1. Поняття, загальна характеристика і види злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи

Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості передбачені розділом четвертим Особливої частини КК України.

Родовим об’єктом виступає статева свобода і недоторканість особи. Безпосередні об’єкти аналогічні родовому.

Ряд злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості поєднані із насильством, примусом чи погрозою насильством, а деякі тягнуть і тяжкі наслідки, а тому характерним для них є і додатковий безпосередній об’єкт – життя, здоров’я, воля, честь, гідність особи, власність (зґвалтування, примушування до вступу у статевий зв’язок).

Ст. 154 КК України – примушування до вступу у статевий зв’язок як обов’язкову ознаку складу може передбачати предмет злочину (ч.2 ст. 154 КК України). Ним є майно особи, яке погрожує знищити, пошкодити або вилучити суб’єкт, а також відомості, що ганьблять потерпілого чи його родичів, які потерпіла особа прагне зберегти в таємниці і, які погрожує розголосити суб’єкт.

Обов’язковою ознакою усіх статевих злочинів є потерпіла особа, якою можуть виступати:

1) особи чоловічої та жіночої статі (ст.152 КК України, ст.153КК України);

2) особи протилежної статі суб’єкту (зґвалтування);

3) малолітні та неповнолітні особи (кваліфіковані види ст. 152 КК України, ст. 153 КК України);

4) особа, яка перебуває у матеріальній або службовій залежності від винного (ст. 154 КК України);

5) особа, яка недосягла статевої зрілості (ст. 155 КК України);

6) особа до 16 років (ст. 156 КК України).

Із об’єктивної сторони злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості сконструйовані як злочини із формальним складом, а тому є закінченими уже в момент вчинення суспільно небезпечного діяння. Однак, кваліфіковані види окремих злочинів (ч.4 ст. 152 КК України, ч.3 ст. 153 КК України) обов’язково вимагає встановлення наслідків. В таких випадках склади злочинів стають матеріальними. Серед наслідків, зокрема, виділяють тяжкі наслідки, а саме: самогубство потерпілої особи, тяжкі тілесні ушкодження, смерть, вади в розвитку дитини, зараження венеричною хворобою та ін. Обов’язковим також є причинний зв’язок.

Усі статеві злочини вчиняються шляхом активної дії.

Ст. 153 КК України як обов’язкову ознаку об’єктивної сторони передбачає спосіб вчинення злочину, тобто задоволення статевої пристрасті неприродним способом (мужолозтво, мазохізм, використання при статевих зносинах непризначених предметів, орогенітальний та анугенітальний зв’язок, сурогатні форми статевих зносин). Саме за цим способом ст. 153 КК України відрізняється від ст. 152 КК України.

Із суб’єктивної сторони усі злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості вчиняються із прямим умислом.

Мотиви та мета статевих злочинів можуть бути різними (заздрість, помста, прагнення самореалізації), однак, домінуючим є сексуальний мотив – прагнення задовольнити свою статеву пристрасть.

Суб’єктом може виступати:

1) особа із 14 років (ст. 152 КК України, ст. 153 КК України);

2) особа із 16 років (ст. 155 КК України, ст. 156 КК України);

3) спеціальні суб’єкти:

а) особа протилежної статі до потерпілої при зґвалтуванні;

б) особа, від якої потерпіла залежить матеріально або по службі (ст. 154 КК України);

в) батьки або особи, які їх заміняють (кваліфіковані види ст.ст. 155-156 КК України).

Отже, злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи – це умисні суспільно небезпечні та протиправні діяння, які посягають на статеву свободу та недоторканість потерпілої особи, вчинені суб’єктом злочину.