2.2. Відмінні ознаки інформаційних жанрів

Попри спільні особливості інформаційні радіожанри, звичайно, мають свої так би мовити індивідуальні риси. Мета даного підрозділу виявити відмінні ознаки інформаційних жанрів.

На нашу думку, в основі будь-якого інформаційного радіожанру лежить повідомлення. Тому іноді можна помилитись у визначенні різновиду радіожанру.

Так, нерідко озвучене радіоповідомлення змішують з радіорепортажем. Приводом до цього служить включення в озвучене радіоповідомлення документальних записів, участь у передачі журналіста (правда, не завжди обов’язкова). Але, незважаючи на спільні, на перший погляд, риси, обидва жанри відрізняються один від одного як своїм конкретним призначенням, так і рівнем драматургічності, художності в зображені подій. «Озвучене розгорнуте радіоповідомлення призначене головним чином для інформування про загально значущі факти. Тут журналіст – переважно інформатор. Він звертає увагу радіослухачів на яскраві, найважливіші моменти події головним чином заради інформаційно-пізнавального ефекту», – підкреслює В. Лизанчук [6; с. 248].

Як уже зазначалось, радіоінтерв’ю може бути елементом радіорепортажу. А його особливість полягає в тому, що, на відміну від інших радіожанрів, воно є результатом праці журналіста і співбесідника, має діалогічний характер. Інтерв’ю емоційно впливає на радіослухачів, бо дає можливість охарактеризувати особливість співрозмовника, розкрити його внутрішній світ, передати його думки, прагнення, настрій, кількома штрихами змалювати обстановку, в якій проходила бесіда.

Щодо радіорепортажу, то його основними жанровими ознаками є документальність, достовірність, об’єктивність, оперативність, які базуються на актуальності інформації. Цим він нагадує радіозвіт. Але якщо у радіозвіті мовиться про те, що відбувалося на зборах, конференції, партійному з’їзді тощо (радіожурналіст ознайомлює з доповідями, виступами, ухвалами, рекомендаціями), то радіорепортаж розповідає про подію, виражену в часі та просторі (будівництво і пуск домни, відкриття школи, політ у космос, жнива, спортивне змагання тощо). Радіорепортажу притаманні специфічні властивості – наявність звукової документальної картини події, яка дає можливість слухачеві вгамувати допитливість і повірити тому, що відбувається. Документальні шуми, які передають атмосферу, обставини події, розповідь кореспондента, яка малює пейзаж, портрети людей і, на кінець, живі голоси учасників репортажу – все це створює «ефект присутності», допомагає слухачеві здійснити мандрівку на місце події. Якими б різними не були різновиди репортажу, для всіх характерне одне: репортер – безпосередній очевидець того, що відбувається, він описує подію, доповнюючи опис своїми особистими враженнями і зауваженнями. Тому інформацію про об’єктивні події, факти, явища слухач сприймає через призму суб’єктивного ставлення репортера до того, що відбувається.

Отже, «радіорепортаж відрізняється від усіх інших жанрів насамперед подієвістю та оперативністю», – зазначає В. Лизанчук [6; с. 333].

«Радіорепортаж, як ніякий інший жанр, – наголошує Ю. Шаповал, – не терпить шаблонної побудови, повного повторення використовуваних раніше прийомів, методів відображення» [22; с. 22].

Близьким до радіорепортажу за предметом відображення є жанр радіозвіту. Тут також в основі матеріалу лежать актуальні події суспільного життя, однак, метод журналіста відрізняється хронологічною послідовністю й деталізацією розповіді.

