Житомирський державний університет імені Івана Франка

Соціально-психологічний факультет

Кафедра соціальної та практичної психології

Звіт

З курсу «Психологія особистості»

на тему: «Аналіз біографії Ніколи Тести за теоріями неофрейдиського, диспозиційного, гуманістичного напрямків»

Студентки 18 групи

соціально–психологічного факультету

Жигун Юлії Володимирівни

Викладач:

Савиченко О.М.

Житомир-2013

Зміст

Вступ …………………………………………………………………………………3

Розділ 1. Теоретичний аналіз основних положень теорії особистості ….……4

1.1. Неофройдизм……………………………………………………………………4

1.1.1. Аналітична психологія К. Юнга…………………………………… ...4

1.1.2. Індивідуальна психологія. А. Адлер………………………………… .5

1.1.3. Соціокультурна теорія особистості. К. Хорні…………………… ….6

1.1.4. Гуманістичний психоаналіз. Е. Фромм…………………………….…7

1.2. Диспозиційний напряму у психології особистості……………………….....8

1.2.1 Структурна теорія рис особистості. Р. Кеттелл…………………..….8

1.2.2. Теорія типів особистості. Г. Айзенк………………………………… ..9

1.2.3. Г. Олпорт і психологія індивідуальності………………………… … 9

1.3. Загальна характеристика гуманістичного напряму………………………10

1.3.1. Феноменологічна теорія особистості К. Роджерса…………………..11

1.3.2. Теорія само актуалізації А. Маслоу……………………………………11

Розділ 2. Розгляд відносно теорії………………………………………………….12

2.1.1. Аналітична психологія. К. Юнг……………………………………….12

2.1.2. Індивідуальна психологія. А. Адлера………………………………….12

1.1.3. Соціокультурна теорія особистості. К. Хорні………………………..13

1.1.4. Гуманістичний психоаналіз. Е. Фромм…………………………….…13

1.2.1 Структурна теорія рис особистості. Р. Кеттелл…………………..….14

1.2.2. Теорія типів особистості. Г. Айзенк………………………………… ..14

1.2.3. Г. Олпорт і психологія індивідуальності………………………… … 15

1.3.1. Феноменологічна теорія особистості К. Роджерса…………………...16

1.3.2. Теорія само актуалізації А. Маслоу……………………………………16

Висновок………………………………………………………………………….17

Список використаної літератури……………..………………………………..18

Додаток……………………………………………………………………………19

Вступ

Проблема особистості відноситься до найбільш дискусійних наукових проблем. Зумовлено це уже самою багатогранністю феномену особистості , в якій відображається об’єктивно існуюче різноманіття проявів людської індивідуальності в історії суспільства та власного життя. Багато представників психологічного напрямку давали різні відповіді, чим є особистість. І кожного їх теорія заслуговує на увагу. Оскільки всі вони містять у собі зерно істини, відображають певні грані особистості людини , і лише коли проаналізувавши всі наявні концепції, можна уявити загалом , як психологія розуміє особистість.

Таким чином, особистість є багатогранною структурою і потребує вивчення з різних точок зору. Особистість у суспільстві перебуває під постійним впливом багатьох факторів: економічних, політичних, культурних, національних тощо. Окрім того, проблема особистості носить міждисциплінарний характер, в силу чого знаходиться у полі уваги всіх суспільно-гуманітарних та природничих наук, соціальної практики та духовно-матеріальної культури.

Тому врахувавши всі аспекти можливо зробити якісний біографічний аналіз.

В даній роботі буде проводитись аналіз саме Ніколи Тесли, адже він був

Геніальним винахідником, який зробив прорив і своїми винаходами випередив час у якому жив.

Предмет – різні підходи до розуміння особистості.

Об’єкт – біографічний аналіз Ніколи Тесли

Мета роботи – на основі літератури, що стосується проблеми теорій особистості, здійснити біографічний аналіз історичної особи – Ніколи Тесли .

Для виконання мети були поставлені наступні завдання:

1. Здійснити теоретичний аналіз літератури щодо поставленої проблеми.

2. Розглянути теорії представників різних напрямків.

3. Визначити основні типи особистості.

4. Здійснити біографічний аналіз Ніколи Тесли.

