3. Злочини у сфері підприємництва, конкурентних відносин та іншої діяльності суб’єктів господарювання

Ст. 205 Фіктивне підприємництво

Безпосередній об’єкт – встановлений законодавством порядок здійснення підприємницької діяльності. Додатковим факультативним об’єктом може бути встановлений порядок оподаткування, право власності.

Об’єктивна сторона цього злочину виражається у 1) створенні або 2) придбанні суб’єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб).

Злочин вважається закінченим з моменту створення або придбання суб’єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) незалежно від того, чи досяг винний поставленої мети (формальний склад злочину).

Суб’єктивна сторона цього злочину – прямий умисел, що поєднаний із спеціальною метою – прикриття незаконної або забороненої підприємницької діяльності.

Суб’єкт злочину – будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

Кваліфіковані види злочину:

1) повторно;

2) заподіяння великої матеріальної шкоди державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним особам або громадянам. Така шкода визначається по-різному: якщо вона заподіяна фізичним особам – це двісті і більше, а якщо державі чи юридичним особам – тисяча і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ст. 232 Розголошення комерційної або банківської таємниці

Безпосередній об’єкт злочину – суспільні відносини у сфері охорони комерційної таємниці.

Предмет злочину – комерційна або банківська таємниця.

Об’єктивна сторона злочину виражається в розголошенні комерційної або банківської таємниці без згоди її власника, якщо це завдало істотної шкоди суб’єкту господарської діяльності.

Злочин вважається закінченим з моменту заподіяння істотної шкоди суб’єкту господарської діяльності. Істотна шкода суб’єкту господарської діяльності визначається з урахуванням конкретних обставин, за яких вчинено злочин.

Суб’єктивна сторона злочину – щодо діяння –прямий умисел, поєднаний з корисливими чи іншими особистими мотивами; щодо наслідків у вигляді істотної шкоди – може бути умисел або необережність.

Суб’єкт злочину – особа, яка досягла 16-річного віку і якій у зв’язку з професійною або службовою діяльністю стали відомі відомості, що становлять комерційну або банківську таємницю.

Ст. 209 Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом

Безпосередній об’єкт злочину – суспільні відносини у сфері зайняття господарською діяльністю і боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Предмет злочину – кошти та інше майно, одержані злочинним шляхом.

Об’єктивну сторону злочину характеризують такі альтернативні дії:

1) вчинення фінансової операції чи правочину з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення предикатного діяння;

2) вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування: а) незаконного походження таких коштів чи майна; б) володіння ними; в) прав на такі кошти чи майно; г) джерела їх походження; д) місцезнаходження; є) переміщення;

3) набуття, володіння або використання таких коштів чи іншого майна.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої дії, передбаченої у ст. 209 КК України.

Суб’єктивна сторона злочину – прямий умисел, який характеризується усвідомленням винним злочинного походження предмета легалізації. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони злочину є мета легалізації – надання правомірного вигляду володінню, користуванню і розпорядженню предметами, зазначеними у ст. 209 КК, або приховання чи маскування їх незаконного походження, володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення.

Суб’єкт злочину – особа, яка досягла 16-річного віку.

Кваліфіковані види злочину:

1) повторно;

2) за попередньою змовою групою осіб;

3) у великому розмірі;

4) організованою групою;

5) в особливо великому розмірі.

При вчиненні дій у великому розмірі сума коштів або іншого майна, що виступають предметом злочину, більше шести тисяч, а при особливо великому розмірі – більше вісімнадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.