Розділ іі. Інформаційні радіожанри: порівняльна характеристика

2.1. Спільні особливості інформаційних радіожанрів

У даному розділі розглянемо, що є спільного та відмінного між різними видами інформаційних радіожанрів.

Отож, усі інформаційні радіожанри: радіоповідомлення, радіо звіт, радіоінтерв’ю, радіорепортаж, радіовиступ та радіоогляд преси насамперед покликані подавати відомості про навколишній світ, процеси, які в ньому відбуваються, про події, ситуацію, чиюсь діяльність; тобто іншими словами давати певну інформацію.

Головними характеристиками інформаційного радіомовлення є створення повноцінної картини останніх новин, швидке реагування на зміни в подієвому фактажі, динамічність стилю й лаконізм викладу матеріалу. Радіорепортери переломлюють в авторському баченні конкретику реального буття, загострюючи увагу слухацької аудиторії на найзначнішому й найпроблемнішому. Вони беруть факти із сьогохвилинного життя, яке оточує людей, постійно змінюючись, і слухач, небайдужий до соціальної інформації, відслідковує міру їх змін і розвитку, бо вони мають або можуть мати безпосередній вплив на його подальші кроки, дії, плани й бачення ситуації. В свою чергу, від професіонала радіо вимагається миттєво відчувати, розуміти й оцінювати що й якою мірою зараз є найсуттєвішим для тенденцій суспільної дійсності, вміти точ­но відтворювати факти, події, явища, зосереджуючи увагу на головному, суттєвому. Тому в радіожурналістиці, як і в інших видах журналістики, важливою є істинність відображення, адже в руках радійника – техніка, яка (при відсутності тен­денційного підходу) здатна у всіх випадках забезпечити граничну документальність інформації: «Кожен з потоків інформації потребує своєрідних здібностей, зокрема, репортерсь­ка робота – особливого динамізму, оперативності, вміння шукати цікаву інформацію, тримати руку на пульсі дня. Сьогодні це основний вид журналістської праці. Оперативна інформація становить левову частку журналістської продукції. В інформаційних агентствах вона є головною. Нею зайнята переважна більшість працівників мас-медіа», – вважає В. Здоровега [3; с. 43].

Як ніякий інший канал масової комунікації, радіомовлен­ня має технічні можливості для негайної передачі інформації споживачеві. Адже в ідеологічній діяльності оперативність набуває далеко не формальних, а вирішальних змістових параметрів. Для ефективного формування громадської думки радіожурналісти в трансляції новин мають неодмінно випе­реджувати не лише інші канали-постачальники інформації, але й міжособове побутове спілкування потенційної аудиторії, забезпечуючи безумовну «первинність» інформації. В тако­му випадку канал безумовно формує судження про факти, не обтяжене попередньою інформованістю слухача, забезпечу­ючи первинність впливу оперативними повідомленнями. У людини виникає ефект новизни інформації, а, значить, її ко­рисності та необхідності засвоєння: «Діяльність джерела інформації повинна не тільки включати в себе дії в певній, прийнятній для отримувача формі, але й враховувати практич­ну застосовуваність останньої в діяльності отримувача... При цьому слід наголосити, що керуюча система реагує не на вся­ку інформацію, а лише на таку, яка необхідна в даний час і в даних умовах для її дійсного керування. Переключений у по­шуках «цікавішої передачі» радіоприймач служить ілюстра­цією неефективної діяльності засобів масової інформації», – зазначає Ю. А. Шерковин [23; с. 30 – 31].

Для забезпечення безумовної ефективності процесу кому­нікації інформація має бути правдивою, тобто містити рете­льно перевірений фактичний матеріал, не спотворений суб’єк­тивним відображенням. Не слід забувати, що слухач постій­но володіє дієвим засобом перевірки переданого матеріалу, неодмінно зіставляючи його з тим, що він бачить безпосе­редньо в дійсності сам, що думає з приводу тих чи інших фак­тів на підставі відомих йому документів, розповідей очевид­ців, авторитетних висловлювань відомих людей, зрештою, стану в даний момент громадської думки: «Громадська думка в момент її формування, як правило, пов’язана з дискусійни­ми ситуаціями... Необхідний певний рівень компетентності, поінформованості. Громадська думка, природно, не може ви­словлюватись з приводу того, в чому вона зовсім не поінфор­мована. Останнє не виключає, звичайно, висловлення громад­ської думки в ситуаціях, коли вона володіє неповною чи не­правильно зрозумілою інформацією. Щоб громадська думка відбулась, вона має бути виражена» [21; с. 58].

