, а також подавати

всі факти у відповідному контексті, щоби надати їм адек-

ватного смислу і перспективи.

Стаття 3. Теле- і радіожурналісти повинні відбира-

ти матеріали для новин виключно на засадах їх інформа-

ційної важливості й цінності.

Стаття 4. Теле- і радіожурналісти повинні незмінне

проявляти повагу до гідності, приватного життя і добро-

буту персонажів своїх програм.

Стаття 5. Теле- і радіожурналісти у приватному

житті й у будь-якій непрофесійній діяльності повинні пово-

дитися так, щоби не допустити реальних або уявних конф-

ліктних інтересів.

Стаття 6. Журналісти електронних засобів масової

інформації прагнуть активно шукати будь-які новини, об-

народування яких служить інтересам суспільства. Вони ро-

блять це, незважаючи на будь-які спроби, з чийого б то бо-

ку не було, надати цим новинам певного забарвлення або

перешкодити їх передачі в ефірі. Журналісти не шкодують

зусиль, щоби на засадах інтересів суспільства за допомо-

гою інструментів своєї професії (апаратів звукозапису і те-

354

лекамер) відкрити публіці двері до найрізноманітнішої ін-

формації. Вони поважають вимоги професійної етики охо-

роняти зміст і джерела конфіденційної інформації і наполя-

гають на їх непохитному дотриманні за винятком тих ви-

падків, коли це явно суперечить інтересам суспільства.

Стаття 7. Працівники електронних засобів масової

інформації визнають свою відповідальність за підготовку

інформаційно обґрунтованих аналітичних матеріалів, ко-

ментарів і редакційних зауважень, здійснюваних компетен-

тними, вправними професіоналами, які користуються до-

вір'ям.

Стаття 8. У залі суду як під час засідання, так і в

інший час журналісти, здійснюючи зйомки і записи, до-

тримуються необхідних правил пристойності і намагають-

ся, наскільки це можливо, нікому не заважати.

Стаття 9. Повідомляючи про події, які можуть ста-

ти предметом судового позиву, журналісти уникають будь-

яких дій, які створили б загрозу, чиєму б то не було праву,

на справедливий суд.

Стаття 10. Журналісти точно враховують джерела

усіх новин, які передаються в ефір.

Стаття 11. Журналісти радіо і телебачення найре-

тельніше запобігають будь-яким порушенням вищезазна-

чених стандартів професійної поведінки і спонукають до

цього ж усіх своїх колег, які входять або не входять до

Асоціації директорів відділів новин радіо і телебачення.

Затверджено в 1966 р., доповнено 1973 р.

355

ВИТЯГИ З КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

Стаття 125. Наклеп

Наклеп, тобто поширення завідомо неправдивих вига-

док, що ганьблять іншу особу,

карається позбавленням волі на строк до одного року,

або виправними роботами на той же строк, або штрафом

від тридцяти до вісімдесяти мінімальних обсягів заробітної

плати, або громадською доганою.

Наклеп у друкованому або іншим способом розмноже-

ному творі, в анонімному листі, а так само вчинений осо-

бою, раніше судимою за наклеп,

карається позбавленням волі на строк до трьох років,

або виправними роботами на строк до двох років, або

штрафом від п'ятдесяти до ста двадцяти мінімальних обся-

гів заробітної плати.

Наклеп, поєднаний з обвинуваченням у вчиненні дер-

жавного або іншого тяжкого злочину, карається позбав-

ленням волі на строк до п'яти років.

Стаття 126. Образа

Образа, тобто умисне приниження честі і гідності осо-

би, виражене в непристойній формі,

карається виправними роботами на строк до одного

року або штрафом від тридцяти до вісімдесяти мінімаль-

них обсягів заробітної плати, або громадською доганою.

Стаття 134-1. Переслідування громадян за критику

Умисне ущемлення посадовою особою прав та ін-

тересів громадянина, які охороняються законом, пов'язане

з переслідуванням його за подачу в установленому порядку

пропозицій, заяв, скарг або за критику, що міститься в них,

а так само за виступ з критикою в іншій формі,

карається позбавленням права займати певні посади на

строк до одного року або штрафом від п'ятдесяти до ста

двадцяти мінімальних обсягів заробітної плати.

356

Ті ж дії, що спричинили істотну шкоду правам та ін-

тересам громадянина, які охороняються законом, караю-

ться позбавленням волі на строк від одного до двох років,

або позбавленням права займати певні посадові посади на

строк до трьох років.

357

ПІСЛЯМОВА

Міжнародна концепція державного суверенітету пере-

дбачає право бути господарем інформаційного простору

на своїй території, визначати політику у цій галузі, яка мас

гарантувати національну безпеку. Інтегрування Українсь-

кої держави у так зване єдине інформаційне суспільство

здійснюється на основі Конституції України. Законів "Про

інформацію", "Про друковані засоби масової інформації

(пресу) в Україні", "Про телебачення і радіомовлення".

