4. Злочини, які перешкоджають одержанню достовірних доказів та істинних висновків у справі

Ст. 373 Примушування давати показання

Основним безпосереднім об’єктом є правосуддя в частині забезпечення процесуального порядку отримання доказів. Факультативним об’єктом є воля, здоров’я особи, а також її право на те, що обвинувачення не буде ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом.

Потерпілим від цього злочину є особа, яка відповідно до КПК України може давати показання під час дізнання або досудового слідства.

Із об’єктивної сторони цей злочин полягає в незаконних діях, які є способом примушування особи давати показання під час її допиту.

Злочин вчиняється лише у певній обстановці – при допиті.

Злочин вважається закінченим з моменту примушування давати показання.

Із суб’єктивної сторони цей злочин вчиняється з прямим умислом.

Суб’єкт цього злочину спеціальний – особа, яка проводить дізнання або досудове слідство.

У частині 2 ст. 373 КК України встановлена кримінальна відповідальність за примушування давати показання, що поєднане а) із застосуванням насильства (фізичний вплив на особу, що завдає їй болю або призводить до тілесних ушкоджень); б) із знущанням над особою (багатогодинні допити, вплив на особу, світлом чи шумом, образа національних почуттів тощо). Обов’язковою умовою відповідальності за ч. 2 ст. 373 КК є вчинення зазначених у ній дій за відсутності ознак катування.

Ст. 383 Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину

Безпосереднім об’єктом злочину є правосуддя у частині забезпечення процесуального порядку отримання доказів у кримінальній справі.

Об’єктивна сторона злочину полягає у завідомо неправдивому повідомленні суду, прокурору, слідчому або органу дізнання про вчинення злочину.

Злочин вважається закінченим з моменту надходження неправдивого повідомлення до суду, прокурора, слідчого або органу дізнання.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Суб’єкт злочину – загальний.

Кваліфікуючими ознаками злочину є поєднання його: 1) з обвинуваченням особи у тяжкому чи особливо тяжкому злочині; 2) зі штучним створенням доказів обвинувачення; 3) вчинення його із корисливих мотивів.

Ст. 384 Завідомо неправдиве показання

Основним безпосереднім об’єктом злочину є діяльність суду із всебічного, повного та об’єктивного дослідження обставин кримінальної або цивільної справи, органів, що сприяють здійсненню правосуддя. Додатковим – права і охоронювані законом інтереси фізичних і юридичних осіб (особиста недоторканість, свобода та інші).

Об’єктивна сторона цього злочину полягає у:

1) даванні завідомо неправдивого показання свідком чи потерпілим;

2) завідомо неправдивому висновку експерта;

3) завідомо неправильному перекладі, зробленому перекладачем.

Обов’язковою ознакою є час вчинення злочину – під час провадження дізнання, досудового слідства, в судовому засіданні, а також під час проведення розслідування вказаними парламентськими комісіями Верховної Ради України.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Суб’єкт злочину – спеціальний.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 384 КК України) є: а) зазначені дії поєднані з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині; б) штучним створенням доказів обвинувачення чи захисту (подання сфальсифікованих документів, речових доказів тощо); в) вчинення їх з корисливих мотивів.