Рекомендована література

Основна література

1. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини проти безпеки виробництва» від 12 червня 2009 року №7// Вісник Верховного Суду України. – № 8. – 2009. – С. 15.

2. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. Навчальний посібник. Видання 2-ге. – К.: Атіка, 2002. – С. 375–380.

3. Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник / Ю.В. Александров, О.О. Дудоров, В.А. Клименко, М.І. Мельник та ін.; За ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. – 3-тє вид., переробл. та допов. – К.: Атіка, 2009 – С. 410–421.

4. Кримінальне право України: Особлива частина: підручник / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, В.І. Тютюгін та ін.; за ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – 4-те вид., переробл. і допов. – X.: Право, 2010. – С. 319–333.

5. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш та ін.; За заг. ред. B.B. Сташиса, В.Я. Тація. – Вид. третє переробл. та доповн. – X.: TOB «Одіссей», 2007. – С. 752–764.

6. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України (2-е вид., перероб та доп.) / За ред. П.П. Андрушка, В.Г. Гончаренка, Є.В. Фесенка. – К.: Дакор, 2008. – С. 946–951.

Додаткова література

1. Бахуринська О. До питання про потерпілого від порушень вимог законодавства про охорону праці (ст. 271 КК України ) // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 8. – С. 85–88.

2. Борисов В.І. Науково-практичний коментар до розділу X «Злочини проти безпеки виробництва» КК України 2001 року (науково-практичний коментар) // Право і безпека. – 2003. – № 22. – С. 62–69.

3. Лановенко І.П., Мельник П.В. Кримінальна відповідальність за порушення правил охорони праці в умовах формування в Україні підприємницького сектору економіки // Боротьба зі злочинністю в сфері підприємницької діяльності (кримінально-правові, кримінологічні, кримінально-процесуальні та криміналістичні проблеми). – X.: Право, 2001. – Глава 3. – С. 95–130.

4. Маляренко В.Т., Борисов В.І. Практика розгляду справ про порушення правил охорони праці і безпеки ведення робіт // Коментар судової практики з кримінальних справ // Бюлетень законодавства і юридичної практики України – 1996. – №6. – С. 81–88.

5. Пащенко A.A. Преступное нарушение на производстве правил ядерной или радиационной безопасности и его последствия // Проблеми законності. – 2003. – В. 61. – С. 178–185.

6. Хавронюк М.І. Злочини проти трудових прав громадян // Дудоров О.О., Мельник М.І., Хавронюк М.І. Злочини у сфері підприємництва: Навчальний посібник / За ред. Хавронюка М.І. – К.: Атіка, 2001. – Глава 12. – С. 533–553.

7. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. – 4-те вид., переробл. та доповн. / Відп. ред. С.С. Яценко. – К.: А.С.К., 2006. – С. 569–579.

1. Поняття, загальна характеристика та види злочинів проти безпеки виробництва

Злочини проти безпеки виробництва передбачені X розді­лом Особливої частини КК України (ст.ст. 271-275).

Родовим об’єктом злочинів проти безпеки виробництва є відносини, що забезпечують безпеку виробництва.

Безпосередні об’єкти злочинів проти безпеки виробництва входять в систему відносин родового об’єкта хоч, і мають свої особливості. Вони залежать передусім від видів безпеки вироб­ництва, рівнів безпеки, характеру можливої шкоди та сфер її поширення. Таким чином, основним безпосереднім об’єктом є безпека окремих видів виробництв.

Додатковими обов’язковими об’єктами всіх злочинів що пося­гають на безпеку виробництва виступають – життя та здоров’я люди­ни, а додатковим факультативним об’єктом злочинів, передбачених ст.ст. 272-275 КК України – власність і довкілля (екологічна безпека).

Потерпілими від цих злочинів можуть бути або тільки праців­ники виробництва (ст.ст. 271, 272), або і працівники виробництва і сторонні особи (ст. 273, 274), або тільки сторонні особи (от. 275).

Обов’язковою ознакою деяких злочинів цього розділу є предмет посягання (порушення ядерної або радіаційної безпеки, порушення правил, що стосуються безпечного використання промислової продукції або безпечної експлуатації будівель і споруд). Такими предметами є радіоактивні матеріали, будівлі, споруди, промислова продукція.

З об’єктивної сторони злочини проти безпеки виробницт­ва сконструйовані однотипно. Всі вони описані в законі, як зло­чини з матеріальним складом і тому вимагають встановлення діяння, наслідків і причинного зв’язку.

Закінченими ці посягання вважаються з моменту настання передбачених в законі наслідків. Вони можуть бути двох видів:

1. перший вид наслідків закон пов’язує із створенням за­грози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків (ч. 1 ст.ст. 272-275 КК України);

2. другий вид наслідків складають ті, що пов’язані із спричи­ненням реальної шкоди особі або настанням інших тяжких наслідків.

Інколи обов’язковими із об’єктивної сторони є і інші ознаки, зокрема, місце вчинення злочину (вибухонебезпечні це­хи) або час вчинення (порушення правил під час проектування чи будівництва).

Суб’єктивна сторона цих злочинів характеризується щодо порушення правил безпеки мо­жуть мати місце умисел або необережність, щодо наслідків – тільки необережність (тобто змішана форма вини).

Суб’єкт злочинів проти безпеки виробництва – спеціаль­ний, це особи, які зобов’язані дотримуватись правил безпеки виробництва

Під злочинами проти безпеки ви­робництва слід розуміти суспільно небезпечні, винні та проти­правні діяння (дія або бездіяльність), що порушують встановле­ні вимоги безпеки виробництва, вчинені суб’єктом злочину.

Злочини проти безпеки виробництва можна поділити на дві групи:

1. злочини у сфері безпеки праці;

2. злочини у сфері безпеки виробництва.