Рекомендована література

Основна література

1. Кримінальне право України: Особлива частина: підручник / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, В.І. Тютюгін та ін.; за ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – 4-те вид., переробл. і допов. – X.: Право, 2010. – С. 537–564.

2. Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник / Ю.В. Александров, О.О. Дудоров, В.А. Клименко, М.І. Мельник та ін.; За ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. – 3-тє вид., переробл. та допов. – К.: Атіка, 2009 – С. 630–701.

3. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України (2-е вид., перероб та доп.) / За ред. П.П. Андрушка, В.Г. Гончаренка, Є.В. Фесенка. – К.: Дакор, 2008. – С. 1288–1299.

4. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш та ін.; За заг. ред. B.B. Сташиса, В.Я. Тація. – Вид. третє переробл. та доповн. – X.: TOB «Одіссей», 2007. – С. 1071–1142.

5. Сучасне кримінальне право України: Курс лекцій / а.В.Савченко, в.В. Кузнецов, о.Ф. Штанько – к.: Вид. Паливода a.B., 2005. – с. 569–577.

Додаткова література

1. Базов В.П. Воєнні злочини: Навчальний посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 336 с.

2. Бондарев В.В. Насильство серед військовослужбовців (поняття, характеристика, причини та попередження). – К.: Київський національний торгово-економічний університет, 2002. – 271 с.

3. Карпенко М. Кримінальна відповідальність за нестатутні взаємовідносини // Право України. – 2002. – № 3.– С. 147–150.

4. Карпенко М.І. Кримінальна відповідальність за порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості / За заг. ред. Матвійчука В.К.: Монографія. – К.: КНТ, 2006. – 232 с.

5. Леонов Б. Аналіз практики застосування законодавства про відповідальність за бездіяльність військової влади // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 3. – С. 113–116.

6. Сарнавський М.О. Кримінальна відповідальність за порушення правил водіння або експлуатації машин (стаття 415 Кримінального Кодексу України) // Законодавство України. Науково-практичні коментарі. – 2003. – № 3. – С. 32–39.

7. Сенько М. Суб’єктивна сторона самовільного залишення військової частини або місця служби // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2004. – Випуск 39. – С. 475–502.

8. Хавронюк М.І., Дячук С.І., Мельник М.І. Військові злочини коментар законодавства. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 272 с.

1. Поняття, загальна характеристика та система злочинів проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини).

Військові злочини передбачені XIX розділом Особливої частини КК України.

Родовим об’єктом військових злочинів є встановлений поря­док несення або проходження військової служби.

Деяким військовим злочинам властивий і додатковий без­посередній об’єкт – життя, здоров’я, честь і гідність особи, а також власність та довкілля.

Цілий ряд злочинів проти встановленого порядку несення військової служби є предметними, а, отже, предмет злочину є їх обов’язковою ознакою (необережне знищення або пошкодження військового майна, втрата військового майна, розголошення ві­домостей військового характеру, що становлять державну таєм­ницю, мародерство, насильство над населенням в районі бойо­вих дій та ряд інших). Такими предметами виступають: 1) війсь­кове майно; 2) зброя, боєприпаси, вибухові або інші бойові ре­човини, а також засоби пересування, військова та спеціальна техніка; 3) відомості військового характеру, що містять держав­ну таємницю; 4) речі, що знаходяться на вбитих чи поранених; 5) майно населення в районі бойових дій; 6) символіка Червоно­го Хреста і Червоного Півмісяця та ін.

Окремі військові злочини конкретизують і потерпілу особу (невиконання наказу, погроза або насильство щодо начальника, зло­вживання військовою службовою особою владою або службовим становищем, погане поводження з військовополоненими та ін.). Та­кими потерпілими є: 1) начальник; 2) особа, підлегла по службі; 3) населення в районі бойових дій; 4) військовополонені.

Об’єктивна сторона військових злочинів полягає у вчиненні суспільно небезпечного діяння, що порушує встановлений порядок несення або проходження військової служби. Такі діяння можуть бути вчинені як шляхом дії (опір начальникові або примушування його до порушення службових обов’язків, дезертирство, мародерс­тво та ін.), так і бездіяльності (невиконання наказу, ухилення від військової служби шляхом самокалічення, бездіяльність військової влади та ін.). Деякі посягання цього роду можуть вчинятись як шляхом дії, так і бездіяльності (порушення правил польотів або підготовки до них, порушення правил несення бойового чергуван­ня, порушення правил кораблеводіння та ін.).

Деякі склади військових злочинів містять в якості необ­хідної або кваліфікуючої ознаки вказівку на настання тяжких наслідків (статті 414 КК України, 416 КК України, 421 КК України тощо): зрив виконання бойового завдання, загибель людей, заподіяння тілесних ушкоджень, знищення або пошкодження цінного військового майна, послаблення боєздатності підрозділу, спричинення катастрофи тощо. Мають місце також і злочини, момент закінчення яких не пов’язаний із настанням наслідків (формальні склади) – статті 402 КК України, 405 КК України, 407 КК України та інші.

Ряд військових злочинів характеризується такими ознаками, як вчинення діяння в умовах воєнного стану, в бойовій обстановці, під час бою, в районі бойових дій. Ці ознаки свідчать про підвищену суспільну небезпеку діяння.

Суб’єктивна сторона військових злочинів характеризується або умисною виною (статті 402 КК України, 404 КК України, 406 КК України тощо), або необережною виною (стаття 412 КК України), деякі військові злочини характеризуються змішаною формою вини (статті 418 КК України, 419 КК України, 420 КК України тощо).

Деяким злочинам проти встановленого порядку несення військової служби властиві і такі ознаки суб’єктивної сторони, як мотив і мета вчинення (добровільна здача в полон через боягузтво або легкодухість, самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби).

Суб’єктами військових злочинів можуть бути:

а) військовослужбовці Збройних Сил України;

б) військовослужбовці Служби безпеки України, прикордонних військ України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України;

в) військовослужбовці військових формувань, утворених відповідно до законів України;

г) особи, щодо яких є спеціальна вказівка в законодавстві України;

д) військовозобов’язані під час проходження ними навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів.

В залежності від безпосереднього об’єкту можуть бути ви­ділені такі групи військових злочинів:

1) проти порядку підлеглості і військової честі (статті 402-406 КК України);

2. проти порядку проходження військової служби (статті 407-409 КК України);

3. проти порядку користування військовим майном і його зберігання (статті 410-414 КК України);

4. проти порядку експлуатації військової техніки (статті 415-417 КК України);

5. проти порядку несення бойового чергування та інших спеціальних служб (статті 418-421 КК України);

6. проти встановленого порядку збереження військової та­ємниці (ст. 422 КК України);

7. військові службові злочини (статті 423-426 КК України);

8. проти порядку несення служби на полі бою і в районі воєнних дій (статті 427-433 КК України);

9. злочини, відповідальність за які передбачена міжнаро­дними конвенціями (статті 434-435 КК України).