4. Побої і мордування. Катування: поняття, об’єктивні та суб’єктивні ознаки

Ст. 126 Побої і мордування

Основний безпосередній об’єкт – здоров’я (фізіологічне та психічне) іншої людини. Додаткові об’єкти – фізична, психічна недоторканість, честь, гідність.

Об’єктивна сторона:

Форми дій:

а) завдання удару,

б) завдання побоїв,

в) вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень

Суб’єктивна сторона злочину – прямий умисел.

Суб’єкт злочину – загальний з 16 р.

Кваліфікуючі ознаки:

а) має характер мордування,

б) вчинені групою осіб,

в) з метою залякування потерпілого чи його близьких,

г) з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості.

Ст. 127 Катування

Основний безпосередній об’єкт – здоров’я (фізіологічне та психічне) іншої людини. Додаткові об’єкти – фізична, психічна недоторканість, честь, гідність.

Об’єктивна сторона – умисне заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом:

а) нанесення побоїв

б) мучення

в) інших насильницьких дій

Суб’єктивна сторона злочину – прямий умисел.

Обов’язковою ознакою є наявність або мети:

а) примусити потерпілого чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі,

б) отримати від нього або іншої особи відомості чи визнання,

в) покарати його чи іншу особу за дії, скоєні ним або іншою особою чи у скоєнні яких він або інша особа підозрюється,

г) залякування

ґ) дискримінації його або інших осіб.

або мотиву:

расової, національної чи релігійної нетерпимості

Суб’єкт злочину – загальний з 16 р.

Кваліфікуючі ознаки:

а) повторно,

б) групою осіб,

в) з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості.

5. Інші злочини, що становлять небезпеку для життя і здоров’я людини:

Ст. 129 Погроза вбивством

Безпосередній об’єкт – життя потерпілої особи.

Об’єктивна сторона – формальний склад злочину, що вважається закінченим з моменту висловлення погрози, незалежно від того чи мав намір суб’єкт цю погрозу реалізувати. Під погрозою слід розуміти психічний вплив на потерпілу особу з метою залякування її позбавленням життя. При цьому для кваліфікації за ст.129 КК України повинна мати місце погроза саме вбивством, а не іншим видом насильства. Способи погрози можуть бути різними (словами, жестами, мімікою), однак, на кваліфікацію це не впливає.

Суб’єктивна сторона – прямий умисел.

Суб’єкт – загальний (особа з 16 років).

Ст. 134 Незаконне проведення аборту

Безпосереднім об’єктом є здоров’я вагітної жінки, додатковим може бути життя.

З об’єктивної сторони злочин полягає в діях, які виражаються у:

1) проведенні аборту особою, яка не має спеціальної медичної освіти (ч. 1 ст. 134);

2) незаконному проведенні аборту, якщо воно спричинило: а) тривалий розлад здоров’я; б) безплідність; в) смерть потерпілої (ч. 2 ст. 134).

Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом, хоча психічне ставлення суб’єкта до наслідків, які закріплені в ч. 2 ст. 134 КК України, є необережним.

Суб’єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 134, є особа, яка досягла 16-річного віку і не має спеціальної медичної освіти, Це можуть бути:

1) лікарі, тобто особи, які отримали вищу медичну освіту, однак не мають спеціальної медичної підготовки і за характером своєї професійної діяльності не уповноважені на проведення операцій штучного переривання вагітності (наприклад, лікарі-стоматологи, окулісти);

2) особи середнього медичного персоналу (медичні сестри, акушерки, фельдшери тощо) або студенти медичних навчальних закладів;

3) особи, які не мають жодного відношення до медицини.

Суб’єктом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 134, крім зазначених категорій осіб, можуть виступати особи, які мають спеціальну медичну освіту, тобто лікарі, акушери-гінекологи.

Ст. 135 Залишення в небезпеці

Безпосереднім об’єктом є життя і здоров’я особи.

Потерпілим є особа, яка характеризується двома ознаками:

1) вона перебуває в небезпечному для життя стані;

2) вона немає можливості вжити заходів до самозбереження через певні обставини (малолітній вік, старість, безпорадний стан та ін.).

Із об’єктивної сторони даний склад злочину є формальним і вважається закінченим з моменту залишення потерпілої особи без допомоги не залежно від того, чи настали суспільно небезпечні наслідки.

Із суб’єктивної сторони злочин вчиняється із прямим умислом. Ставлення до суспільно небезпечних наслідків, характерних для ч. 3 ст.135 КК України характеризується необережною формою вини.

Суб’єкт злочину – спеціальний. Це лише дві категорії осіб, а саме:

1) особи, які зобов’язані піклуватися про потерпілого (співробітники МНС, працівники швидкої медичної допомоги, працівники міліції, опікуни, піклувальники та ін.);

2) особи, які своїми діями поставили потерпілого в небезпечний для життя стан.

До кваліфікованих видів залишення в небезпеці слід віднести:

1) вчинення таких дій матір’ю щодо своєї новонародженої дитини при умові, що матір не перебувала в обумовленому пологами стані (ч. 2 ст. 135 КК України);

2) якщо такі дії спричинили смерть або інші тяжкі наслідки (ч. 3 ст. 135 КК України).

Ст. 136 Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані

Безпосереднім об’єктом є життя і здоров’я особи.

Із об’єктивної сторони злочин характеризується:

1) бездіяльністю у вигляді ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, чи неповідомлення про такий стан особи належним установам або особам;

2) настанням наслідків у вигляді тяжких тілесних ушкоджень;

3) наявністю причинного зв’язку між бездіяльністю винного і настанням наслідків.

З суб’єктивної сторони злочин характеризується непрямим умислом до бездіяльності і необережністю до наслідків у вигляді тяжких тілесних ушкоджень. Ставлення винної особи до бездіяльності, передбаченої ч. 2 ст. 136, характеризується тільки прямим умислом, а ставлення до наслідків, передбачених ч. 3 ст. 136, – тільки необережністю.

Суб’єктом цього злочину є будь-яка фізична осудна особа, якій виповнилося 16 років і яка не була зобов’язана піклуватися про потерпілого і не ставила його у небезпечний для життя стан.

Кваліфіковані види:

1) ненадання допомоги малолітньому, який завідомо перебуває в небезпечному для життя стані, при можливості надати таку допомогу або неповідомлення про такий стан дитини належним установам чи особам.

2) передбачає вчинення діянь, передбачених частиною 1 або 2 ст. 136 КК, якщо вони спричинили смерть потерпілого.