Розділ 2 михайло воронцов як меценат релігійно-культурного будівництва на території криму

2.1. Реставрація Бахчисарайського комплексу

В січні 1824 р., за бажанням Олександра I, Ельсону доручається реставрація та капітальний ремонт Бахчисарайського ханського палацу, котрий в результаті цілого ряду перебудов втратив свій первісний вигляд. Під час капітального ремонту, від часу відвідання Катериною II в 1787 р. Бахчисараю, в багатьох частинах палацу був порушений східний характер оздоблення. О.Пушкін, відвідавши палац в 1820 р. писав: „Я обійшов палац з досадою … напівєвропейські переробки деяких кімнатˮ [19, с. 18]. Палац в 20-х роках перебував у жахливому стані. Будівничий губернський комітет про це повідомляв, що „Бахчисарайський палац, являє тепер розвалини, час від часу підсилюючі, тому його необхідно зберегти у вигляді гідного пам’ятникаˮ [19, с. 18].

У 1818 р., після невеликої пожежі, що трапилась в вересні 1817 р., було вирішено до приїзду імператора Олександра I відремонтувати Бахчисарайский палац. Невдало складені кошторис і плани затягнули початок реставрації. Лише в березні 1820 р. її доручили архітектору І. А. Колодіну. Наприкінці 1821 р. був складений особливий будівельний комітет по реставрації палацу, а на Колодіна покладена „вся штучна частина, догляд за надійністю та економічним використанням матеріалів, так як і вірне числення іншихˮ [21, с. 1]. Однак бажаних результатів це не принесло. Через два роки, наприкінці листопада 1823 р., в Бахчисарай направляються відразу дві комісії з Петербургу та Одеси. Академік Келлер та архітектор Ешен Паскаль, прибувші з Петербургу в Крим „для прийняття мір для збереження в краю пам’ятників давностіˮ, повідомляли: „Бахчисарайський палац в жахливому стані. Губернський архітектор складав плани палацу та надав проекту характер європейської архітектуриˮ [21, с. 1].

Постало питання про заміну Колодіна іншим архітектором. Граф М.Воронцов створив слідчу комісію, на чолі якої затвердив архітектора Ельсона. Реставраційні роботи Воронцов взяв під свій контроль, щоб зберегти первинний вигляд палацу. Як відмічається в архівних документах, кандидатура Ельсона була схвалена самим імператором Олександром I: „На основі Найвищої Волі Олександра I для перебудови Бахчисарайського палацуˮ [21, с. 1].

Роботи з реставрації Бахчисарайского палацу, які Ельсон проводив протягом 8 років, були головними для нього в Криму. Він не тільки зміг вирішити поставлену перед ним задачу – повернути палацу первинний облік, але, вивчивши архітектуру палацу, у своїй практиці використовував такі архітектурні та декоративні елементи, які надали багатьом його кримським будівництвам східний колорит. Олександр I вже в 1818 р. зміг переконатися в здібностях цього архітектора, віддавши йому діамантовий перстень за будівництво бального залу у Волинській губернії. Воронцов, погоджуючись з волею імператора, – писав: „Що стосується смаків, затьмарення та гідності цього художника, то я мав випадок випробувати йогоˮ [21, с. 1].

Ельсон проявив себе в Криму кмітливим та здібним архітектором. У 1825 р. Олександр I приїздив у Бахчисарай і залишився задоволеним реставрацією палацу, оскільки палац не раз руйнувався і відбудовувався, втрачаючи при цьому свою минулу пишність. До того ж, останній кримський хан Шагін-Гірей, назавжди покидаючи Крим, вивіз із напівзруйнованого палацу все, що було в ньому кращого з внутрішнього оздоблення. У переробку і спотворення палацу внесли свій вклад і реставратори під час численних ремонтів, які, як правило, приурочувалися до приїзду імператорів Росії. „Невігластво і зла воля досягли успіхуˮ, - зазначав один з дослідників палацу академік Н. П. Кондаков [28, с. 1].

