1. Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник / Ю.В. Александров, О.О. Дудоров, В.А. Клименко, М.І. Мельник та ін.; За ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. – 3-тє вид., переробл. та допов. – К.: Атіка, 2009 – С. 515–562.

2. Кримінальне право України: Особлива частина: підручник / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, В.І. Тютюгін та ін.; за ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – 4-те вид., переробл. і допов. – X.: Право, 2010. – С. 429–455.

3. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш та ін.; За заг. ред. B.B. Сташиса, В.Я. Тація. – Вид. третє переробл. та доповн. – X.: TOB «Одіссей», 2007. – С. 910–964.

4. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України (2-е вид., перероб та доп.) / За ред. П.П. Андрушка, В.Г. Гончаренка, Є.В. Фесенка. – К.: Дакор, 2008. – С. 1096–1107.

5. Сучасне кримінальне право України: Курс лекцій / а.В.Савченко, в.В. Кузнецов, о.Ф. Штанько – к.: Вид. Паливода a.B., 2005. – с. 494–502.

Додаткова література

1. Андрушко П.П., Стрижевська A.A. Коментар до статті 354 «Одержання незаконної винагороди працівникам державного підприємства, установ, організацій» Кримінального кодексу України // Законодавство України. Науково-практичні коментарі. – 2004. – № 10. – С. 37–43.

2. Мазуренко О.В. Проблеми визначення об’єкта, предмета та об’єктивної сторони складу злочину, передбаченого статтею 360 КК України // Держава і право. – 2003. – Вип. 19. – С. 488–492.

3. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. – 4-те вид., переробл. та доповн. / Відп. ред. С.С. Яценко. – К.: А.С.К., 2006. – 848 с.

4. Осадчий В. Об’єкт і система злочинів, передбачених розділом XV КК України // Право України. – 2004. – № 2. – С. 96–99.

5. Осадчий В.І. Кримінально-правова охорона правоохоронної діяльності. – К.: Атіка, 2004. – 336 с.

6. Тучков С. Кваліфікація підроблення документів // Прокуратура, людина, держава. – 2004. – № 1. – С. 45–50.

7. Тучков С. Проблеми кваліфікації використання завідомо підробленого документа підроблювачем / Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 5. – С. 98–100.

8. Тучков С. С. Класифікація підроблення: (кримінально-правовий аспект) // Право і безпека. – 2003. – Т. 2. – № 4. – С. 185–188.

1. Поняття, загальна характеристика та види злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян

Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян передбачені XV розділом Особливої частини КК України.

Родовим об’єктом цих злочинів – є суспільні відносини які забезпечують нормальне функціонування органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян.

Безпосередні об’єкти конкретизовані залежно від потерпілої особи, предмету злочину та інших ознак. Ними можуть бути: 1) відносини, що забезпечують нормальну діяльність представників влади, працівників правоохоронних органів, членів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовців; 2) відносини, що забезпечують контрольоване використання і виготовлення офіційних документів, печаток, штампів та інші.

Досить часто характерним для цих злочинів є і додатковий безпосередній об’єкт (посягання на життя працівника правоохоронного органу, захоплення представника влади як заручника, втручання в діяльність державного діяча, примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань та ін.). Такими додатковими об’єктами є життя і здоров’я потерпілих осіб, їх воля, честь і гідність, власність, інколи громадська безпека і довкілля.

Деякі злочини цього розділу є предметними, а, отже, їх обов’язковою ознакою є предмет посягання (наруга над державними символами, захоплення державних або громадських будівель чи споруд, умисне знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу, викрадення документів, печаток, штампів, умисне пошкодження ліній зв’язку та ін.). Це, зокрема: 1) Державний Прапор, Герб і Гімн України, прапор іноземної держави; 2) будівлі або споруди, що забезпечують діяльність органів влади; 3) штампи, печатки, бланки, приватні документи; 4) лінії зв’язку; 5) майно потерпілих осіб; 6) незаконна винагорода та ін.

Окремі злочини XV розділу також як обов’язкову ознаку передбачають потерпілу особу (погроза або насильство щодо державного чи громадського діяча, втручання в діяльність працівника правоохоронного органу, опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу та ряд інших). Ними є: представники влади, працівники правоохоронних органів, державні або громадські діячі, члени громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовці.

Із об’єктивної сторони злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян сконструйовані по різному.

Більшість – формальний склад (незаконне підняття Державного Прапора України на річковому або морському судні, незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій, опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу та ін.).

Друга група – з формально-матеріальним складом (погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу, посягання на життя працівника правоохоронного органу). Такого роду діяння в одній своїй частині є закінченими в момент вчинення діяння (погроза вбивством, замах на вбивство), а в іншій з моменту настання передбачених в законі наслідків (тілесне ушкодження, смерть потерпілої особи).

Третя група – злочини з матеріальним складом (умисне пошкодження ліній зв’язку, самоправство). Для них обов’язковими є суспільно-небезпечні наслідки (значна шкода, тимчасове припинення зв’язку та ін.).

Характерним є те, що всі злочини XV розділу вчиняються виключно шляхом активних дій, які є різними в залежності від самого діяння (наруга, захоплення, втручання, нанесення, підроблення та ін.). Інколи обов’язковими з об’єктивної сторони є й інші ознаки, зокрема спосіб вчинення злочину (умисне знищення, пошкодження майна шляхом вибуху, підпалу); час (опір представникам влади під час виконання ними своїх службових обов’язків); місце вчинення злочину (річкове або морське судно) та ін.

Із суб’єктивної сторони всі злочини цієї групи вчиняються лише умисно, причому умисел прямий. Інколи характерними є мотив або мета вчинення цих злочинів (захоплення державних будівель чи споруд з метою незаконного користування ними; втручання в діяльність працівника правоохоронного органу з метою перешкодити виконанню ним службових обов’язків; знищення приватних документів з корисливих мотивів або інших особистих інтересів і т. д.).

Суб’єкт злочину, як правило, загальний. За деякі злочини знижений вік відповідальності до 14 років (наприклад, за заподіяння працівникові правоохоронного органу тяжкого тілесного ушкодження або його вбивство). В деяких випадках суб’єктом може виступати і службова особа (наприклад, за незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій).

Таким чином, злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян – це умисні, суспільнонебезпечні протиправні діяння, що посягають на нормальну діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян вчинені суб’єктом злочину.

В залежності від безпосереднього об’єкта ці злочини можуть бути розділені на такі групи:

1. Злочини у сфері використання державних символів.

2. Злочини, пов’язані із перешкоджанням діяльності організацій та об’єднань громадян.

3. Злочини проти представників влади, працівників правоохоронних органів, членів громадських формувань.

4. Злочини у сфері використання документів, печаток, штампів, бланків.

5. Інші злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян.