- •Юрій Легенький Історія дизайну
- •Посібник
- •Рецензенти: доктор філософських наук, професор
- •Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів:
- •Від автора
- •1. Суть дизайну
- •2. Вступ в історію дизайну
- •3. Дизайн у протокультурі
- •4. Дизайн Древнього Єгипту
- •5. Дизайн Месопотамії, Ірану і мусульманського світу
- •1 Вейс г. История культуры – м., 2002 – с. 91.
- •2 Там само.
- •3 Там само. – с. 92.
- •1 Там само. – с. 93.
- •2 Там само.
- •3 Там само.
- •1 Там само. – с. 108.
- •2 Там само.
- •1 Де Моран а. История декоративно-прикладного искусства. – м., 1982. – с. 135.
- •2 Там само.
- •1 Там само. – с. 139.
- •2 Там само. – с. 140.
- •1 Там само. – с. 145.
- •2 Там само.– с. 150.
- •6. Дизайн культури Китаю і Японії
- •1 Де Моран а. История декоративно-прикладного искусства. – м., 1982. – с. 70 –71.
- •1 Там само. – с. 72.
- •2 Там само. – с. 74.
- •3 Там само. – с. 77.
- •1 Там само. – с. 85.
- •1 Там само. – с. 86.
- •2 Там само. – с. 88.
- •7. Дизайн Латинської Америки й Індії
- •1 Там само. – с. 50.
- •8. Дизайн Древньої Греції та Риму
- •1 Лосев а.Ф. Эллинистически-римская эстетика. – м., 1978.
- •9. Дизайн Візантії та Древньої Русі
- •1 Бычков в.В. 2000 лет христианской культуриы sub specie acsthetiaca. – т.1. Раннєе христианство. Византия. – сПб.; м., 1999.
- •1 Лосєв а.Ф. Диалектика мифа // Лосєв а.Ф. Миф. Число. Сущность.- м., 1994.
- •1 Неретина с. Тропы и конценты. – м., 1999.
- •10. Дизайн Західного Середньовіччя і Відродження
- •1 Дюрер а. Трактаты. Дневники. Письма. – спб., 2000.
- •2 Там само. – с. 262
- •1 Там само. – с. 411
- •И надо мной он к высям поднебесным;
- •11. Мода і декоративно-прикладне мистецтво доби Відродження
- •12. Дизайн в творчості Леонардо да Вінчі
- •13. Дизайн великих стилів
- •1 Лосєв а.Ф. Проблема художественного стиля. – к., 1994.
- •1 Прокофьев в. Гойя «Капричос». – м., 1968.
- •1Пруст м. В поисках утраченого времени. – сПб., 2000. – с. 68
- •1Сафрански р. Хайдеггер. Германский мастер и его время. – м., 2002. – с. 262.
- •2Там само.
- •3Там само. – с. 262 – 263.
- •14. Дизайн, мода, декоративно-прикладне мистецтво хvіі, хvііі та хіх століть
- •15. Бунт в Англії: Джон Рьоскін і Уільям Морріс
- •16. Інобуття речі в класичній та посткласичній культурі
- •1 Ортега-и-Гассет х. Веласкес. Гойя. – м., 1999.
- •1Хайдеггер м. Исток творения // Хайдеггер м. Работы и размышления разных лет. – м., 1993. – с. 67.
- •17. Синкретичний дизайн хх століття
- •1 Кандинский в. Точка и линия на плоскости. – сПб., 2001.
- •1 Бычков в. Эстетика – м., 2002.
- •2Там само.
- •1 Там само.
- •1 Там само. – с. 29.
- •1 Там само. – с. 66.
- •1 Там само. – с. 73.
- •1 Там само. – с. 60.
- •2.Там само. – с. 62.
- •3.Там само. – с. 63.
- •1 Там само. – с. 140.
- •1 Там само. – с. 168.
- •2 Там само. – с. 169.
- •1 Кандинский в. Линия и точка на плоскости. – сПб., 2001. – с. 204.
- •1 Кандинский в. Линия и точка на плоскости. – сПб., 2001. – с. 204.
- •2 Там само. – с. 205.
- •3 Там само. – с. 206.
- •1 Там само. – с. 220.
- •2 Там само. – с. 305 – 306.
- •1 Мислер м., Боулт е. Павел Филонов. – м., 1990.
- •1 Там само. – с. 228.
- •18. Протодизайн в архітектурі початку хх століття
- •19. Річ і час: метаморфози машинізму
- •1 Земпер г. Практическая эстетика. – м., 1970.
- •1 Цит. За Фремптон к. Современная архитектура. – м., 1990. – с. 162.
- •1 Там само.
- •1 Там само. – с. 18.
- •1 Цит.За: Фремптон к. Современная архитектура.– с. 174.
- •2 Паперный в. Культура Два. – м., 1996.
- •1 Там само. – с. 154.
