2. Злочини проти екологічної безпеки

Ст. 236 Порушення правил екологічної безпеки

Основним безпосереднім об’єктом є екологічна безпека, а додатковим – життя особи або інші блага.

Предметом злочину є підприємства, споруди (мости, тунелі, платформи, житлові будинки тощо), пересувні засоби та інші об’єкти (наприклад, цехи, ділянки, установки, місця утворення і складування промислових відходів, мережі каналізації, водо- і теплопостачання, об’єкти науки), у зв’язку з проектуванням, експлуатацією яких існує небезпека негативного впливу на людину і довкілля.

Із об’єктивної сторони цей злочин характеризується сукупністю таких ознак:

1) діяння, яке полягає в порушенні порядку проведення екологічної експертизи, правил екологічної безпеки під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в експлуатацію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об’єктів;

2) наслідки у вигляді загибелі людей, екологічне забруднення значних територій або інших тяжких наслідків;

3) причинний зв’язок між діяннями та наслідками.

Диспозиція статті 236 КК України має бланкетний характер і для з’ясування кримінально-правової заборони відсилає до екологічного законодавства.

Злочин є закінченим з моменту настання суспільно небезпечних наслідків, передбачених в кримінальному законі. Відсутність таких наслідків утворює склад відповідного адміністративного проступку.

Із суб’єктивної сторони злочин визначається психічним ставленням особи до наслідків і характеризується необережною формою вини.

Суб’єкт злочину – спеціальний.

3. Злочини, що посягають на встановлений порядок використання землі, її надр

Ст. 239 Забруднення або псування земель

Основним безпосереднім об’єктом злочину є встановлений порядок раціонального використання, захисту і відтворення земель, а додатковим – життя і здоров’я особи, інші блага.

Предметом злочину виступають землі.

Із об’єктивної сторони даний склад злочину характеризується:

1) суспільно небезпечним діянням, що виражається в забрудненні або псуванні земель відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров’я людей або довкілля;

2) суспільно небезпечним наслідком, який полягає у створенні небезпеки для життя, здоров’я людей чи довкілля (ч. 1), або в спричиненні загибелі людей, їх масовому захворюванню або інших тяжких наслідках (ч.2);

3) причинний зв’язок між діяннями та наслідками.

Обов’язковими із об’єктивної сторони є також засоби вчинення злочину – речовини, відходи чи інші матеріали, шкідливі для життя і здоров’я людей або довкілля.

Із суб’єктивної сторони злочин характеризується умислом або необережністю щодо діяння і тільки необережністю щодо наслідків (змішана форма вини).

Суб’єкт злочину – спеціальний (особа, на яку покладено виконання спеціальних правил щодо запобігання забруднення і псування земель).

Ст. 240 Порушення правил охорони або використання надр

Основний безпосередній об’єкт злочину – встановлений порядок раціонального і комплексного використання й охорони надр та видобування корисних копалин загальнодержавного значення. Додатковим об’єктом можуть бути життя і здоров’я особи та інші блага.

Предметом злочину є надра і корисні копалини загальнодержавного значення.

З об’єктивної сторони злочин може проявитися в одній із трьох форм:

1) порушення встановлених правил охорони надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля;

2) порушення встановлених правил використання надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля;

3) незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення.

Злочин у першій і другій формах визнається закінченим з моменту порушення правил використання чи охорони надр, що створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля, а у третій – з початку незаконного видобування корисних копалин.

Суб’єкт злочину – загальний.

Суб’єктивна сторона злочину в частині незаконного видобування корисних копалин характеризується прямим умислом, а в частині порушення правил використання або охорони надр – умислом або необережністю. Психічне ставлення винного до тяжких наслідків (ч. 2 ст. 240) може характеризуватися тільки необережністю.

Кваліфікуючими ознаками злочину є:

1) вчинення його на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду;

2) повторно;

3) чинення його шляхом підпалу, вибуху чи іншим загально-небезпечним способом;

4) спричинення загибелі людей, їх масового захворювання або інших тяжких наслідків.