13. Класифікація внутрішніх джерел фінансування підприємства.

Дві основних концепції трактування сутності та класифікації внутрішніх джерел фінансування. Перший підхід зорієнтований на фінансові результати, другий — на рух грошових потоків. Це зумовлено тим, що не завжди доходи та витрати підприємства, відображені у звіті про фінансові результати, збігаються з грошовими надходженнями (видатками) в рамках операційної та інвестиційної діяльності відповідного періоду. Внутрішні джерела фінансування: 1. Фінансування за рахунок виручки від реал продукції(самофінансування, амортизація, забезпечення наступних виплат та платежів) 2. Інші форма вивільнення капіталу (дезінвестиції, раціоналізація). Дезінвестиції – це повернення або вивільнення заморожених у конкретніх майнових об’єктах фін засобів. Дезінвестиції здійсн шляхом ліквідації фін інвестицій, необор активів, майнових комплексів. Метою раціоналізаторських заходів є зменш грош видатків в результ поліпшення організації обор активів, зокрема шляхом скорочення операційного циклу і зменш витрат. Трив опер циклу=Трив оберт дебіт заборг +трив обер запасів. Трив фін циклу=Трив опер циклу-Трив оберт кред заборг.

14. Поняття самофінансування підприємства та його види.

Самофінансування – це реінвестуванням (тезаврацією) прибутку у відкритій чи прихованій формі. Ефект самофінансування проявляється з моменту одержання чистого прибутку до моменту його визначення, розподілу та виплати дивідендів, оскільки отриманий протягом року прибуток вкладається в операційну та інвестиційну діяльність. Функції: фін забезп відтворення не обор активів п-в; підтримка розміру обор капіталу і фінансув його приросту; фінансування витрат, повяз з обслуговування осн і оборот капіталу в процесі діяльності. Значення самофінансування: вигудне вкладення капіталу; нівелювання ризику, втрати контролю над п-вом; збільшення фін стійкості. Види: приховане і відкрите самофінансування.

15. Економічний зміст прихованого самофінансування, його переваги та недоліки.

Приховані резерви — це частина власного капіталу підприємства, яка жодним чином не відображена в його балансі, отже, обсяг власного капіталу в результаті формування прихованих резервів буде меншим, ніж це є насправді.Є два способи формування прихованих резервів у балансі:1) недооцінка активів (передчасне списання окремих активів, застосування прискореної амортизації, незастосування індексації);2) переоцінка зобов’язань (наприклад, за статтями «Забезпечення наступних витрат і платежів», «Поточні зобов’язання із внутрішніх розрахунків» тощо).Величина прихованих резервів в активній стороні балансу дорівнює різниці між балансовою вартістю окремих майнових об’єктів підприємства та їх реальною (вищою) вартістю. Досить часто величину прихованих резервів акціонерних товариств, акції яких котируються на біржі, розраховують як різницю між ринковим курсом акцій та їх балансовим курсом.Мобілізація прихованих резервів здійснюється:шляхом реалізації окремих об’єктів основних та оборотних засобів;у результаті індексації балансової вартості майнових об’єктів, які неможливо реалізувати без порушення нормального виробничого циклу.Формування прихованих резервів може здійснюватися в рамках реалізації певного типу дивідендної політики з метою відстрочення податкових платежів чи з інших фінансово-політичних мотивів підприємства. До суттєвого недоліку прихованого самофінансування слід віднести порушення принципу достовірності при складанні звітності та підвищення рівня асиметрії в інформаційному забезпеченні її зовнішніх користувачів.