1.4.Церква Іоанна Златоуста

Храм Іоанна Златоуста був побудований Ф.Елішманом за проектом архітектора І.Торічеллі і знаходиться в центрі старої Ялти, на піднесенні Полікуровського пагорбу, оточений кипарисовим парком. „Полікурˮ, в перекладі з грецької, означає „старосілляˮ або „багато поселеньˮ. У Ялті підноситься над морем пагорб, де здавна жили рибалки. Татари називали це місце „Келіс-бурунˮ, тобто церковний. Греки, а слідом за ними і росіяни, стали називати це місце мисом Св. Іоанна, мабуть, за назвою церкви, описаної в свідченнях численних різноплемінних мандрівників. Церква була побудована за особистим клопотанням М.Воронцова за державний рахунок - як соборний храм майбутнього міста [22, с. 4].

У 1833 р. складені архітектором І.Торічеллі плани, фасади і кошториси були направлені на розгляд Миколі I і удостоєні затвердження. На будівництво храму в Ялті було виділено 44701 рублів 75 копійок. Архітектор дуже влучно використав у цій церкві найбільш характерні риси, що присутні для будівель Південного берегу Криму 20-30 років XIX ст., - елементи східної та готичної архітектури. Саме східні та готичні спорудження надавали своєрідний колорит обліку ПБК XIX ст. [1, с. 243].

Так, Анатолій Демидов в „Подорожі в Південну Росію в Крим, здійсненому в 1837 р. писав про враження, яке на нього справила дорога від Ялти до Алупки: „Піднявшись на гори середньої висоти, ви починаєте оглядати вздовж дороги дачі з будинками, збудованими самим вигадливим способом. Ви бачите то невеликий будинок в азіатському смаку, якого вікна закриті шторами, труби схожі на мінарети, то красивий готичний замок, то комфортну дачу, на зразок „англійських котеджівˮ, абсолютно занурених у море зелені та квітів, то легку дерев’яну будівлю з обширними галереями ˮ [19, с. 35].

16 вересня 1837 р. відбулося урочисте освячення церкви в ім’я Святителя Іоанна Златоуста, архієпископа Константинопольського, і відслужена Божественна літургія архієпископом Херсонським та Таврійським Гаврилом. На посвяті були присутні – Імператор та Імператриця, весь світ Новоросійської аристократії [1, с. 243]. Наказ про проголошення Ялти повітовим містом був підписаний Миколою I лише 23 березня 1838 року, тобто після відвідин міста і відкриття церкви [22, с. 5].

Перший соборний храм Ялти побудовано в псевдоготичному стилі з елементами мавританської архітектури, виконаний з пиляних вапняних блоків у псевдоготичному стилі англійських заміських вілл, оштукатурений і пофарбований в охристі тони. Вінчали храм п'ять шатрових куполів, покритих сухозлітним золотом і 21 світлове вікно. Триярусна дзвіниця, що височіє на 45 метрів над рівнем моря, відразу стала головним містобудівним і навігаційним орієнтиром міста (нині офіційно вважається навігаційним знаком і занесена в світові лоції) [22, с. 4].

К.І.Ешліман під час будівництва храму писав графу Воронцову: „За довідками, зібраними мною у старожилів сіл, ялтівських і аутських греків, давній храм в Ялті носив ім'я Св. Іоанна Златоуста - відносно того ж, які ікони писати на іконостасі, я абсолютно ніяких на те пізнань не маю”. Згодом ікони для іконостасу і сам іконостас були виготовлені в Одесі у майстра Ігнатія Полуїнського, який повинен був написати і виготовити їх до 1 серпня 1837 року [22, с. 5].

Поруч із собором Іоанна Златоуста з'явився перший ялтинський некрополь. Зараз це Полікуровський меморіал - місце поховання багатьох видатних особистостей. Тут знайшли останній спочинок: видатний український поет Степан Руданський, архітектор ПБК Карл Ешліман, піонер російського кінематографа Олександр Ханжонков і ін. [22, с. 5].

Таким чином, М.Воронцов спрямовував свою діяльність не лише на освоєння спустошених земель Криму, але й на розвиток культури. Граф приділяв велику увагу духовному життю населенню Криму. На жаль, про те, яким був храм Іоанна Златоуста можна судити тільки за архівними документами - під впливом історичних процесів храм практично знищений. І лише завдяки своєму статусу, збережена дзвіниця. Але не зважаючи на це, храм святого Іоанна Златоуста і нині вважається головним в Ялті, оскільки він і досі оберігає місто.