Як зазначалося вище, головною жанровою ознакою радіоінтерв’ю є його діалогічний характер (питання – відповіді). Інтерв’юєр визначає коло питань, якими цікавляться радіослухачі, від імені яких він входить у контакт з інтерв’юйованим. Інтерв’юйований розкриває суть запитань, дає на них вичерпну відповідь. Радіовиступи – це монологи. Той, хто виступає перед мікрофоном, не лише першоджерело інформації; він сам вирішує, в якому обсязі подавати інформацію про факт, подію, явище, до яких аспектів привернути увагу слухачів. «Якщо в інтерв’ю автор своїми запитаннями може уточнювати якісь факти, судження, оцінки, деталі перебігу подій, то під час радіовиступу радіожурналіст відсутній, господарем радіоефіру у відведений час є людина, яка виступає перед мікрофоном», – підкреслює В. Лизанчук [6; с. 361].

Покажемо особливості інформаційних радіожанрів на прикладі резонансної для України події – «Діалогу з країною» Президента В.Ф.Януковича, що відбувся 22 лютого 2013 року.

Так в ефірі радіо «Свобода» з приводу цієї події у рубриці новин прозвучало повідомлення: «Президент України Віктор Янукович провів чотиригодинний телеміст «Діалог з країною», що транслювався в ефірі шести телевізійних каналів. Під час спілкування із журналістами у студії та пересічними громадянами, що «підключалися» до студії із різних міст та селищ України, президент зробив низку заяв щодо внутрішньої та зовнішньої політики України».

Ця подія була освітлена в радіоогляді преси: «В ефірі кількох каналів розпочався прямий ефір «Діалогу з країною» за участі президента Віктора Януковича. У студії, крім Януковича, сидять журналісти Савік Шустер («Інтер»), Олена Фроляк (ICTV), Олександр Шилко («1+1»), Андрій Данилевич («Україна») та Лариса Губіна (5 канал). Розмову розпочав Шустер, який поставив Януковичу перше питання – щодо саміту Україна-ЄС, пише «Українська правда».

Доречно тут назвати основні джерела радіоповідомлень, з яких живляться інформаційні служби радіостанцій. Це: 1) власні кореспонденти; 2) інформаційні агентства; 3) прес-центри, прес-служби; 4) газети; 5) Інтернет [6; с. 255]. Коли звучить радіоповідомлення, посилання на джерело інформації не є обов’язковим. Під час радіоогляду преси обов’язково зазначається газета, яка подала дану інформацію. Це, на нашу думку, головна відмінність радіоогляду преси від радіоповідомлення.

У радіозвіті Дмитра Баркара дотримано усіх вимог до цього інформаційного жанру: подана інформація, про що важливе говорилося на зустрічі (наприклад, «За словами Президента Віктора Януковича, він не ображається на різкі заяви екс-міністра внутрішніх справ Юрія Луценка на свою адресу. Про це він сказав під час спілкування з громадянами у рамках телепроекту «Діалог із країною», який транслювався в прямому ефірі семи загальнонаціональних телеканалів. Янукович заявляє, що у справі Юрія Луценка, коли підійде час після завершення судових розглядів, необхідно буде ухвалити рішення»; «Певна кілька запитань від учасників «Діалогу» стосувалися роботи Міністерства охорони здоров’я та стану медицини в Україні»; ««Діалог з країною» торкнувся і теми забезпечення населення житлом. Віктор Янукович наголосив, що програма «Доступне житло» на 100% відпрацьована і профінансована, залишились лише організаційні питання, в тому числі щодо технологій»); подано цитати (скажімо, «Я вважаю, що коли підійде час, коли вже завершаться всі судові розгляди, коли буде розглянута касація – можливо, касація ще вплине на це рішення, і коли вже прийде черга Президента, я буду на це питання реагувати», – каже Янукович); проаналізовані, узагальнені висловлені думки, передано атмосферу події, охарактеризована поведінка її учасників («До початку телеефіру місця, в яких збирали людей, щоб ставити запитання Президентові, приховувалися. Відомо було лише про те, що одне з них – це майдан Незалежності у Києві. Пізніше, під час ефіру, саме там виник конфлікт між знімальною групою та громадянами, які прийшли запитати Президента про наболіле. Вони запідозрили, що до мікрофону допускають лише тих, хто був у списку організаторів»; «Як тільки «Діалог з країною» розпочався, з’явилися критичні повідомлення щодо організації цього телепроекту. Так, на майдані Незалежності в Києві перед початком трансляції були помічені люди з папками, в яких містяться списки з прізвищами та іменами людей, яких допустили до мікрофона і дозволили поставити запитання Віктору Януковичу. По периметру Майдану були вишикувані патрулі міліціонерів, як у формі, так і в цивільному»; «Вже під час телеефіру на майдані Незалежності виникла суперечка між присутніми та знімальною групою щодо вибірковості допуску до мікрофону. Після цього Віктор Янукович сказав, що розхвилювався і наказав представникам столичної влади та членам Кабінету Міністрів негайно з’явитися на майдан і зібрати у присутніх усі запитання, які їх хвилюють»).