- •2 Там само. – с. 155.
- •20. Баухауз і вхутемас
- •1 Програма Веймарского Баухауза // Фремптон к. Современная архитектура, 1990. – с. 187.
- •2 Там само. – с. 182.
- •1 Там само. – с. 182.
- •1Там само. – с. 189 – 190.
- •2Там само. – с. 190.
- •21. Постфункціоналістська парадигма дизайну: витоки постіндустріалізму
- •1 Цит. За: Фремптон к. Современная архитектура. – м., 1990. – с. 208.
- •2 Там само.
- •22. Gesamtkunstwerk Сталін, культура ііі Рейху:
- •1 Захаржевская р. Костюм для сцены. – м., 1967. – с. 210.
- •1 Там само.
- •23. Дизайн предметного світу в XX сторіччі
- •24. Дизайн як психороблення
- •25. Морфологія і жанрові структури дизайну
- •1 Барт р. Избранные работы. Семиотика. Поэтика. – м., 1994.
- •26. Дизайн постмодерну
- •27. Дизайн одягу: французька школа
- •1 Див.: Габричевский а. Г. Одежда и здание // Габричевский а. Г. Морфология искусства. – м., 2002 г. – с. 402-403.
- •1Див.: Гедель а. Коко Шанель, или Маленькое черное платье. – м., 2002.
- •28. Дизайн одягу: італійська школа
- •1 Ильинский м. М. Его величество мода. – Смоленск, 1997.
- •2 Там само. – с. 72.
- •1 Там само. – с. 72.
- •2 Там само. – с. 73.
- •1 Там само. – с. 78.
- •2 Там само. – с. 80.
- •3 Там само. – с. 89.
- •1 Там само. – с. 108.
- •1 Там само. – с. 109.
- •1 Там само. – с. 181.
- •2 Там само. – с. 182.
- •3 Там само. – с. 183.
- •1 Там само. – с. 260 – 261.
- •2 Там само. – с. 266.
- •3 Там само. – с. 268.
- •1 Там само. – с. 305.
- •2 Там само.
- •1 Там само. – с. 306.
- •29. Дизайн одягу: азіатський і слов'янський світ
- •1 Тканко з., Коровицкий о. Моделювання костюма в Україні хх століття. – л., 2000.
- •1 Див. Напр: 3елинг Шарлотта. Мода. Век модельеров. 1900-1999. Кельн, 2000.
- •2 Див. Напр: Стиль и мода. – м., 2002.
- •3 Легенький ю. Г. Философия моды хх столетия. – к., 2003; Легенький ю.Г. Метаистория костюма. – к., 2003.
- •1 История моды с XVIII по хх век. Коллекция Института истории костюма Киото. – м., 2003. – с. 658-703.С
- •30. Естетика дизайну у культурно-історичному вимірі
- •1 Лосев а. Ф. Двенадцать тезисов об античной культуре // Лосев а. Ф. Дерзание духа. – м., 1988. – с. 155.
- •2 Там само. С. 156.
- •3 Там само. С. 159.
- •1 Лосев а.Ф. Эллинистически-римская эстетика I – II вв. Н. Э. – м., 1979. – с. 14.
- •1 Там само. С. 17.
- •2 Там само. С. 20.
- •3.Та м само. – с.21.
- •1 Лосев а. Ф. Эстетика Возрождения. – м., 1978. – с. 89.
- •Література
- •21. Постфункціоналістська парадигма дизайну: витоки постіндустріалізму..
- •Києв, вул. Січневого повстання, 21
1 Тканко з., Коровицкий о. Моделювання костюма в Україні хх століття. – л., 2000.
ці вічні дихотомії, протиставлення, ця роздвоєність узагалі характерна для східного світу.
Скільки б не намагалися, ви не знайдете жодного російського імені в останніх виданнях з моді на Заході.1 В наших виданнях згадують хрестоматійно В'ячеслава Зайцева і ще двох-трьох модельєрів.2 Я б не сказав, що ці модельєри найкращі, але є переваги, і вибір цих “кутюрьє” визначається кон’юнктурно і залежить від того середовища, в якому формувалося це видання. Так, що ж у нас нічого немає? Судячи з того, що написано про вітчизняну моду, можна сказати, що її майже немає. Яка ж вона? Потрібно спробувати реконструювати самі можливості дизайну одягу в слов'янському світі. Це буття в світі костюма, в світі дизайну одягу існує як потенція культуротворчості. Я думаю, що альтернатива Схід-Захід у більшій мері є надуманою. Не розуміючи того, що відбувається в метакультурному просторі моди, важко знайти свій шлях, безглуздо взагалі говорити про те, наскільки реально стати самим собою. Аналізові моди ХХ сторіччя в проектно-філософському аспекті і розумінню костюма в культурно-історичному контексті присвячені наші роботи останнього років.3
Азіатський світ моди, починаючи з Китаю, – це реалії дуже древньої цивілізації, що дійшли до нас у простому національному одязі. Ці архетипи близькі за ступенем космополітичних узагальнень нашій українській та російській сорочці.. Японське кімоно, наприклад, унікальне як символ.
