- •1. Поняття та система кримінального права. Принципи кримінального права України
- •2. Військові злочини, їхня характеристика та види.
- •3. Дія кримінального закону у просторі та за колом осіб. Місце скоєння злочину.
- •4. Кримінальна відповідальність за хабарництво.
- •5. Дія закону про кримінальну відповідальність у часі. Зворотна дія кримінального закону та її межі.
- •6. Поняття і система злочинів проти миру, безпеки людства і міжнародного правопорядку та їхня загальна характеристика.
- •7. Злочини та його ознаки, відмінність від інших правопорушень. Види одиничного злочину.
- •8. Загальна характеристика та види злочинів у сфері службової діяльності.
- •9. Субєкт злочину і його ознаки.
- •10. Злочини, пов’язані з незаконним обігом наркотичних засобів, їх аналогів або прекурсорів, їхня загальна характеристика.
- •11. Підстави та межі відповідальності за незакінчений злочин. Добровільна відмова.
- •12. Злочини проти громадської безпеки, пов’язані з незаконними діями зі зброєю
- •13. Поняття, ознаки та значення об’єктивної сторони злочину для кваліфікації.
- •14. Аналіз складу злочину контрабанди. Види контрабанди.
- •15. Поняття співучасті у вчиненні злочину її об’єктивні і суб’єктивні ознаки.
- •16. Злочини проти довкілля, їхні види та загальна характеристика.
- •17. Форми співучасті , їх значення для кваліфікації.
- •18. Кримінальна відповідальність за диверсію, її відмінність від інших злочинів.
- •19. Поняття осудності, обмеженої осудності та неосудності. Правові наслідки визнання особи неосудною.
- •20. Державна зрада та її відмінність від шпигунства.
- •21. Поняття, мета та підстави застосування примусових заходів медичного характеру
- •22. Хуліганство, його види, а також відмінність від інших злочинів.
- •23. Поняття і значення складу злочину. Види складів злочину
- •24. Загальна характеристика злочинів у сфері охорони державної таємниці.
- •25. Вина у крим. Праві. Її форми та види .
- •26. Кримінальна відповідальність медичних працівників за злочини проти життя та здоровя особи.
- •27. Види та межі покарань які застосовуються до неповнолітніх.
- •28. Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту (види, загальна характеристика).
- •29. Призначення покарання за сукупністю вироків.
- •30. Злочини проти здоровя, їхні види та характеристика.
- •31. Поняття необхідної оборони та умови її правомірності (но).
- •34. Загальна характеристика злочинів проти власності та їхні види
- •36. Кримінальна відповідальність за навмисне вбивство при обтяжуючих обставинах.
- •37. Загальні умови призначення покарання
- •38. Поняття крадіжки та її відмінність від грабежу та шахрайства.
- •39. Звільнення від кримінальної відповідальності. Правові підстави та види
- •40. Характеристика злочинів проти виборчих прав і свобод людини та громадянина.
- •42. Вимагання та його ознаки, відмінність від розбою
- •43. Об'єкт та предмет злочину: їхній взаємозв’язок та відмінність
- •44. Кримінальна відповідальність за злочини проти трудових прав громадянина.
- •45. Повторність злочинів
- •46. Кримінальна відповідальність за бандитизм.
- •47. Основні (обов’язкові) і додаткові (факультативні) ознаки складу злочину та їх значення для кваліфікаці
- •48. Види тілесних ушкоджень. Кваліфікація тяжкого тілесного ушкодження.
- •49. Суб'єктивна сторона злочину, її ознаки і значення для кваліфікації.
- •50. Злочини у сфері господарської діяльності, їхні види та загальна характеристика.
- •51. Призначення покарання за вчинення декількох злочинів.
- •52. Загальна характеристика і види злочинів проти статевої свободи і статевої недоторканості особи.
- •53. Кримінальна відповідальність та кримінально-правові відносини
- •54. Кримінальна відповідальність за втягнення неповнолітніх в злочинну діяльність.
