1 Ильинский м. М. Его величество мода. – Смоленск, 1997.

2 Там само. – с. 72.

ліберальний шик відступив, – пише М. Ільїнський, – Виходжу з аналізу шику не тільки на Заході, але і на Сході. У Москві в нас, наприклад, відкритий магазин люкс. Там дами та добродії можуть платити 10-15 тис. доларів відразу і готівкою. Трапляється й навіть збройну охорону наймати, щоб «регулювати» потік клієнтів (такого на Заході не буває). Сеньйора купує костюм і хоче також придбати туфлі від Версаче, окуляри, сумку...¹ Особливо модний Версаче в США, Японії, у Росії, відзначала римська газета «Республіка»².

Мілан – місто зустрічей і видовищ, де діється сучасна мода. У Мілані вас можуть обікрасти, ви можете стати за один день знаменитим. Ви можете зустріти всіх знаменитостей на сфілатах. Так, на сфілаті «весна-літо 96» Джанні Версаче у своєму павільйоні провів чотири покази колекцій. Як відзначила преса, він вніс самі великі капіталовкладення, зібрав самий дивовижний, дорогий букет топ-моделей. У Джанні Версаче ставки для моделей найвищі. Він вважає, що зірки подіуму і колекції маестро складають єдиний обрій моди. Він ще був меценатом, купував картини і створив навколо себе світ небувалої розкоші, зачаровував всіх глядачів кінематографічних і театральних видовищ. Таке єднання мистецтв, кіно і моди народжує своєрідний видовищний світ, що говорить мовою кінематографа.

Чим відрізняється кінематограф, припустимо, від фото? Кінематограф дінамізував фото. Чим кінематограф відрізняється від театру? Кінематограф убив першу театральність і зробив її надбанням кожного і кожної квартири. Чим кінематограф відрізняється від живопису? Він живопис перевів у якусь послідовність, що, оточуючи нас, втягує нас у своє екранне дійство. Відомо, що аж ніяк не весь живопис втягує у свої глибини. Сезанн, наприклад, відштовхує, його кубістичні аберації ніби зривають шкіру з речей. Ікона теж відштовхує, тому що тут образи ніби виходять на глядача. Але живописання

1 Там само. – с. 72.

2 Там само. – с. 73.

кіно втягує у свої глибини безповоротно. І поки фільм не закінчився, ви перебуваєте в екранному світі, термін цей досить короткий – півтори-дві години. Три години – це найбільші стрічки Фелліні. Вони дуже видовищні, дуже цікаві, дивитися їх можна нескінченно. Вони, звичайно, вражають.

Фільм Ф. Фелліні «Корабель пливе», напевно, символізує образ думки творця взагалі. Дія відбувається в павільйоні, де море зображується у виді натягнутої полотнини. Коли потрібно показати, що це море, полотнину колишуть. Далі показують, що це зйомки, це павільйон, це величезна, яма, де розігрується дійство. Засоби вираження, демонстративні вигородки простору явно театральні. Корабель пливе, але – потім зненацька тоне. На цьому кораблі тонуть і артисти оркестру. І, коли вони запитують режисера: «Що нам робити?», він відповідає: «Грайте». «Ну, навіщо ж грати? Ми незабаром потонемо? А що ж нам залишається робити? Ми – артисти, ми нічого, крім як грати, не можемо, тому треба прожити останню хвилину гідно. Давайте грати». І грають... Ми бачимо, що води немає, що це полотнина, що це все фікція від початку до кінця, але вийти з цього чарівного, магічного світу не можемо. Це суто італійський настрій, який виражено з великими щепленнями неореалізму. Картина, скільки її не дивишся, вражає помпезністю, величчю своїх зйомок. Ми віримо в те, що вони тонуть, і, разом з тим, тонути в тканині неможливо.

Це та тканина, у якій тоне вся мода Італії. Вона така катастрофічна, така вибухова, така імпульсивна... Мода Італії по-кінематографічному видовищна, але більш короткочасна. Кінематографічна арена затухає, катастрофа моди здійснилася, і на цьому все скінчилось.

«Прохання не турбувати» – це назва фільму про будинок модельєра Джанні Версаче, вірніше, про будинки-кварти у Мілані і Нью-Йорку. Тут зберігаються унікальні цінності, зібрані модельєром. «Колекції картин імпресіоністів, майстрів епохи Відродження, шедеври і малюнки Пікассо, Де Кирико, Реното Гуттузо, а також багатьох наших сучасників, рідкі антикварні меблі створили той особливий мікросвіт, у якому живе кутюрьє – творець величезної імперії моди, «держави без меж», «храму», чиї жерці поширили по всіх континентах через мережу магазинів представництва біля двохсот видів товарів – одяг і різні аксесуари, вироби зі шкіри, сумочки, ремені, окуляри, без яких наприкінці XX століття не мислять свого існування багато модниць планети. На Заході – бум. Рекламується новинка будинку «Версаче». Кращі топ-моделі і кінозірки, преса повідомляють довгий список світових «VIP», одягнених у костюми і пальта від Версаче, надушених парфумами Джанні Версаче «Блонд» («Блондинка»), затягнутих у ремені і краватки з численними блискучими шпильками, шпильками, підвісками…Усе – від Версаче”, – описує М. Ільїнський атмосферу творчості Версаче.¹

Ви трошки вже відчуваєте, яка тут діється атмосфера. Творцем бароко в одязі, творцем живих декорацій називає його римська газета «Республіка». Ще одна цікава деталь його життя-пристрасті. «Світ загодя готувався до Олімпійських ігор в Атланті. Коаліція організаторів захисту прав тварин призвала організаторів Олімпіади-96 не випускати в небо голубів під час церемонії відкриття ігор. Вони побоювалися, що птахи могли б постраждати від того, що сядуть на край чаші з Олімпійським вогнем (передбачалося, що тільки офіційно випустять дві тисячі голубів). Джанні – великий прихильник голубів, підтримає захисників пернатих, різні організації «зелених».² Як бачите, особистість маестро відкривається в зовсім інших формах..

Том Форд – стиліст будинку «Гуччі». «Я роблю ставку на молодих, азартних, у міру скромних і соромливих, якщо хочете і на хіппі, що тягнуться до вищого суспільства і люкса, – говорить Том Форд. – І це моє розуміння краси, елегантності, шику. З урахуванням, звичайно, деяких капризів і претензій. Але хіба мислима без них мода? Ми бачимо ще один зріз розуміння видовищності італійської моди.»³ Ще цікава сенсація – «Міс Італія» не виграла приз, тому, що була чоловіком. Ось послухайте коментар М. Ільїнського: «Вміння рухатися