1.2.Алупкінська мечеть

Придбання садів Алупки було першим прикладом продажі татарським населенням землі, а саме – садів між селом та морем. Своїми порадами Воронцову допоміг головний татарський муфтій Криму, який мав вплив на людей. Не обійшлось без посередника командира грецького сторожового батальйону Феодосія Ревеліотті. За можливість зайняти прибережний район М. С. Воронцов пообіцяв татарському населенню збудувати мечеть, закладка якої відбулась відразу ж після придбання землі. До Воронцова також перейшли «нагірні сади», багаті рослинністю та водними джерелами. По мірі того, як володіння розширялись, генерал-губернатор все більш затверджувався у своєму бажанні зробити Алупку літньою резиденцією [9, с. 166].

Алупкінська мечеть теж була збудована Ельсоном. Будівництво в центрі селища завершилось в 1834 р. Її мінарет та цибулинний купол виділялися на фоні низьких, плоскодахових споруд. Характер архітектури мечеті відповідав мусульманській традиції. Ельсон прагнув знайти такий архітектурний образ, який органічно вписався б у місцевий колорит, ніс гармонію з існуючими будівлями. У своїх проектах він намагався поєднати елементи традиційної архітектури Заходу та Сходу. У цьому відношенні Ельсон став новатором. Добре вивчивши архітектуру Бахчисарайського палацу і характер збережених місцевих татарських будівель, він у своїх проектах використовував і місцеві елементи [21, с. 1].

В архівних документах збереглися проекти поштових домівок, збудованих Ельсоном в 1829-1831 рр. в Ялті, Місхорі, Алушті. Ці прості одно- і двохповерхові будівлі характерні для російської еліти були прикрашені східними архітектурними та декоративними елементами. Один із мотивів, характерний для багатьох ельсонівських будівель, - вбудоване вікно: в глибокій килевидній арці заключені три сполучених разом вікна зі східними переплетами. Однак у фондах Алупкінського палацу-музею зберігається креслення Ельсона 1832 р. з проектом огорожі, виконаної в готичному стилі. Невідомо, для чого на Південному березі був потрібен цей проект і чи був він збудований, але важливе те, що у своїх проектах для Криму Ельсон звертався до використання елементів і східної, і готичної архітектури [21, с. 1].

Східні та готичні елементи, які переважали в архітектурі ПБК 30-х рр. XIX в., органічно злилися в одному із найцікавіших будівель епохи романтизму - Алупкінському Воронцовському палаці, побудованому продовж 1828-1848 років за проектом англійського архітектора Едуарда Блора. Палац прекрасно вписався не лише в ландшафт місцевості, але і в архітектурне оточення. Багато дослідників архітектури Криму вважають, що за проектами Ельсона будувався старий будинок Воронцова (1825-1828 рр.) і Чайна хатинка в Алупці. Проте зараз це береться під сумнів. Як головний архітектор ПБК Ельсон пропрацював з 1824 по 1834 роки. Потім його змінив Карл Іванович Ешліман (1808-1893) [22, с. 1]. Із споруд, будівництвом яких керував Ешліман, найбільш цікава в архітектурному відношенні є церква в Ялті. Пізніше вона була перебудована, але до часу закінчення будівництва (1832-1837 рр.) дивувала сучасників фантастичним з’єднанням готичної основи з мотивами східного мистецтва [19, с. 35].

Творчість Ельсона мала великий вплив на развиток південнобережної архітектури наступного періоду. Намагаючись своїм будівлям надати місцевий колорит, він творчо використовував та розвивав татарське житлове будівництво, вносив у свої проекти східні елементи. Один з перших архітекторів на ПБК, він поєднав деревину з місцевим сірим камінням. Чудову аранжировку ці змінені елементи місцевих будівель отримали у М. І. Монігетті в Лівадійському комплексі. А на рубіжі XIX-XX ст., змінивши форми, архітектори зробили їх основним мотивом образного рішення південнобережного модерну [21, с. 1].