Практичне заняття № 5

Тема: Кримінальна відповідальність за окремі види злочинів. Кримінальні покарання

План

1. Поточна перевірка рівня засвоєння теоретичного матеріала за темою: «Основи Кримінального права України».

2. Робота з першоджерелами: Конституцією України, Кримінальним кодексом України.

3. Заповнення таблиці № 2.

4. Тестовий контроль

1. Поточний контроль (відповісти на запитання):

• Визначте завдання Кримінального права України. На яких принципах базується кримінальне право.

• Розкрийте поняття «склад злочину». Надайте коротку характеристику чотирьох обов’язкових елементів складу злочина.

• Визначте, що є кримінальний закон. Яку сферу суспільних відносин він регулює.

• Визначте, що розуміють під співучастностью у злочину. Коротко охарактеризуйте кожного з співучасників. Розкрийте поняття «кримінальна відповідальність».

• Що таке кримінальна відповідальність і які її ознаки та підстави?

• За яких підстав передбачається звільнення від кримінальної відповідальності?

• Які обставини пом’якшують кримінальну відповідальність?

• Які обставини обтяжують кримінальну відповідальність?

• Які особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх?

• У чому полягають сутність та мета кримінального покарання?

• Що повинен враховувати суд при визначенні кримінального покарання?

2. Робота з першоджерелами:

- Конституція України: ст. 27, 28, 29, 60, 62, 63, 64, 68, 55

- з Кримінальним кодексом України.

Ви повинні знати що, прийняття Верховною Радою України 5 квітня 2001р. нового Кримінального кодексу України та набуття їм чинності з 1 вересня 2001р. стало визначною подією в юридичному житті нашої держави.

Це надало змогу сформулювати базові концептуальні положення Кримінального кодексу, а саме:

• визнання того, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права;

• закріплення основоположних принципів цивілізованого кримінального права; немає злочину, немає покарання, не передбаченого законом; застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією забороняється; підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом;

• закріплення в Кодексі принципу особистої та винної відповідальності фізичних осіб;

• включення до Кримінального кодексу положень, спрямованих на посилення боротьби з організованою злочинністю;

• розширення систем покарань, альтернативних позбавленню волі, формування санкцій Особливої частини від менш суворих покарань до більш суворих та інші.

При характеристиці нової системи покарань необхідно виділити такі чотири моменти.

1. Новий Кримінальний кодекс повністю відмовився від смертної кари як виду покарання. Відомо, що застосування смертної кари було визнано Конституційним судом таким, що не відповідає Конституції України.

2. Новий Кодекс відмовився від двох видів покарань, які були передбаченні у Кримінальному кодексі 1960р., а саме : від громадської догани та позбавлення батьківських прав.

3. Система покарань у новому Кримінальному кодексі доповнена чотирма новими видами покарань, а саме : 1) громадські роботи, 2) арешт, 3) обмеження волі, 4) довічне позбавлення волі.

4. Новий Кримінальний кодекс не встановлює обов’язку суду визначати вид виправної установи, в якій повинні відбувати покарання особи, засуджені до позбавлення волі. Це питання є предметом регулювання кримінально – виконавчого законодавства.

Багато змін внесено до Особливої частини нового Кримінального кодексу України. Вона містить 339 статей, які поділені на 20 розділів. Система Особливої частини КК побудована в цілому за родовим об’єктом. Розташування розділів Особливої частини підпорядковано певній внутрішній логіці. Зрозуміло, що від правильного розміщення норм особливої частини залежить їх практичне застосування, теоретичне осмислення окремих складів злочинів, усвідомлення їх взаємозв’язків і специфіки. На першому місці в системі Особливої частини КК розміщено розділ « злочини проти основ національної безпеки», що передбачає низку суспільно небезпечних діянь, які посягають на загальнонаціональні інтереси. Завершує Особливу частину розділ двадцятий «Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку».

Що стосується решти розділів Особливої частини, то вони послідовно згруповані в три блоки. Перший блок включає розділи, в яких йдеться про охорону інтересів особи і прав людини, а саме : злочини проти життя та здоров’я; проти волі, честі та гідності особи; проти статевої свободи та статевої недоторканності та інші. Другий блок – це злочини проти суспільства (громадських інтересів), а саме: злочини проти власності; у сфері господарської діяльності; проти довкілля; проти громадської безпеки та інші. Нарешті, третій блок – це злочини проти держави (державних інтересів): злочини у сфері охорони державної таємниці; недоторканості державних кордонів; забезпечення призову та мобілізації; проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян; у сфері службової діяльності; проти правосуддя; проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини).

Новий КК виходить з необхідності забезпечення пріоритетного кримінально – правового захисту прав і свобод людини і громадянина. У зв’язку з цим розділи, де йдеться про злочини проти життя, здоров’я, волі, честі та гідності людини, не тільки розміщені в Особливій частині відразу за розділами, де передбачені злочини проти основ національної безпеки України, а й значно розширені за рахунок доповнення їх новими видами посягань на ці блага. Це, зокрема, «Порушення прав пацієнта»(ст. 141), «Незаконне проведення дослідів над людиною» (ст. 142), «Експлуатація дітей» (ст. 150) та інші.

В новому Кодексі реалізовано давно вже назрілу і достатньо науково обґрунтовану потребу виокремлення і таких самостійних розділів, як «Злочини проти громадської безпеки» (розділ ІХ), «Злочини проти безпеки виробництва» (розділ Х), «Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту» (розділ ХІХ), «Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення ».

Характерною рисою Особливої частини нового КК є розширення в ній кількості норм, якими заохочується дійове каяття після вчинення злочину. Можливість звільнення особи від кримінальної відповідальності після вчинення нею злочину передбачена, зокрема, в ч. 2 ст. 111 «Державна зрада», ч. 2 ст. 255 «Створення злочинної організації» і багатьох інших. Безумовно, що розвиток інституту заохочування в Особливій частині відповідає ідеї гуманізації законодавства України про кримінальну відповідальність та має перспективу щодо його поширення.

У санкціях норм Особливої частини знайшло своє відображення концептуальне положення щодо гуманізації системи покарань. Нарешті, суттєво пом’якшенні покарання за господарські, військові та необережні злочини.