1 Кандинский в. Точка и линия на плоскости. – сПб., 2001.

гвардію». Вона закінчується таким пасажем: «... зірки залишаться, коли і тіні наших тіл і справ не залишиться на землі. Немає жодного людини, яка б цього не знала. Чому?». Так чому ж ми не хочемо звернути свій погляд на них? Який напір: «Немає жодної людини, яка б цього не знала», – так половина людей не хоче знати про зірки! Але натиск який: «...жодної людини, який би цього не знала». І знову: чому? Це пише молодий Булгаков у Москві 20-х років, і в ці ж роки В. Кандинський створить свої зоряні світи. Вони зовсім інші – ці світи. Художники живуть зовсім у різних просторових реаліях. Вони пройшли університетську виучку, один з них лікар, син священика, другий – син купця (мати Кандинського була високоосвічена жінка, прищепила йому смак до мистецтва), але вони створюють дуже різні світи. Якщо Булгаков тяжів до класики, то Кандинський – біг від неї, руйнував її, але зовсім іншим шляхом, не так, як це робив Пікассо. Він її руйнує інакше, – люблячи. Земля поорана, по цій землі йдуть «блакитні вершники», експресіонізм, кубізм. Все проходить і нічого не залишається наприкінці ХХ сторіччя.

В. Бичков прекрасно сказав, що з'являється нон-культура, пост-культура. Великий Інший, котрий був носієм цієї духовності, – помер.¹ Його місце займає якась жагуча, неприборкана машина бажань. Ці машини бажання перетворюються в автомати створення психічної реальності, що нескінченно себе підхльостують. Вже немає ніяких фундаментальних категорій, ніяких основ. Культура зникає. Жан Бодрійяр пише «Америку», де виражає повне неприйняття американської цивілізації. Приблизно те ж саме пише і В. Бичков, який побував в Америці. Кандинський – це Великий Інший для класики і для нон-класики. Мені хотілося б познайомити вас з його літературними творами. Ми пройдемося через його тексти. Його можна порівнювати лише з величезними іменами, такими як поетичний світ Мікеланджело. Щоб ви зрозуміли велич

1 Бычков в. Эстетика – м., 2002.

такого насиченого, розкритого, могутнього простору живопису, слова, дизайну, щоб ви зрозуміли велич Ночі Мікеланджело і Ночі (ніщо) Кандинського, потрібен хтось третій, який би був близькій, як до Відродження, так і до авангарду. Це М.Гайдеггер...

Кандинський, як і Гайдеггер, відкрив Ніщо, безмежну суть світу. Ця категорія говорить про те, що людина не наслідує натури, а відтворює інший світ. Кандинський починає з того, що затверджує, начебто ми вже не можемо бути древніми греками, не можемо ввійти в цей світ, не можемо почувати як вони, жити їх внутрішнім життям. Він свідомо дурить нас! Він створює грецький рельєф. Він створює той не глибокий простір, де немає розверстих алей, нескінченних світів. Тут є неглибокий простір, що заповнюється суто по-грецькі, але заповнюється іншими сутностями. Це симуляція? Художник починає з того, що, як чарівник, намагається нас обдурити. Він це робить мимоволі. Приблизно те ж робить М. Шагал і багато інших художників. Ми бачимо ці світи, розшаровані по поверхні, і разом з тим ці світи розлітаються, хоча і що живуть у давньогрецькому рельєфі. Ми розуміємо, що він (рельєф, простір зображення) не глибокий, антропоморфний, але він говорить, що ми не можемо почувати світ як древні греки.

“Пройшовши через період матеріалістичної спокуси, – говорить художник – якому душа начебто піддалася, але все-таки витискує її з себе, як зла спокуса вона виходить відродженою після боротьби і страждань. Більше елементарні почуття – Жах, радість, сум і т.п., – які, навіть у цьому періоді спокуси, могли бути змістом мистецтва, непривабливі для художника. Він буде намагатися будити більше тонкі, поки ще, «безіменні почуття».¹ Сказано незрівнянно: «безіменні почуття». Вся книга населена категоріями, що є «безіменними почуттями». Але що таке, наприклад, артефакт? Це сучасна категорія естетики. Що таке заум, інтелект, аутсайдерство? Це усе поки що не стали загальноприйнятими категорії, це «безіменні почуття». Але вони зародилися дуже давно. Зараз вони сформувалися у виді своєрідної естетики, у виді певної межі духовного існування, говорять про те, що художник живе складним, витонченим життям, а, створений ним твір, безумовно, розбудить у здатного до того глядача тонкі емоції, які не піддаються опису в словах. Тут виникає якийсь замах на створення естетики. Так воно і є. Це нова естетика або новий дизайн духовних світів.

Кандинський описує, як раніше малювали світ люди. Всі ці перерахування нагадують маньєризм Фірансуелли. Цей естетик і маньєрист епохи Відродження, що описує красу жінки, як якийсь гербарій: очі обов'язково коричневі, – ні чорні, ні сірі, а коричневі, – ноги такі-то, де все пораховано. Однак чи вийде образ, краса – невідомо. Кандинський знущається з такого еклектичного опису. Подивіться, як він описує світ «до нього». Це зроблено досить коректно. «Часто кількома тисячами картин (населені ці музеї). На них, шляхом застосування фарб, зображені шматки «природи»: тварини, освітлені або в тіні, тварини, що п'ють воду, що стоять у води, що лежать на траві; відразу розп'яття Христа, що написане не віруючим у Нього художником: квіти, людські фігури – сидячі, фігури, що стоять, що йдуть, найчастіше також оголені; багато оголених жінок (часто даних у ракурсі позаду); яблука і срібні глечики; портрет таємного священика Н.; вечірнє сонце і т.п”.² Нескінченний світ наслідування. Чи можна від усього цього позбавитися? Позбутися від предметності, знайти ці «безіменні почуття», схопити їх і працювати саме з «безіменними почуттями»? Ми зараз розуміємо, що не можна. Навпаки, все останнє мистецтво хапається за натуралізм, хапається за тілесність, усілякими способами експлуатують цю тілесність, але Кандинський вважає, що все це можна. Це одна з найцікавіших спроб піти від предметності як зовнішнього буття і прийти до Буття духовного. Чому ж зараз повертаються до дизайну Кандинського, Малевича, Філонова? Тому, що вони вірили в інобуття речі – Дух. Сама ж віра – найцікавіший феномен. Віра як проект ще нерозгаданий феномен.

¹ Кандинский В. О духовном в искусстве // Кандинский В. Точка и линия на плоскости. – СПб, 2001. – С. 25.