Розділ 1. Теоретичний аналіз основних положень теорії особистості

1.1. Неофройдизм

Цей напрям, засвоївши основні схеми й орієнтації ортодоксального психоаналізу, переглянув базову для нього категорію мотивації. Вирішальну роль було відведено впливам соціокультурного середовища та його цінностям. Уже Альфред Адлер прагнув обґрунтувати несвідомі комплекси особистості соціальними чинниками. Підхід, який накреслив Адлер, розвинула група дослідників, яких традиційно називають неофройдистами. Те, що Фройд пояснював особливостями біології організму, закладеними в ньому потягами, неофройдисти пов´язували з врощенням індивіда в культуру, яка історично склалася. Ці висновки було зроблено на значному антропологічному матеріалі, почерпнутому під час вивчення обрядів і звичаїв племен, далеких від західної цивілізації. Лідером неофройдизму традиційно вважають Карен Хорні (1885-1953). Вона, спираючись на психоаналітичну практику, доводила, що всі конфлікти, які виникають у дитинстві, породжені стосунками дитини з батьками. Саме через характер цих взаємин в дитини виникає банальне відчуття тривоги, яке відображає її безпорадність у потенційно ворожому світі. Невроз - це ніщо інше, як реакція на тривожність. Збочення та агресивні тенденції, які описав Фройд, є не причиною неврозу, а його результатом. Невротична мотивація набуває трьох напрямів: рух до людей як потреба в любові, рух від людей як потреба в незалежності та рух проти людей як потреба у владі (ненависть, яка породжує протест та агресію). Пояснюючи неврози, їхній генезис і механізми розвитку конкретним соціальним контекстом, неофройдисти критикували капіталістичне суспільство як джерело відчуження особистості (у значенні, якого цьому терміну надав Маркс), втрати нею своєї ідентичності, забування свого Я тощо. Орієнтація на соціокультурні чинники замість біологічних визначила особливості неофройдизму. При цьому істотну роль у зародженні цього напряму відіграло те, що його лідери апелювали до філософії марксизму. Під знаком цієї філософії формувалися теоретичні основи російської психології в радянський період.

1. Аналітична психологія к. Юнга

За К. Юнгом, психіка людини має три рівні: свідомість, особисте несвідоме і колективне несвідоме. Визначальну роль у структурі особистості відіграє колективне несвідоме, яке утворюється із слідів пам'яті, що залишається від усього минулого людства і впливає на особистість людини, визначає її поведінку з моменту народження.

Колективне несвідоме утворюється з різних рівнів, які визначаються загальнолюдською, національною та расовою спадщиною. Найбільше значення мають сліди минулого" тобто досвід тваринних предків людини. Колективне несвідоме виявляється у вигляді архетипів. К. Юнг називав архетипи первинними образами, оскільки вони пов'язані з міфічними і казковими темами. Він також вважав, що архетипи організовують не лише індивідуальну, але і колективну фантазію (наприклад, лежать в основі міфології народу, його релігії, визначаючи психологію народу, його самосвідомість). Через актуалізацію певних архетипів культура робить вплив і на становлення індивідуальної психіки людини.. К. Юнг зарахував до архетипів основні складові структури особистості, виділяючи такі елементи: Персону, Его, Тінь, Аніму (у чоловіків), Анімус (у жінок) і Самість.

К. Юнг створив типологію особистості, в основі якої лежить спрямованість людини на себе або на зовнішнє. Відповідно до цього він розподіляв людей на інтровертів та екстравертів. Інтроверти в процесі індивідуалізації звертають більше уваги на внутрішню частину своєї душі, будують свою поведінку на основі власних ідей, власних норм і переконань. Екстраверти, навпаки, більше орієнтовані на Персону, на зовнішню частину своєї душі, вони легше встановлюють соціальні зв'язки і краще усвідомлюють, що відбувається навколо них. Щодо походження типів, то, за К.Юнгом, вони визначаються не обставинами життя людини, а її природженими властивостями.

Згідно аналітичної теорії, особистість - це сукупність природжених і реалізованих архетипів, а структура особистості визначається індивідуальною своєрідністю співвідношення окремих властивостей архетипів, рівнями несвідомого і свідомого, а також екстра- або інтровертованістю особистості.