Ханський палац - це ансамбль, який складається з кількох палацових корпусів, гарему, Соколиної вежі, де, за переказами, тримали в клітках соколів, навчених для полювання, великої ханської мечеті Біюк-хан-джамі, спорудженої в 1740 р., мезарлик - фамільного кладовища колишніх володарів Криму династії Гіреїв, мавзолею коханої дружини жорстокого Крим-Гірея, за легендою - бранки з Подолії Марії Потоцької, по напису на дюрбе - Діляри Бікеч (з татар. – красуня, княжна): „Так буде милосердя Боже над Діларойˮ. Особливу увагу відвідувачів привертає дворик Фонтану із Золотим фонтаном, спорудженим у 1733 р., і знаменитим Фонтаном сліз - „Сельсебійльˮ (1764). Сельсебійль - назва райського джерела, який, по Корану, втамовує душі полеглих за Коран [28, с. 1].

У цей час творив у палаці каліграф і художник Омер ібн Аль-хадж Мустафа. Саме цьому майстру приписується створення Фонтану Сліз. Напис на фонтані вихваляє хана-будівельника, який „тонкістю розуму знайшов воду й улаштував прекрасний фонтан, і якщо хто хоче повірити і побачити нехай прийде: ми самі бачили Дамаск, Багдад. Про шейхи! Хто буде вгамовувати спрагу, нехай фонтан язиком своїм скаже хронограму: Прийди, Пий воду найчистішу, вона приносить зцілення. Нижче напис з Корану: „Там у райському саду праведні питимуть воду з джерела Сельсебіль ˮ [28, с. 1].

На мармуровій плиті вирізав пелюстки квітки. А в середині квітки висік око людське, з нього повинна була впасти на груди важка чоловіча сльоза, щоб палити її, не перестаючи роки і століття. Щоб сльоза набігала в людському оці і повільно котилася, як по щоках і грудях, з чашечки в чашечку. І ще вирізав Омер равлика - символ сумніву. Знав він, що сумнів гризе душу хана: веселість і смуток, любов і ненависть, зло і добро. Досі фонтан і плаче, і день і ніч [19, с. 1].

Існує безліч версій про історію в поетичному переказі цього фонтану. За однією легендою фонтан перебував біля альтанки старого палацу, по другий - біля стін усипальні, де була похована загадкова Діляра Бікеч. Відомо, що вона померла в 1764 році. Однак своєю широкою популярністю фонтан зобов'язаний О.Пушкіну, який присвятив йому схвильовані поетичні рядки. Дві троянди лежать на пам'ятнику завжди.

Завдяки меценатству М. С. Воронцова Бахчисарайський комплекс, в результаті реставрації був дещо змінений в архітектурному плані. Протягом 1822-1831 рр. завдяки діяльності губернського архітектора Колодіна була розібрана частина будівель в Персидському саду; був зафарбований тонкий художній розпис майстра Омера. Зі зовнішньої сторони стіни були розписані квітковими гірляндами, букетами, геометричними узорами. Ці декоративні елементи зустрічаються також в камінній різьбі надгробків ханського кладовища, звідки вони, імовірно, були запозичені [28, с. 1].

Широкомасштабна реставрація палацу була проведена лише в наш час, в 60-і роки XX ст.. Нині колишній ханський палац - головна складова частина Бахчисарайського державного історико-культурного заповідника. До його складу на правах філій входять також Музей археології і „печерних містˮ, Літературно-художній музей і Музей І. Гаспринського [29, с. 1].

Таким чином, хоча Бахчисарайський палац і був дещо змінений, але він все-таки зберігав свою оригінальну красу, не властиву не одному палацу в Криму. Більшість кримських татар були не задоволені реставрацією. Але не зважаючи на це, Бахчисарайський палац став одним з самих відвідуваних місць в Криму.