1. Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник / Ю.В. Александров, О.О. Дудоров, В.А. Клименко, М.І. Мельник та ін.; За ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. – 3-тє вид., переробл. та допов. – К.: Атіка, 2009 – С. 600–630.

2. Кримінальне право України: Особлива частина: підручник / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, В.І. Тютюгін та ін.; за ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – 4-те вид., переробл. і допов. – X.: Право, 2010. – С. 506–536.

3. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України (2-е вид., перероб та доп.) / За ред. П.П. Андрушка, В.Г. Гончаренка, Є.В. Фесенка. – К.: Дакор, 2008. – С. 1255–1268.

4. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. – 4-те вид., переробл. та доповн. / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Юридична думка, 2007. – С. 978–1017.

5. Сучасне кримінальне право України: Курс лекцій / а.В.Савченко, в.В. Кузнецов, о.Ф. Штанько – к.: Вид. Паливода a.B., 2005. – с. 518–525, 551–556.

Додаткова література

1. Берзін П.С. Кримінальна відповідальність за постановлення завідомо неправосудних постанови і ухвали у цивільних та кримінальних справах // Законодавство України. Науково-практичні коментарі. – 2003. – № 7. – С. 19–25.

2. Борисов В.І. Кримінальна відповідальність за завідомо незаконні затримання, привід або арешт // Законодавство України. Науково-практичні коментарі. – 2004.–№ 7. – С. 53–59.

3. Бурдін В.М. Окремі проблеми злочинів проти правосуддя за КК України // Життя і право. – 2004. – № 2. – С. 74–78.

4. Голомша М. Об’єкти складу злочину: «Втеча з місця позбавлення волі або з-під варти» // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2004. – Випуск 39. – С. 468–475.

5. Горелик A.C., Лобанова Л.В. Преступления против правосудия. – СПб., 2002. – 144 с.

6. Кваша О.О. Проблеми кримінальної відповідальності за втручання в діяльність судових органів // Проблеми пенітенціарної теорії та практики. – 2005. – № 10. – С. 228–236.

7. Мульченко В. Погроза або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного // Право України. – 2004. – № 7. – С. 75.

8. Шиян Д.С. Кримінально-правові наслідки ухилення від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2003. – № 2. – С. 203–270.

1. Поняття, загальна характеристика та система злочинів проти правосуддя

Злочини проти правосуддя передбачені XVIII розділом Особливої частини Кримінального кодексу України.

Родовим об’єктом такого роду посягань є суспільні відносини, що забезпечують здійснення правосуддя в державі.

Безпосередній об’єкт вказаних злочинів – суспільні відносини, пов’язані з регулюванням певних аспектів діяльності щодо здійснення правосуддя.

Деякі злочини проти правосуддя вимагають встановлення і додаткового безпосереднього об’єкта, оскільки їх вчинення пов’язане із насильством, примусом, заподіянням тілесних ушкоджень або смерті (примушування давати показання, погроза або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного, злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи, умисне знищення майна захисника та ін.). Такими об’єктами є життя і здоров’я особи, власність, громадська безпека і громадський порядок, авторитет відповідних органів тощо.

Цілий ряд аналізованих посягань як обов’язкову ознаку складу передбачають предмет злочину (постановлення суддею завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали, умисне знищення майна судді, невиконання судового рішення, розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист та ін.). Такими предметами виступають: 1) вирок, рішення, ухвала, постанова; 2) майно, яке належить судді, народному засідателю чи присяжному або їх близьким родичам; 3) відомості про заходи безпеки; 4) дані досудового слідства; 5) майно, на яке накладено арешт або яке описано чи підлягає конфіскації та ін.

Деякі злочини проти правосуддя конкретизують і потерпілу особу (незаконне затримання, привід або арешт, притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності, порушення права на захист, дії, що дезорганізують роботу виправних установ, втручання в діяльність захисника чи представника особи і ін.). Потерпілими, зокрема, можуть бути: 1) підозрюваний, обвинувачений, підсудний, свідок; 2) особа, взята під захист; 3) потерпілий, експерт; 4) суддя, народний засідатель, присяжний або їх близькі родичі; 5) захисник чи представник особи або їх близькі родичі; адміністрація виправної установи; 6) засуджені особи та ін.

