1.6.Радіоогляд преси

Професор В. Лизанчук так визначає головне призначення інформаційного радіоогляду преси – «ознайомити слухачів з найважливішими матеріалами періодичних видань про політичне, економічне, наукове, освітнє, соціальне, культурне, літературне та інше життя країни, області, міста; виокремити публікації, в яких різні думки про актуальні життєві питання; зіставити різні оціночні позиції авторів матеріалів з позицією оглядача та його радіоредакції, поінформувати аудиторію про найцікавіші, найбільш неординарні, сенсаційні матеріали, що опубліковані в пресі; виконати відверто рекламне завдання, привернувши увагу слухачів до будь-якого конкретного видання» [6; с. 366].

Найважливішими вимогами до інформаційного радіоогляду преси є оперативність, достовірність, актуальність, інформаційна насиченість, інтригуючий виклад матеріалу. Несучи стратифіковану інформацію, радіоогляд преси таким чином сприяє виділенню й популяризації цікавих починань тієї чи іншої газети.

Можуть бути огляди однієї або кількох газет. Автор радіоогляду преси об’єднує матеріали за тематикою, адресним (географічним) принципом, або, навпаки, підкреслює багатоманітність питань, про які написані в газеті. Інколи в інформаційному радіоогляді преси називають дуже важливу публікацію, зацікавлюють нею слухачів, а потім у визначений час її зачитують по радіо.

Інформаційні радіоогляди преси бувають в основному загальними, тематичними, а також є малі форми оглядів преси [6; с. 367].

Так, наприклад, 19 лютого 2013 року на радіо «Свобода» прозвучав радіоогляд преси, підготовлений Іриною Білою. Вибірка підібрана за темою «Особливості національної олігархії»:

(Музична перебивка)

Київ – Несамостійність української номенклатури, що межує з комплексом меншовартості, зіграла несподівано позитивну роль в українській історії, наголошує «Дзеркало тижня». Адже хоч би як боролися патріоти за самостійну Україну, місцева номенклатура продовжувала змагатися одне з одним у лояльності до Москви. І тільки страх перед «кремлівськими капіталістами» – просунутими, зубастими, які встигли піднакопичити і грошей, і зв'язків в іншому світі, – тільки цей страх штовхнув її в союз із колишніми ворогами – націонал-демократами. Ще невідомо, як повернулася б справа, якби українські лідери відчували в собі сили поборотися за більш ласий шматок загальносоюзного пирога. Докладніше про це йдеться в статті «Народжені в «хапку»-2: особливості національної олігархії».

(Музична перебивка)

«Український тиждень» переконує, що «красномовство» Януковича, як то: заклики «увікнути Україну», «курасани», «побачити власними руками» – ці (й не тільки) вислови Президента надовго увійдуть до історії українського політичного анекдоту. Однак, як зауважує далі видання, останнім часом речниця глави держави дедалі частіше змушена відповідати на дзвінки журналістів, усерйоз занепокоєних відмовчуванням Президента. Зокрема про те, що думає Віктор Янукович про звинувачення на адресу Тимошенко? Яка його оцінка подій у Верховній Раді? Бо Президент про це – ані пари з вуст. Однак, як нагадує тижневик, Янукович не давав обітниці мовчання. Про те, коли українці зможуть його почути, йдеться в матеріалі «Король заговорить».

(Музична перебивка)

Щоб вдруге очолити Україну, Віктор Янукович повинен зробити всього дві речі – знищити корупцію в державі та віддати Межигір’я. Однак ні першого, ні другого від нього чекати не доводиться, наголошує тижневик «Кореспондент» у статті «Нездійсненні умови».

(Музична перебивка)

В цьому ж числі «Кореспондент» стверджує, що для того, щоб штучно утримувати курс гривні і отримувати політичні дивіденди, уряд і Нацбанк заморозили економіку і поставили країну на межу колапсу. Заголовок публікації «Ціна стабільності». (Музична перебивка)