"Про інформаційні агентства". "Про рекламу". Засад дер-

жавної політики України в галузі прав людини, міжнарод-

них договорів та угод, ратифікованих Україною. Загальної

декларації прав людини, загальновизнаних норм і принци-

пів міжнародного права. Свобода руху інформації у суспі-

льстві, якість та швидкість творення нових її різновидів

українською мовою є інтегральним показником і водночас

доленосним чинником розвитку української нації.

Інформація як духовно-інтелектуальна національна

вартість у демократичному суспільстві повинна вільно пу-

льсувати по вертикалі - від покоління до покоління. - і по

горизонталі - на рівні одного покоління чи особи. Свідоме

і активне прискорення руху інформації знань, досвіду про-

фесор С.Й.Вовканич називає духовною інформаційною

мобільністю нації. Важливість застосування концепції ін-

формаційної мобільності нації виходить за рамки творення

українського інформаційного простору і поля культури,

науки, освіти, мови. Вона стосується всіх народів, які зві-

льнилися чи звільняються з-під інформаційного імперіалі-

зму. Ця концепція ставить на порядок денний проблему

світового масштабу - збереження єдності розмаїття мов.

культур усіх народів, донесення історичної правди про

упослідження багатьох культур і мов. адекватну оцінку з

позицій неупередженої християнської науки і моралі різ-

ним тоталітарним режимам та ідеологіям, які зловмисно

переривали спадкоємність і новаторство націй і таким чи-

ном зменшували інтелектуальний потенціал людства. Адже

кожен народ може внести в інформаційну скарбницю люд-

ства вагомий доробок, якщо забезпечити умови створення

його власного інформаційного потенціалу.

358

У стрімкому потоці світових інформаційних процесів

до національного слід ставитись як до феномену І вічного

джерела ІворчисІІ, нліднісіь якої с найвищою за \.мов аде-

кватності (природної комфортності) інформаційного сере-

довища - мови, культури, духовності, звичаїв.

Феномен невмирущості нації завжди міститься в ін-

формаційному феномені збереження, незнищенності, роз-

витку слова у найширшому його значенні для суспільного

розвитку. Саме з таких позицій варто оцінювати інформа-

ційну агресію на українські національні засади. Антиук-

раїнські сили добре розуміють живодайну снагу націо-

нального інформаційного середовища для розвитку держа-

ви. Не будучи господарем власного інформаційного прос-

тору, реально не зробивши українську мову державною,

перебуваючи в чужій інформаційній блокаді, Україні важ-

ко реалізовувати свою державотворчу національну ідею.

з'єднувати поняття етнічного і політичного українця в од-

не прле, йти своїм шляхом розвитку, акумулюючи і вико-

ристовуючи вітчизняний і світовий досвід. Тому важливо

оптимізувати використання засобів масової інформації,

зокрема радіомовлення, в українському державотворенні.

У демократичних країнах світу радіомовлення, як і ін-

ші засоби масової інформації, пройнято духом держави,

тобто воно державотворче, патріотичне, об'єднує суспільс-

тво на мовно-національних засадах. І лише в цих рамках

радіомовлення плюралістичне, вільнодумне й незалежне.

Кожна держава на законодавчому рівні дбає, щоб енергія

слова не спрямовувалася на руйнацію національних дер-

жавних підпор. Кожний матеріал радіожурналіста. які б

ідеї він не сповідував, має бути спрямований не на розме-

жування, роз'єднання українського суспільства на Схід,

Захід, Південь. Північ, на червоних і білих, а на згуртуван-

ня, глибоку інтеграцію різних областей в єдиний українсь-

кий державний організм.

Молоде покоління радіожурналістів має усі можливос-

ті сприяти утвердженню розумного, побудованого на

принципах християнської моралі українського громадян-

ського суспільства, яке повинно прислужитися тому, щоб у

кожній клітині державного організму повнокровно, життє-

дайно пульсувала українська мова. Це забезпечить всебіч-

ний розвиток мов, культур національних меншин, які жп-

359

Ізуть на гостинній украніській землі, міжнаціональну ):кі-

году, підґрунтям якої має бути обов'язкове визнання

України Батьківщиною, а не "країною проживання". Ї\І-

кий засадничо-принциповий підхід до українського держа-

вотворення є одним із гарантів створення національного

єдиного інформаційного простору - органічної частини

світового інформаційного суспільства.