Із об’єктивної сторони злочини проти правосуддя сконструйовані по-різному. Більшість із них відносяться до злочинів із формальним складом, які вважаються закінченими в момент посягання, незалежно від того чи настали наслідки (приховування злочину, втеча з місць позбавлення волі або з-під варти, втручання в діяльність судових органів, примушування давати показання і т.д.).

Другу групу утворюють злочини із матеріальним складом (умисне знищення або пошкодження майна судді, невжиття заходів безпеки щодо особи, взятої під захист, розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист і ін.), які є закінченими з моменту настання суспільно небезпечних наслідків. Серед таких наслідків кримінальний закон, зокрема, називає шкоду здоров’ю потерпілої особи, інші тяжкі наслідки, втрата майна або приведення його у непридатний для використання стан. Характерним для таких злочинів є і причинний зв’язок між діянням і наслідками.

В третю групу входять злочини проти правосуддя із формально-матеріальним складом (погроза або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного, посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного, у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, погроза або насильство щодо захисника та ін.), які в одній своїй частині є закінченими в момент вчинення діяння (погроза вбивством, насильством), а в іншій - з моменту настання наслідків (смерть потерпілої особи, заподіяння тілесного ушкодження).

Абсолютна більшість злочинів XVIII розділу вчиняється шляхом активної дії (перешкоджання з’явленню свідка, потерпілого, експерта, втручання в діяльність судових органів, приховування злочину і т.і.), хоча є і посягання, які в цілому характеризуються бездіяльністю (невиконання судового рішення, відмова свідка від давання показань, невжиття заходів безпеки щодо особи, взятої під захист, ухилення від покарання, не пов’язаного з позбавленням волі та ін.).

Інколи злочинам проти правосуддя властиві із об’єктивної сторони і інші ознаки. Зокрема, спосіб вчинення (примушування давати показання шляхом незаконних дій з боку особи, яка проводить дізнання або досудове слідство), час вчинення (завідомо неправдиве показання під час провадження дізнання, досудового слідства), знаряддя вчинення злочину (втеча з місць позбавлення волі із використанням зброї), місце посягання (тероризування засуджених в установах виконання покарань), обстановка вчинення злочину (посягання на життя судді у зв’язку з його діяльністю по здійсненню правосуддя).

Із суб’єктивної сторони злочини проти правосуддя вчиняються умисно, а саме з прямим умислом. Однак, злочини, що передбачені ст. ст. 380, 381 КК України характеризуються змішаною формою вини, тобто умисел або необережність щодо діяння і тільки необережність щодо наслідків.

В деяких випадках обов’язковими також є мотив або мета вчинення (постановлення суддею завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали з корисливих мотивів, завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину з корисливих мотивів, втручання в діяльність судді з метою перешкодити виконанню ним службових обов’язків, організація організованої групи з метою тероризування засуджених або нападу на адміністрацію виправної установи та ін.).

Суб’єктом злочинів проти правосуддя можуть бути:

1. Загальний суб’єкт, тобто особа віком з 16 років (приховування злочину, втручання в діяльність судових органів, втручання в діяльність захисника чи представника особи та ін.).

2. Особа, віком з 14 років (посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного, посягання на життя захисника чи представника особи і ін.).

3. Спеціальний суб’єкт, а саме: працівники правоохоронних органів, суддя, свідок, експерт, перекладач, службова особа, особи, що перебувають в місцях позбавлення волі та ін.

Отже, злочини проти правосуддя – це суспільно небезпечні, винні (умисні або через необережність), протиправні діяння (дія або бездіяльність), що посягають на суспільні відносини, які забезпечують здійснення правосуддя в державі, вчинені суб’єктом злочину.