1 Там само. – с. 181.

2 Там само. – с. 182.

3 Там само. – с. 183.

стрічок, що віддають данину ілюзіонізмові, – до поетики німого кіно, що перевернуло світ великими полотнинами. «Броненосець Потьомкін» С. Ейзенштейна і «Земля» Довженко – дивовижні шедеври. Потім настав період авторського кіно, що називають іноді “елітарним”. Далеко не всі майстри елітарного кіно, на відміну від Федеріко Фелліні або Тарковського відтворюють світ нескінченної фантазії і польоту, що дуже нагадує “авторську моду” італійського типу. Це не мода як чисте видовище, хоча вона розрахована на захопленість почуттями модності, вона несе в собі авторський початок. Кожний намагається бути міфом, кожний намагається, якщо не повторити міфологему Шанель, то, у усякому випадку, наслідувати її іміджу. Широке меценатство, широкі ігри навколо себе, театралізовані мізансцени аж до зйомок у кіно – все це, звичайно, створює свій світ моди, що відрізняється від французького. Це дизайн видовища, насамперед.

Видовищність італійського дизайну, однак, сходить до підмурівок Колізею. Саме Колізей є вічним кам'яним відбитком римських видовищ, що зараз так відродилися в моді. Колізей – це амфітеатр, довга вісь якого – 188м, коротка – 156м, висота 75м. Людина почуває себе тут піщиною в часі і просторі. До Колізею підходив колись Мікеланджело, біля Колізею в старості ходив В'ячеслав Іванов – наш російський символіст і великий поет. Колізей надихає і відтворює прецедент скорення величезного простору у всіх інших можливих формах. Важливо те, що є величезний форум – той простір, у якому розгортається подія. І хочемо ми або не хочемо, якщо ми говоримо про дизайн одягу в такому широкому змісті, як синтез мистецтв, той цей простір щораз проектується на усі ці видовища як суто італійська даність світу, що вимірюється естетикою давньоримського видовища.

«Джорджио Армані вперше пропонує міні-спідницю з розрізом «до не можна», – пише М. Ільїнський. – Лицар блейзерів не вивів на подіум у Мілані, Парижі жодної моделі в блейзері. Занепад відомого костюма? Армані ніякої відповіді не дає, але говорить про початок «ери вузького і довгого піджака – для чоловіків; короткого «анатомічно» утворюючого – для дам»¹ . Це все той же середньовічний мотив, коли тканина щільно обтягає тіло і її треба розрізати. Близький йому і П’єр Карден: «Я народився в Італії, у знаменитому місті Венеції, – говорить модельєр, –моє прізвище звучить – Кардін. Але в центральних районах Франції, де я вчився, його прочитали за французькою ознакою: Карден. Так уже П’єром Карденом я приїхав у Париж у 1945 році. Доля подарувала мені дружбу з поетом і драматургом Жаком Кокто, потім Кристіаном Бераром. Вони ввели мене в артистичні кола. І прийшов перший успіх – колекція костюмів і масок для фільмів із серії «Красуня і тварина»…Але головний успіх мені принесли речі прості і матеріальні – голка і нитка. Вони немов прошили простір, з'єднали естетику з навколишнім середовищем, з людиною, створили свою декорацію в моєму театрі життя, стали моїми очима і руками, навчили по-справжньому бачити і працювати. Перша колекція одягу «П’єр Карден» з'явилася в 1953 році. У 1954 у Європі й Америці вже носили мої спідниці «що пузирилися» і їх називали «ліхтариками Парижу».¹

М. Ільїнський пише про Кардена: «Кавалер «Оскара» в області моди, кавалер ордена Почесного легіону Франції, кутюрьє Академії витончених мистецтв, кавалер Мистецтва і Словесності, кавалер Золотої і Срібної зірки в Японії, лауреат американських премій, командор італійського ордена «За заслуги». З лютого 1991 року П’єр Карден – почесний посол Юнеско, організує допомогу жертвам Чорнобильської катастрофи. З 1958 року по дійсний час кутюрьє-академик, одержав 24 престижні французькі і міжнародні нагороди»².

Великий успіх йому приніс своєрідний орнаментальний імідж, коли з ґудзиків він створює ледве не орнаментальні декорації, що стає ніби візитною карткою колекцій Кардена. Оригінальні колекції є ознакою вишуканого смаку. Ринки багатьох країн світу «без єдиного пострілу» завоював П’єр Карден. Це було не під силу ні Олександру Македонському, ні Тамерлану, ні Наполеону. Більше 160 мільйонів людей одержали роботу в просторі ідей, творчих задумів, виробництві і реалізації продукції маестро»³. Образ-імідж П. Кардена відбиває якусь театральність моди, її декоративність і видовищний сюрреалізм.

Ця лекція відрізняється від попередньої тім, що, якщо там ми йшли від екзистенціального паралелізму долі кутюрьє є здобуткові, доля виявилася дуже цікавою, насиченою ідеями дизайну (так, вийшовши з монастиря, Г. Шанель виразила себе як дизайнер досить нетривіально), то тут домінує театр моди, який