3. Злочини проти моральності

Ст. 297 Наруга над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого

Об’єктом цього злочину є моральні засади суспільства в частині поваги до померлих та місць їхнього поховання.

Предметом злочину може бути: 1) могила; 2) інше місце поховання; 3) тіло померлого (останки, прах); 4) урна з прахом; 5) предмети, що знаходяться на (в) могилі, в іншому місці поховання, на тілі (останках, прахові) померлого; 6) братська могила (ч.2 ст. 297 КК України); 7) могила Невідомого солдата.

Об’єктивна сторона цього злочину виражена:

1) в нарузі над могилою, іншим місцем поховання, над тілом померлого або урною з прахом;

2) в незаконному заволодінні тілом померлого, урною з прахом, предметами, що знаходяться на (в) могилі, в іншому місці поховання, на тілі (останках, прахові) померлого.

Даний склад злочину за своєю структурою є формально-матеріальним, а, отже, в частині наруги є закінченим з моменту вчинення цього суспільно небезпечного діяння, а в частині заволодіння – з моменту, коли суб’єкт вилучив відповідний предмет і мав можливість ним розпорядитись.

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом. Якщо зазначені вище дії були вчинені з корисливих або хуліганських мотивів, то дії суб’єкта слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 297 КК України.

Суб’єкт цього злочину – особа, яка досягла 16-річного віку.

Частина 2 ст. 297 КК передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені:

а) повторно;

б) за попередньою змовою групою осіб;

в) з корисливих мотивів;

г) з хуліганських мотивів;

ґ) вчинені щодо братської могили;

д) вчинені щодо могили Невідомого солдата;

ж) поєднані із застосуванням насильства чи погрозою його застосування.

Частина 3 ст. 297 КК цієї статті встановлює відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою, якщо вони спричинили тяжкі наслідки.

Ст. 302 Створення або утримання місць розпусти і звідництво

Об’єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують основні принципи суспільної моральності у сфері статевих стосунків.

З об’єктивної сторони цей злочин полягає в:

1) створенні місць розпусти;

2) утриманні місць розпусти;

3) звідництві для розпусти.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони даного злочину є місце його вчинення – місце розпусти.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення вказаних дій.

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом. Мотиви і мета вчинення злочину можуть бути різними, однак, за наявності мети наживи дії суб’єкта підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 302 КК України.

Суб’єкт цього злочину – загальний.

Частина 2 ст. 302 КК України передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені з метою наживи або особою, раніше судимою за такий злочин, або вчинені організованою групою, а частина 3 ст. 302 КК України посилює відповідальність за дії, вчинені із залученням неповнолітнього.

Ст. 303 Сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією

Основним безпосереднім об’єктом є моральні засади життя суспільства в частині задоволення статевих потреб, а додатковим – особиста недоторканість потерпілої особи.

Частини 2 і 3 ст. 303 КК передбачає в якості потерпілих осіб – особу, яка була в матеріальній або службовій залежності від суб’єкта чи неповнолітню особу.

Із об’єктивної сторони злочин полягає в одній із наступних дій:

1) втягнення особи в заняття проституцією;

2) примушування особи до заняття проституцією;

3) сутенерстві.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї із вище перелічених дій (формальний склад).

Із суб’єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом.

Суб’єкт злочину – будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку, незалежно від її статі. Якщо це діяння було вчинене службовою особою із використанням свого службового становища або особою, від якої потерпілий перебував у матеріальній чи іншій залежності, то суб’єктом злочину є службова особа чи особа, від якої потерпілий перебував у матеріальній чи іншій залежності (ч.2 ст.303 КК України). А у разі вчинення цього злочину щодо неповнолітнього (ч.3 ст. 303 КК) або малолітнього (ч.4 ст. 303 КК) – особа, яка досягла 18-річного віку.

У ч. 2 ст. 303 КК зазначені кваліфікуючі ознаки, які мають місце, коли дії, передбачені ч. 1 цієї статті, вчинені щодо кількох осіб або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або особою з використанням службового становища, або особою, від якої потерпіла особа була у матеріальній чи іншій залежності.

Кваліфікуючі ознаки, зазначені в ч. 3 ст. 303 КК, мають місце, коли дії, передбачені частинами 1 та 2 цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього або організованою групою.

У частині 4 ст. 303 КК передбачена відповідальність за дії, зазначені в перших трьох частинах цієї статті, якщо вони вчинені щодо малолітнього або якщо вони спричинили тяжкі наслідки.

Ст. 304 Втягнення неповнолітніх в злочинну діяльність

Об’єктом злочину є моральні засади життя суспільства в частині ставлення до виховання підростаючого покоління.

Потерпілими від цього злочину є неповнолітні особи – особи віком до 18 років.

Об’єктивна сторона полягає у втягненні неповнолітніх у:

1) злочинну діяльність;

2) пияцтво;

3) заняття жебрацтвом;

4) заняття азартними іграми.

Злочин визнається закінченим з моменту вчинення винним дії, спрямованої на втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність.

Суб’єктивна сторона – прямий умисел.

Суб’єкт – особа, віком з 18 років.

Частина 2 ст. 304 КК України встановлює кримінальну відповідальність за аналогічні дії, вчинені:

а) щодо малолітньої особи:

б) батьком, матір’ю, вітчимом, мачухою, опікуном чи піклувальником, або особою, на яку покладено обов’язки щодо виховання потерпілого чи піклування про нього.