1. Поняття, загальна характеристика та система злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту

Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту передбачені XI розділом Особливої частини кримінального закону України (ст.ст. 276-292).

Родовим об’єктом є відносини, що забезпечують безпеку руху та експлуатацію транспорту.

Безпосередні об’єкти окремих транспортних злочинів мають деякі особливості і відрізняються між собою. Вони залежать, насамперед, від видів транспорту, якими можуть вчинятися ці злочини, а також від характеру об’єктивної сторони та кваліфікуючих ознак.

Деякі злочини цього розділу можуть бути вчинені із застосуванням насильства або погроз, або тягнуть настання суспільно небезпечних наслідків, а тому їм властивий і додатковий безпосередній об’єкт (порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту, порушення правил повітряних польотів, порушення чинних на транспорті правил і ін.). Такими об’єктами є життя і здоров’я особи, власність, довкілля, інші блага.

Деякі злочини цього розділу передбачають потерпілу особу (ст. 284 КК України, ст. 280 КК України). Це, зокрема, працівники транспорту, екіпаж та пасажири судна, з яким відбулось зіткнення та ін.

Предметом транспортних злочинів є транспортні засоби, шляхи сполучення, споруди на них, транспортні комунікації, вокзали, засоби зв’язку, сигналізації, автоматизації, що забезпечують безпеку руху транспортних засобів, магістральні трубопроводи, агрегати транспортного засобу та ін. (ст.ст. 277, 289, 290, 292 КК України).

З об’єктивної сторони ці злочини побудовані по-різному. Більша частина цих посягань описана в кримінальному законі, як злочини з матеріальним складом (блокування транспортних комунікацій, самовільне без нагальної потреби зупинення поїзда стоп-краном, випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів і ряд інших), менша частина – з формальним (угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна, примушування працівника транспорту до невиконання своїх службових обов’язків і ін.).

У злочинах з матеріальним складом об’єктивна сторона містить у собі діяння, наслідки і причинний зв’язок між ними.

Діяння в цих злочинах вчиняється як шляхом дії, так і бездіяльності. При цьому, для одних характерна лише активна дія (ст. 289 КК України), для других – лише бездіяльність (ст. 285 КК України), а треті вчиняються як дією, так і бездіяльністю (ст. 286 КК України).

Обов’язковою ознакою також є наслідки, які можуть виражатися у створенні небезпеки загибелі людей, в спричиненні аварії поїзда чи судна, у загибелі однієї чи кількох осіб, тяжких, середньої тяжкості тілесних ушкодженнях, а також великій матеріальній шкоді, інших тяжких наслідках.

Третьою обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочинів з матеріальним складом є причинний зв’язок між діянням і наслідками, що настали.

Інколи обов’язковими із об’єктивної сторони є і інші ознаки. Зокрема, спосіб вчинення злочину, час та обстановка посягання.

Суб’єктивна сторона транспортних злочинів характеризується неоднаково. Злочини з формальним складом вчиняються тільки з прямим умислом. У злочинах з матеріальним складом необхідно встановити психічне ставлення особи до діяння і його наслідків (необережна або змішана форма вини).

Суб’єктом транспортних злочинів може бути:

1) особа, яка досягла 16-річного віку (ст.ст. 279, 280, 283 КК України і інші);

2) особа, як досягла 14-річного віку (ст.ст. 277, 278, ч.2, 3 ст. 289 КК України);

3) спеціальний суб’єкт (працівник транспорту, пілот, капітан чи інша особа, на яку покладено обов’язок дотримуватись певних правил).

Отже, під транспортними злочинами слід розуміти передбачені кримінальним законом винні (умисні або через необережність), суспільно небезпечні, протиправні діяння (дія або бездіяльність), що посягають на безпеку руху та експлуатації всіх видів механічного транспорту, а також магістрального трубопровідного транспорту, вчинені суб’єктом злочину.

Усі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту можна умовно поділити на три групи:

1) злочини, які вчиняються на залізничному, водному чи повітряному транспорті (статті 276-285 КК України);

2) злочини, які вчиняються на автомобільному і міському електротранспорті (статті 286-290 КК України).

3) злочини, що виражаються в порушенні чинних на транспорті правил та в пошкодженні магістральних трубопроводів (статті 291 і 292 КК України).