1 Вейс г. История культуры – м., 2002 – с. 91.

2 Там само.

3 Там само. – с. 92.

«До парадного придворного костюма відносилися і діадеми, що носили деякі жерці, а іноді і сам цар. Форма й обробка їх розрізнялися у відповідності із саном і званням. Однак діадеми першого міністра істотно відрізнялися від інших діадем тим, що подібно царській митрі були прикрашені двома довгими стрічками, що висіли позаду. Знатні вавілоняни носили зі звичайним одягом схожі на тюрбани головні пов'язки. Ці пов'язки, що стали згодом приналежністю національного одягу, збереглися до сьогоднішнього часу», – відзначає Г. Вейс¹ . Він пише також: «Взуття було традиційним для Сходу. Взуттям служили сандалії з задниками твердої шкіри. Сандалії підв'язувалися до ноги ременями, що причіплялися до задників і зав'язувалися на підйомі ноги. Військові носили на ногах напівчоботи, що доходили до половини ікри, чоботи були вузькі, так що щільно охоплювали ногу штанини зі шкіри з металевими пластинками».²

Ці дані говорять про те, що існувала досить розгорнута і досить складна структура репрезентації і сакралізації тіла, як і соціалізації людини. “Ассірійці, – відзначає Вейс, – піклувалися про своє волосся. Волосся на голові розділялися проділом, зачісувалися гладкими або злегка хвилястими пасмами за вухами. Іноді волосся запліталися в коси, кінці яких закручувалися в локони, іноді просто розчісували на дві сторони. Ретельне ставлення до волосся змушує припустити, що ассирійцям було відоме накладне волосся або перуки».³ Про вживання перук у древніх народів Азії ми маємо свідчення древніх письменників.

Так, ми з вами можемо згадати, що в Єгипті перуки були самою звичайною,

1 Там само. – с. 93.

2 Там само.

3 Там само.

самою пересічною справою. Така, будемо говорити розгорнута деталізація і структурованість цього світу, говорить про те, що одяг, його соціалізація, сакралізація, належність до людини, світу були досить і досить структуровані і завданими ззовні.

Меблі були досить складні. «Меблі ассірійського виробництва, – відзначає Вейс – стали стійкішими. Переважна в найдавніших західно-азіатських виробах вигнута лінія була замінена прямою, а округлені обриси – кутастими. Майже всі ассірійські столи, крісла, стільці мають ту саму основну форму – прямокутне з'єднання вертикальних підпор з горизонтальними поперечінами».¹ Коли ми подивимося на ці досить архаїчні, досить прості меблі, упадає в око код старого зооморфізму, ніжки орієнтовані на зооморфні підстави. І разом з тим ми відразу ж розуміємо, що перед нами дуже прості, ясні і досить прості структури. Вейс відзначає: «Відповідно до форми змінилися і прикраси. Колишні меблеві ніжки у вигляді цілої ноги тварини замінилися прямими підставками, що закінчуються архітектурним розчленовуванням або ж тільки закінченням ноги тварини – копитом або лапою. Ніби для того, щоб відновити недолік добірності форм меблів, ассирійці прикрашали їх надзвичайно багато. Розповіді Геродота про золоті вівтарі і трони в капище Бєла і звістки про незвичайно розкішне оздоблення царських палаців з їхніми золотими ложами і тронами показують, що в Ассирії не шкодували шляхетних металів на обробку меблів. Багато меблевих прикрас, особливо бронзових, було знайдено в руїнах разом із дрібними виробами з перламутру і слонової кістки, імовірно, що вони також мали декоративну функцію».² Отже, дизайн досить виразно зрушується у бік декору. Якщо Месопотамія у своїх глибинних реаліях була дуже бідною, то у своїх верхніх декоративних ознаках вона, безумовно, перемогла єгипетську простоту і єгипетську