Традиційний одяг несе в собі всесвіт зооморфізму, антромофзму та теоморфізму. Так, у Монголії системотворчим мірним елементом кравця і досі є великий палець руки. Монтаж проекції великого пальця будує весь одяг. Саме так вимірюють жінки дотепер у селах елементи краю одягу. Відомо, що в Древньому Єгипті мірою виміру був лікоть.
Що ж відбувається в моді Китаю і Японії? Відбувається те, що ці цивілізації
1 Див. Напр: 3елинг Шарлотта. Мода. Век модельеров. 1900-1999. Кельн, 2000.
2 Див. Напр: Стиль и мода. – м., 2002.
3 Легенький ю. Г. Философия моды хх столетия. – к., 2003; Легенький ю.Г. Метаистория костюма. – к., 2003.
бережуть свої підвалини, їхня мода дуже важко піддається різним розхитуванням ззовні. Сучасне моделювання одягу в Китаї та Японії є проблематичним, всі інновації здійснюються десь за межами традиційної культури. Усі, хто хоче працювати в новому реальному світі культури моделювання виїжджають у Європу. Чому? Тому, що традиційна культура не визнає ніяких інновацій. Хоча і там є сучасні школи. Тобто, якщо китайські університети зараз адаптують європейські віяння, а сучасний Шанхай нагадує архітектурне середовище США, це ще ні про що не говорить. Існують підвалини традицій, що не знищуються. Теж саме й у Японії.
Образ кімоно – проста форма хреста, сорочкоподібна структура. Якщо в нашу сорочку вшиваються клини (шеврони), в них не вставляються. Що ж – більше нічого? Так, – більше нічого. Залишається архетип, що, практично не змінюється, який пережив тисячоріччя, який тримає цю культуру в рамках костюма. Якщо дивитися на те, що відбувається зараз вже в ХХІ сторіччі, то ми будемо говорити про ті віяння, про тенденції, які можливі як модифікаційний простір архетипу.
Образи, що йдуть із глибин простору формоутворення, визначені саме в східних школах моделювання. Звідкіля беруться ці глибинні інтуїції, важко сказати. Якщо подивитися на більш авангардних або більш заангажованих зовні японських дизайнерів, то вони поєднують східний традиціоналізм і трансавангард. Так, Рей Кавакубо використовує надутий одяг Проте найвразливою є модель-символ тоталітарної культури, коли жіноча сукня має вертикальний волан із загорнутої тканини. Це вже одяг – концепт, одяг – символ. Афункціоналізм визначений сукнями-інсталяціями. Грубо, видовищно, індивідуально. Це образ своєрідного скривленого часу, коли велике плаття (час) стає маленьким.1
У Ямомото дуже елегантні витончені речі, які виконані вже в європеїзованому стилі, майстер працює у накладному одязі, але моменти плісе як змушеного, регулярного драпірування створюють далеку відсилку до архетипів. Особливо цікаво працює в цьому дусі Іссей Міяке. Якщо ми подивимося на те, як він розробляє архітектуру одягу, то вона зовсім відрізняється від інших. Це образи-метелики, образи-істоти, що летять, він також залюбки працює з могутніми, величезними плісированими по горизонталі формами. Вони начебто б прийшли зі світу машинерії. Якщо ви подивитесь на всі ці конструкції, вони дуже проникнуті імплікаціями Сходу. Скрізь дуже легко знайти східні мотиви: надмірність але не барочність, не пишність, а аскетичність. Простий мотив, доведений до пластичної віртуальності, складає основу його формоутворення. Інсталяція Іссей Міяке, де на рулон намотані плоскі люди, вражає динамізмом трансгресії форм – рулон розвертається, і форми стоять застиглі, готові прийняти кожний новий мотив трансформації. Популярним є візуальний боді-арт. На майку проектується зображення картини “Джерело” Енгра, ця майка вдягається, і в такий спосіб ми бачимо інсталювання візуального образу, що входить начебто зненацька в побут. Це вже гра, що не має меж, вона вже перейшла норму.
Кєнзо більш європеїзований. Він давно вже в Парижі, тут східних елементів ви майже не побачите. Чим же своєрідна ця японська мода? Найчастіше драпіровані елементи переутворюються в плисі, яке потім деформується. Якщо ця регулярність піддається тектонічним зрушенням, то виникає своєрідна архітектура одягу. Це не просто набір партитур формоутворюючих принципів, а східний тип моделювання, що говорить про те, що саме драпірування тут є домінантною, при всім притім, що це одяг далеко не драпірувального типу. Виникає питання, як же можна використовувати цей мотив, як його можна розвити,