Сучасному суспільству потрібне серйозне і відпові-

дальне радіомовлення, передачі якого побудовані на соці-

альне значущих фактах, на різних точках зору. В інформа-

ційних випусках, програмах подаються відповідні комен-

тарі до подій, які висвітлюються. В основі радіожурналіст-

ської роботи повинні бути національні і загальнолюдські

цінності. Такий підхід відповідає концепції суспільного ра-

діомовлення європейського зразка. Традиційне радіомов-

лення розширить сферу своїх послуг, використавшії для

цього можливості цифрових технологій не лише у вироб-

ництві програм, але й у їх розповсюдженні шляхом впро-

вадження нових форматів, змін у сітці мовлення з метою

повнішого задоволення потреб слухачів у різноманітній

інформації, яка би впливала на формування національно-

духовних, високоморальних якостей.

Підручник "Радіожурналістика: засади функціонуван-

ня" прислужиться всебічному фаховому зростанню радіо-

журналістів, яке здійснюватиметься шляхом опанування

сучасної методики збору, опрацювання інформації, прове-

дення тренінгів, диспутів, "круглих столів", науково-

практичних конференцій, підготовки радіоматеріалів. На-

бута у такий спосіб радіожурналістська майстерність спри-

ятиме підготовці високоякісних радіопередач, що в кінце-

вому підсумку забезпечить задоволення потреб радіослу-

хачів в оперативних, правдивих, різноманітних за темати-

кою інформаційних, публіцистичних випусках, художньо-

естетичних програмах. Це позитивно впливатиме на мо-

рально-психологічний, політико-ідеологічний стан насе-

лення, благотворно позначиться на процесах українського

державотворення.

Львів-Розлуч-Шешорп.

360

АВТОР ПІДРУЧНИКА

Василь Васи-

льович Лизанчук

народився 1 січня

1937 р. в селі Га-

неві Коломийсь-

кого району Іва-

но-Франківської

області у багато-

дітній селянській

родині. Середню

освіту здобув, на-

вчаючись у Га-

нівській початко-

вій, Дебеславсь-

кій семирічній і

Корницькій сере-

дній школах. До-

писувати до ра-

йонної газети роз-

почав ще у шко-

лі. Після її за-

кінчення у 1954-

1956 рр. працював коректором Коломийської районної га-

зети "Червоний промінь". Три роки перебував у лавах Ра-

дянської Армії. Протягом 1959-1960 рр. навчався у Львів-

ському військово-політичному училищі.

Завідував відділом сільського господарства Новояри-

чівської районної газети "Червона зоря" (Львівська обл.).

очолював відділи передового досвіду, промисловості, сіль-

ського господарства в Коломийській міжрайонній газеті

"Радянська Гуцульщина" та Коломийській міськрайонній

газеті "Червоний прапор" (1962-1965 рр.). З лютого 1965 р.

до травня 1968 р. - кореспондент Івано-Франківської обла-

сної газети "Прикарпатська правда". Тривалий час працю-

вав старшим редактором Івано-Франківського облтелера-

діокомітету, власним кореспондентом Українського радіо

36!

по Івано-Франківській області. Практичну журна.тісіськх

діяльність поєднував із заочним навчанням на факультеті

журналістики Львівського національного університет}

імені Івана Франка.

1977 року отримав науковий ступінь кандидата педаго-

гічних наук, захистивши дисертацію "Педагогічні пробле-

ми підвищення ефективності впливу радіо і телебачення на

соціалізацію підлітків". У червні 1991 р. захистив доктор-

ську дисертацію "Засоби масової інформації і формування

громадянської позиції молоді". Із грудня 1978 р. розпочав

працювати на факультеті журналістики Львівського націо-

нального університету імені Івана Франка. 1993 р. очолив

кафедру радіомовлення і телебачення факультету.

У колі зацікавлень вченого у 80-і роки перебували

проблеми використання засобів масової інформації у про-

цесі виховання підростаючого покоління. Вони досліджу-

вались у монографії "Увага: увімкнуто приймач (Вплив

радіо і телебачення на формування громадянської актив-

ності молоді" (1986), "Грані колективізму: Вплив преси,

телебачення і радіо на формування соціальної активності

молоді" (1989), які вийшли у видавництві Львівського уні-

верситету "Вища школа", а також у брошурах "Теле-

бачення і радіо у вихованні учнів" (1985) і "Громадянином

бути зобов'язаний" (1989), видані товариством "Знання"

України.

В.Лизанчук взяв участь у підготовці низки навчальних

посібників для студентів факультету журналістики:

"Особливості підготовки матеріалів для радіо і телебачен-

ня" (у співавторстві з В.А.Качканом). "Методи збирання і

фіксації інформації у журналістиці" у співавторстві з

О.Д.Кузнецовою), "Теорія і практика радянської журналіс-

тики (за редакцією В.Й.Здоровеги). 1990 р. видав тексі ле-

кцій "Засоби масової інформації і духовне відродження

України".

