2. Порушення законів та звичаїв війни

Основним безпосереднім об’єктом злочину є встановлений відповідними міжна­родними актами порядок ведення війни. Його додатковим обов’язковим об’єктом, за­лежно від форми злочину, є життя та здоров’я особи, власність, а додатковим факуль­тативним об’єктом може бути життя особи.

З об’єктивної сторони злочин характеризується переважно діями; в окремих випадках закони і звичаї війни можуть порушуватися шляхом бездіяльності.

Формами цього злочину є:

1) жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням;

2) вигнання цивільного населення для примусових робіт;

3) розграбування національних цінностей на окупованій території;

4) застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом;

5) інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними догово­рами, згода на обов’язковість яких надана ВР;

6) віддання наказу про вчинення таких дій.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Суб’єкт злочину в перших п’яти його формах загальний. В окремих випадках ним не може бути військовослужбовець. Суб’єкт злочину в його шостій формі спеціальний: ним є службова особа, яка за своїми повноваженнями може віддавати накази, які стосуються права війни.

Кваліфікованим видом злочину є вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 438, якщо вони поєднані з умисним убивством хоча б однієї людини.

3. Кримінально-правова характеристика геноциду

Безпосередній об’єкт злочину – безпека існування націо­нальних, етнічних, расових і релігійних груп.

Об’єктивну сторону утворює діяння, яке спрямоване на повне або часткове знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи шляхом:

1) позбавлення життя чле­нів такої групи;

2) заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень;

3) створення для групи життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове її фізичне знищення;

4) скорочення дітонародження чи запобігання йому в такій групі;

5) насильницької передачі дітей з однієї групи в іншу.

Суб’єктивна сторона геноциду характеризується прямим умислом. Для цього складу злочину обов’язковою є мета – пов­не або часткове знищення будь якої національної, етнічної, ра­сової чи релігійної групи.

Суб’єкт злочину – особа, яка досягла 16 років.

4. Піратство: аналіз юридичного складу

Основним безпосереднім об’єктом злочину є безпека міжнародного судноплав­ства, а його додатковим обов’язковим об’єктом можуть бути – альтернативно – влас­ність або життя, здоров’я, воля і гідність особи.

Потерпілими від піратства можуть бути тільки члени екіпажу або пасажири морського чи річкового судна. Не виключається, що потерпілими від піратства можуть бути члени екіпажу або пасажири військового корабля.

Під зазначеним судном, яке в ситуації його захоплення виступає предметом злочину, треба розуміти морський чи річковий транспортний засіб будь-якого типу, не закріпле­ний постійно на морському (річковому) дні, включаючи судна з динамічним принци­пом підтримання, підводні апарати та інші плавучі засоби.

З об’єктивної сторони піратство полягає у використанні озброєного чи неозбро­єного судна для:

1) захоплення іншого морського чи річкового судна;

2) застосування насильства щодо екіпажу чи пасажирів іншого морського чи річко­вого судна;

3) пограбування екіпажу чи пасажирів іншого морського чи річкового судна;

4) інших ворожих дій щодо екіпажу чи пасажирів такого судна.

Обов’язковою ознакою піратства є місце його вчинення. Піратство може бути вчи­нене лише у відкритому морі або в іншому місці за межами територіальної юрисдикції будь-якої держави.

Піратство є закінченим злочином з моменту початку здійснення нападу на морське чи річкове судно, коли створюється небезпека для морського судно­плавства.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, а також спе­ціальною метою – одержання матеріальної винагороди або іншої особистої вигоди. Мотив піратства корисливий

Суб’єкт злочину спеціальний. Це особа зі складу екіпажу (капітан, інші особи командного складу і суднової команди) чи пасажир будь-якого приватновласницького або прирівняного до нього морського чи річкового судна, у т. ч. катера або човна.

Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його повторно, а також спричи­нення загибелі людей або інших тяжких наслідків.