Усі інформаційні радіожанри характеризуються максимальною популярністю викладу, доступністю мови. Як правило, репортери уникають незрозумілих термінів, у разі крайньої необхідності їх використання, розшифровують ці терміни.

Тепер розглянемо детальніше, чим схожі між собою окремі різновиди інформаційних радіожанрів.

Так, наприклад, хронікальний радіозвіт за формою і методикою відтворення фактів мало чим відрізняється від розширеного радіоповідомлення. На першому плані повідомлення про саму подію. Далі йде додаткова інформація про те, хто й що говорив, на чому наголошував тощо. Але як зауважує В. Лизанчук, постійне прагнення до короткості викладу призводить до того, що у такому радіозвіті «переважає одноманітність і монотонність, що ускладнює сприймання слухачами радіоматеріалу» [6; с. 265].

Літературознавчий словник-довідник розглядає інтерв’ю як одну із форм репортажу [7; с. 577]. На цю особливість інтерв’ю вказує В. Лизанчук. Дослідник зазначає, що «радіоінтерв’ю може бути самостійною передачею, складовою частиною радіогазети, радіожурналу, інформаційного випуску, елементом інших жанрів (радіорепортажу, радіонарису, радіокомпозиції, радіофільму) [6; с. 279]. Подібно до радіорепортажу радіоінтерв’ю є емоційним, потребує психологічної підготовки журналіста. Інтерв’юєр, як і репортер «має бути добрим людинознавцем, що вміє розгадати сутність малознайомої людини, з якою спілкується, […] пізнаючи її характер, психологію, мотиви поведінки, принципи та ідеали, емоційні реакції на інформацію тощо», – вказує Ю. Шаповал [22; с. 30].

І радіоінтерв’юєр, і радіорепортер виступає у кількох ролях: він автор запитань, виконавець, організатор, і значною мірою режисер. Тобто обом інформаційним жанрам притаманний так званий драматургізм.

І в репортера, і в інтерв’юєра повинен бути добре поставлений голос. «Радіожурналіст повинен дивуватися, сумніватися, змінювати інтонацію голосу. Але робити це треба тільки у тому випадку, якщо цього вимагає ситуація. Він може сміятися, якщо є привід для радості. Але ніколи не має права грати як актор, до того ж поганенький актор. Слухач лише тоді проймається довірою до репортера, коли він завжди і скрізь буде залишатися самим собою» [6; с. 358].

Якщо радіоінтерв’ю та радіорепортаж йдуть в ефір не зразу, то журналіст може їх монтувати: дещо скоротити довгі шматки, викинути другорядне, зробити динамічним.

Хоч радіоінтерв’ю – жанр інформаційний, але володіє можливостями публіцистичного осмислення, часто має аналітичний характер. І цим нагадує радіозвіт, що іноді абсорбує публіцистичні елементи й не лише повідомляє, але й аналізує, оцінює важливі суспільно-політичні події.

Емоційністю викладу матеріалу радіорепортаж та радіоінтерв’ю подібні до радіовиступу. Адже млявий, інертний тон журналіста не викличе зацікавленості у радіослухачів. Усім трьом інформаційним жанрам можуть бути притаманні інтерпретація, раціональність висловлювання, коментування.

Певною мірою схожими є радіозвіт та радіовиступ. Адже, на нашу думку, звіт – це розповідь про виступи, що прозвучали на різного роду засіданнях. Окрім того, промовець виступу може не лише повідомляти певну інформацію, а й аналізувати, оцінювати якісь важливі події.

А радіоогляд преси подібний до радіоповідомлення, адже складається з коротких повідомлень про важливі події, освітлені в пресі.

Таким чином, інформаційні радіожанри: 1) несуть певну інформацію; 2) характеризуються оперативністю, актуальністю, злободенністю та цікавістю; 3) вимагають від журналіста компетентності, тобто вміння обрати тему, відібрати матеріал, цікаві факти, перевірити їхню правдивість, вміння чітко, емоційно їх викласти; бездоганного знання української мови; знання психології людини; 4) вимагають ретельної підготовки; 5) виконують виховну функцію.