1.3.2. Теорія само актуалізації а. Маслоу

Американський психолог А. Маслоу (1907-1970) - один із основоположників гуманістичної теорії, головною характеристикою особистості вважав потяг до самоактуалізації, самовираження, до творчості та любові, в основі яких лежить гуманістична потреба нести людям добро. Він стверджував, що людині не властиві природжені інстинкти жорстокості й агресії, як вважав 3. Фрейд. Навпаки, в них закладено інстинкт збереження своєї популяції, що змушує людей допомагати одне одному. Потреба в самоактуалізації своїх можливостей і здібностей властива здоровій людині, а найбільшою мірою - видатним людям. Суспільство може процвітати, якщо воно знаходить шляхи розвитку здорових, сильних, розумово повноцінних особистостей. Поступ суспільства відбувається не революційним шляхом, не соціальними перетвореннями, а задоволенням гуманістичних потреб людини.

За А. Маслоу, ядро особистості утворюють гуманістичні потреби в добрі, моральності, доброзичливості, з якими народжується людина і які вона може реалізувати за певних умов. Однак, ці потреби в самоактуалізації задовольняються лише під час задоволення інших потреб і передусім фізіологічних. Більшості ж людей не вдається досягти задоволення навіть нижчих потреб. Ієрархія потреб, згідно з Маслоу, охоплює:

- фізіологічні потреби;

- потреби в безпеці;

- потреби в любові й прихильності;

- потреби у визнанні та оцінці;

- потреби в самоактуалізації - реалізації здібностей і талантів.

Самоактуалізацію досягає лише невелика кількість людей, котрі являють собою особистості. Маслоу називає такі їхні особистості,як невимушеність у поведінці, ділову спрямованість, вибірковість, глибину та демократичність у стосунках, незалежність, творчі прояви та ін.

А. Маслоу психологію розглядає як один із засобів, що сприяє соціальному і психічному благополуччю. Вчений вважав,що поняття самоактуалізації особистості – це повне використання людиною своїх талантів, здібностей, можливостей тощо.

Особистісне зростання, за Маслоу, є задоволення чимраз вищих потреб, якими в його ієрархії є потреби в самоактуалізації. Рух до самоактуалізації не може початися, поки індивід не звільниться від домінування нижчих потреб, як від потреби у безпеці та визнанні. Прагнення до високої мети саме по собі є показником психічного здоров’я. Процес особистісного зростання здійснюється шляхом самоактуалізації, що передбачає тривалість, безперервність процесу зростання і максимальний розвиток здібностей.

Розділ 2. Розгляд відносно теорії

2.1.1. Аналітична психологія. К. Юнг.

EGO-СПРЯМОВАНІСТЬ

Нікола Тесла був яскраво вираженим інтровертом, тобто був спрямований на свій внутрішній світ. Він не мав друзів не спілкувався ні з ким ближче ніж з братом, який помер, коли Нікола був ще дитиною, тим самим лишивши відбиток на свідомості молодшого Тесли на все життя. Не можна сказати, що винахідник нікого не любив але свої почуття виражав скупо, часто тримаючи їх у собі. Прослідковується схильність до замкнутості, самітності та зосередженість на собі. У своїй автобіографічній книзі Нікола Тесла не згадує жодної людини, яку назвав би другом, а роботу в лабораторії проводив сам, дослухаючись до внутрішнього голосу. На думки інших, ще з підліткового віку не зважав, в ньому жив сильний внутрішній голос і лише одному йому довіряв Тесла. Він завжди вирізнявся оригінальністю мислення, за що його винаходи ставлять ряд з геніальністю Деонардо да Вінчі.

Опираючись на раціональні функції Ніколу Тесла впевнено можна віднести до розумового типу, адже його феноменальний розум, його геніальність не залишає в цьому сумнівів. Більше ніж 1000 його винаходів говорять самі за себе. Але говорячи про ірраціональні функції, Теслу можна віднести до інтуїтивного типу адже він завжди і в усьому спирався на внутрішній голос, на вивільнення якогось підсвідомого «Я».