Актуальним проблемам відродження та утвердження

національних духовних цінностей, української мови та

культури присвячена брошура "О рідне слово, що без тебе

я?!'' (1990 р. видана товариством "Знання" України).

1993 р. побачили світ дві частини книги В.Лизанчука

362

"'Заиобп масової інформації про русифікаторську полі пік;,

н Україні'

ІУУ5 р. в Інсшілн народознавсіва НАІІ > країни вііла-

но науково-публіцистичне дослідження "Навічно кайдани

кували: факти, документи, коментарі про русифікацію в

Україні". На великому фактичному матеріалі, із залучен-

ням свідчень очевидців автор розвінчує етноцид, геноцид і

лінгвоцид, які Росія протягом століть застосовувала до

українського народу, та їх морально-психологічні наслід-

ки. Актуальність праці підсилюється тим фактом, що істо-

рія російщення -- тема, на яку в той час було накладено

табу.

У видавництві "За вільну Україну" 1996 р. вийшов збі-

рник актуальних статей "Завжди пам'ятай: Ти - Украї-

нець!". Це - хвилюючі публіцистичні роздуми автора над

проблемами функціонування української мови на всіх рів-

нях державного устрою, оновленими процесами російщен-

ня у складних політико-ідеологічних ситуаціях, що склали-

ся нині в українському суспільстві. 1997 р. побачила світ

книжка "З-під іга ідолів (Роздуми про пережите)". У ній

В.Лизанчук відтворює історію життєвого шляху, виклад

якого поєднує із роздумами про складні аспекти морально-

психологічного та національно-громадянського самовиз-

начення.

В.Лизанчук - автор понад 200 наукових та науково-

публіцистичних статей, які надруковані у наукових збірни-

ках, журналах "Дзвін", "Березіль", "Галичина", "Літопис

Червоної Калини". "Республіканець", "Український ліс".

"Українська мова і література в школі", газетах

"Літературна Україна", "Литературная газета". "Час/

Тіте", "Тижневик Галичини". "Українська думка". "За ві-

льну Україну". "Молода Галичина", "Високий Замок".

"Коломийський Вісник". "Вільний голос", "Нескорена

Нація". 'Армія України" та ін. У своїх публікаціях В.Ли-

занчук порушує проблеми міжнаціональних взаємин, роз-

витку та утвердження української мови, культури. Автора

хвилюють питання відновлення історичної пам'яті, збере-

ження і примноження традицій, звичаїв, розбудови неза-

лежної демократичної України.

363

В.Лизанчук активно досліджує функціонування сучас-

них засобів масової інформації та проблеми українського

національного інформаційного простору. За підсумками

всеукраїнського конкурсу друкованих засобів масової ін-

формації "Українська мова - мова державна", проведеного

1998 р., В.Лизанчука серед позаштатних авторів нагоро-

джено першою премією і дипломом.

Із 1966 р. В.Лизанчук - член Спілки журналістів Украї-

ни. Указом Президента України 6 червня 1997 р.

В.Лизанчукові присвоєно почесне звання "Заслужений

журналіст України". Загальні збори Академії Наук Вищої

школи України 19 грудня 1998 р. обрали В.Лизанчука ака-

деміком Академії Наук Вищої школи України по відділен-

ню масової комунікації.

364

Передмова

Розділ І

Розділ II

Розділ III

Розділ IV

Розділ V

Розділ VI

ЗМІСТ

Радіомовлення в системі засобів

масової інформації 8

Структура радіомовлення України ЗО

Принципи діяльності радіооргані-

зацій 97

Функції радіомовлення 11!

Різновиди радіомовлення 144

Характерні особливості радіо 208

ДОДАТКИ

Витяги з Конституції України 230

Про інформацію. Закон України 233

Про телебачення і радіомовлення. Закон України 258

Про рекламу. Закон України 293

Про Національну раду України з питань телеба-

чення і радіомовлення. Закон України 311

Про порядок висвітлення діяльності органів

державної влади та органів місцевого самовря-

дування в Україні засобами масової інформації.

Закон України 335

Кодекс професійної етики українського журналі-

ста " 351

Кодекс Асоціації директорів відділів новин радіо

і телебачення США 354

Витяги з Кримінального кодексу України 356

Післямова 358

Автор підручника 361

365

Науково-педагогічне видання

ВАСИЛЬ ЛИЗАНЧУК

Радіожурналістика:

засади функціонування

Підручник

Редактор - Ольга БАЛИНСЬКА

Художник - Степан ПЛІХТЯК

Коректор - Оксана ГІОДОЛЬСЬКА

Набір і комп'ютерна верстка Віктора ШПАНЕРА

Світлина Василя ПИЛИП"ЮКА