Радіорепортаж Галини Терещук включив у себе елементи радіо звіту про події на Львівщині: «На Львівщині поспілкуватись із Президентом у прямому ефіру під час «Діалогу з країною» змогла лише одна родина з села Пнікут Мостиського району, яка створила дитбудинок сімейного типу, в якому виховуються 10 дітей-сиріт. У час прямого включення будинок зусібіч оточили правоохоронці і працівники СБУ. Нікого стороннього не підпускали.

Зайти у дитбудинок сімейного типу у селі Пнікут під час прямого ефіру могли лише особи зі списку, складеного в Львівській обласній адміністрації. Керівництво ОДА не розголошувало місце, де має відбутись включення з Києвом. Жодних протестів, як це було торік біля оперного, коли відбулось спілкування з Президентом, на Мостищині 22 лютого не було.

Родину Оксюковських ретельно підготували до спілкування з Віктором Януковичем – жодних зайвих слів і зайвих рухів. У цьому селі чотири дитбудинки сімейного типу, де мешкають 30 сиріт, і дітлахи попросили у Президента автобус, бо люблять мандрувати. Віктор Янукович пообіцяв, що їхня мрія здійсниться. І на цьому включення завершилось».

До репортажу включено елементи інтерв’ю: «Оскільки лише одна сім’я з Львівщини була обрана для прямого включення, Радіо Свобода надало можливість перехожим львів’янам поставити свої запитання Віктору Януковичу».

- Якщо відверто, жодного запитання немає.

- Хотів би просто добре подивитись йому в очі.

- Коли піде у відставку? Але він не спроможний відповідати на запитання в силу браку елементарної культури, поведінки і елементарної освіти.

- Я б його запитав, коли він піде. Я сьогодні подивися ефір – це все фальш. Мені соромно, що ми, така велика Україна з таким населенням, і маємо такого Президента.

- Коли припиниться хабарництво у вишах? Викладачі ставлять оцінки за гроші. Треба боротись вже з тією корупцією.

- Немає жодного запитання саме до Президента, мені просто стало гірше жити.

- Скільки можна, коли перестане провадити нерозумну політику, коли вже врешті буде політика вступу України в Євросоюз, національна, демократична політика?

- Як поставити те запитання, коли невідомо, де. І не допустять. А взагалі, що можна запитати, коли він відповіді не знає і не дасть.

Окрім того, Галина Терещук включила до репортажу думку компетентної особи, що є елементом кометування: «Політолог Юрій Шведа зазначив Радіо Свобода, що обраний командою Президента Януковича формат спілкування з країною – це просто наслідування російського президента Володимира Путіна, який любить масштабні спілкування. За словами політолога, Адміністрація Президента України не виявила найменшого креативу у підготовці прямого ефіру, а лише примітивно скопіювала російських колег, але в гіршому виконанні.

«Україна в цілому неактивно відреагувала. Проблема в тому, що політика, політичні діячі і люди існують в різних вимірах, у паралельних світах. Розрив між політиками і людьми фактично останнім часом поглиблюється, на жаль, такими є реалії», – каже Юрій Шведа».