1. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями» від 23 грудня 2005 року №13. // Нове кримінальне законодавство та постанови Пленуму Верховного Суду України (2001–2007) / В.В. Кузнецов. – К.: Вид. Паливода A.B. – 2007. – С. 194–201.

2. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами вибуховими речовинами» від 26 квітня 2002 року № 3 // Постанови Пленуму Верховного Суду України. Офіційне видання За ред. В.Т. Маляренка. – К.: Ін Юре, 2004. – С. 154–156.

3. Кримінальне право України: Особлива частина: підручник / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, В.І. Тютюгін та ін.; за ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – 4-те вид., переробл. і допов. – X.: Право, 2010. – С. 286–318.

4. Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник / Ю.В. Александров, О.О. Дудоров, В.А. Клименко, М.І. Мельник та ін.; За ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. – 3-тє вид., переробл. та допов. – К.: Атіка, 2009 – С. 379–410.

5. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України (2-е вид., перероб та доп.) / За ред. П.П. Андрушка, В.Г. Гончаренка, Є.В. Фесенка. – К.: Дакор, 2008. – С. 899–910.

6. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. – 4-те вид., переробл. та доповн. / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Юридична думка, 2007. – С. 728–757.

7. Сучасне кримінальне право України: Курс лекцій / а.В.Савченко, в.В. Кузнецов, о.Ф. Штанько – к.: Вид. Паливода a.B., 2005. – с. 425–437.

Додаткова література

1. Антипенко В. Поняття тероризму (кримінально-правове визначення) // Право України. – 1992. – №2. – С. 92–95.

2. Литвин О.П. Правоохоронна діяльність у сфері забезпечення загальної громадської безпеки: Навчальний посібник. / О.П. Литвин, Ю.В. Ящуринський. – К.: МАУП, 2006. – 240 с.

3. Лопатін С.І. Проблеми кваліфікації бандитизму // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2003. – № 5. – С. 77–84.

4. Новікова Л.В. Фінансування тероризму: загальне поняття та підстави кримінальної відповідальності // Право і безпека. – 2005. – №41. – С. 78–81.

5. Плєва К.В. Кримінальна відповідальність за незаконні дії з радіоактивними речовинами (за Кримінальними кодексами України 2001 та 1960 рр.) // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2004. – № 3. – С. 89–96.

6. Семикін В.М. Створення терористичної групи чи терористичної організації: кримінально-правове дослідження. – X.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2003. – 145 с.

1. Поняття, загальна характеристика та види злочинів проти громадської безпеки

Злочини проти громадської безпеки передбачені IX розділом Особливої частини кримінального закону (ст.ст. 255-270 КК Украї­ни).

Родовим об’єктом цих злочинів є громадська безпека, тобто загальний стан захищеності суспільства, а, зокрема, таких його цінностей як життя та здоров’я людей, власності, довкілля та інших, від загальнонебезпечних посягань. Безпосередні об’єкти кожного із злочинів цього розділу аналогічні родовому.

Цілий ряд злочинів проти громадської безпеки містить і додатковий безпосередній об’єкт (бандитизм, терористичний акт, недбале зберігання вогнепальної зброї та ін.). Такими є життя і здоров’я осіб, інші блага, власність, авторитет органів державної влади та ін.

Деякі злочини IX розділу як обов’язкову ознаку складу передбачають предмет злочину (незаконне поводження зі збро­єю, бойовими припасами або вибуховими речовинами, викра­дення вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів, порушення вимог радіаційної без­пеки та ін.). Такими предметами виступає: 1) вогнепальна зброя та боєприпаси; 2) вибухові речовини; 3) радіоактивні матеріали; 4) легкозаймисті та їдкі речовини; 5) продукти харчування рос­линного та тваринного походження із зони відчуження та ін.

Всі злочини проти громадської безпеки із об’єктивної сто­рони сконструйовані по різному. Абсолютна їх більшість харак­теризується формальним складом, для яких обов’язковим є ли­ше суспільно небезпечне діяння (створення злочинної організа­ції, втягнення у вчинення терористичного акту, погроза вчинити викрадення або використати радіоактивні матеріали та ін.). При цьому характерним також є те, що такі посягання вчиняються виключно шляхом активної дії.

Деякі із злочинів цього розділу відносяться до злочинів із матеріальним складом (недбале зберігання вогнепальної зброї або боєприпасів, порушення правил поводження з вибуховими, легкозаймистими та їдкими речовинами, порушення встановле­них законодавством вимог пожежної безпеки). Для таких злочи­нів характерними є три ознаки: суспільно небезпечне діяння, суспільно небезпечний наслідок та причинний зв’язок.

Діяння у цих складах може бути вчинене як шляхом дії, так і шляхом бездіяльності. Наслідки можуть виражатись в наступному: 1) в створенні небезпеки загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків; 2) у загибелі людей; 3) в інших тяжких наслідках; 4) майновій шкоді у великих або особливо великих розмірах.

Із суб’єктивної сторони злочини проти громадської безпе­ки із формальним складом характеризуються виключно прямим умислом. Для злочинів із матеріальним складом характерною як правило, є змішана форма вини.

Досить часто обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони деяких злочинів проти громадської безпеки є мета їх вчинення.

Суб’єктом злочинів даної категорії можуть бути:

1) особа з 14-ти років (бандитизм, терористичний акт);

2) особа з 16-ти років (створення злочинної організації, завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян і ін.);

3) спеціальний суб’єкт (службова особа або особа, на яку законом покладено обов’язок дотримуватись певних правил).

Отже, злочини проти громадської безпеки – це суспільно небезпечні та протиправні діяння (дія або бездіяльність), що посягають на загальний стан захищеності суспільства, вчинені суб’єктом злочину.

Усі злочини проти громадської безпеки можна поділити на такі групи:

1. злочини, пов’язані із діяльністю злочинних організацій;

2. злочини терористичного спрямування;

3. злочини, що порушують правила поводження з пред­метами, які становлять підвищену суспільну небезпеку;

4. злочини, пов’язані з порушенням спеціальних правил.