- •55. Класифікація злочинів та її значення.
- •56. Загальна характеристика злочинів проти представників правоохоронних органів, їх види.
- •57. Фізичний або психічний примус, як обставина, що виключає злочинність діяння
- •58. Злочини проти авторитету державної влади, органів місцевого самоврядування.
- •59. Амністія і помилування, їх кримінально-правове значення
- •60. Злочини проти безпеки виробництва.
- •61. Поняття та мета покарання. Покарання та інші кримінально-правові заходи.
- •63. Судимість та її правові наслідки.
- •64. Кримінальна відповідальність за вбивства, які скоєні при пом’якшуючих обставинах.
- •65. Давність в кримінальному праві України.
- •66. Злочини у сфері використання комп’ютерної техніки.
64. Кримінальна відповідальність за вбивства, які скоєні при пом’якшуючих обставинах.
Вбивство - умисне або необережне заподіяння смерті іншій людині (позбавлення її життя).
Об'єктом вбивства є життя людини.
Об'єктивна сторона: вбивство може бути здійснене шляхом дії або бездіяльності.
Суб'єкт вбивства - будь-яка осудна особа, яка досягла 14-ти років за вбивства передбачені ККУ.
Умисне вбивство за пом'якшуючих обставин:
? умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання (ст.116); Умовою застосування є сильне душевне хвилювання, викликане протизаконним насильством, систематичним знущанням або тяжкою образою з боку потерпілого.
? умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини (ст. 117); Відповідальність матері пом'якшується за умови, що вбивство дитини було вчинене під час пологів або одразу після них, тобто законодавець обмежує здійснення цього злочину певним нетривалим проміжком часу, доки особливий психічний і фізичний стан жінки послаблює її здатність керувати своїми діями. В інших випадках відповідальність за вбивство матір'ю своєї дитини настає на загальних підставах.
? умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (ст. 118). Заподіяння смерті нападаючому при захисті від суспільне небезпечного посягання виключає кримінальну відповідальність, якщо при цьому не були перевищені межі необхідної оборони. Вбивство при перевищенні меж необхідної оборони не виключає такої відповідальності, але пом'якшує її. Так само вирішується питання і при затриманні злочинця.
65. Давність в кримінальному праві України.
встановлені КК України строки, закінчення яких є підставою для звільнення особи, котра вчинила злочин, від відповідальності кримінальної або від відбування покарання.
С. д. в к. п. поділяються на два види: 1) строки давності, що є підставою для звільнення від крим. відповідальності, передбачені ст. 49 КК України; 2) строки давності, які є підставою для звільнення від відбування покарання (ст. 80 КК).
Відповідно до ст. 49 особа звільняється від крим. відповідальності, якщо від дня вчинення нею злочину і до набуття вироком закон, сили минули такі строки: 1) 2 роки — в разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) 3 роки у випадку вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі; 3) 5 років — у разі вчинення злочину серед, тяжкості; 4) 10 років — у випадку вчинення тяжкого злочину; 5) 15 років — у разі вчинення особливо тяжкого злочину. Ступінь тяжкості злочину визначається відповідно до ст. 12 КК. Перебіг строків давності зупиняється, якщо особа, котра вчинила злочин, ухилилася від слідства або суду. В таких випадках перебіг давності відновлюється від дня, коли винна особа з'явилася із зізнанням або її затримали. В цьому разі вона звільняється від крим. відповідальності, якщо від часу вчинення злочину минуло 15 років. Коли ж до закін. зазначених строків особа вчиняє новий злочин серед, тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин, перебіг давності переривається. Обчислення давності в цьому разі починається від дня вчинення нового злочину. Строки давності обчислюються окремо за кожен злочин.
Питання про застосування давності до особи, що вчинила особливо тяжкий злочин, за який згідно із законом може бути призначено довічне позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі не може бути призначене і замінюється позбавленням волі на певний строк. Передбачена ст. 49 давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти миру та безпеки людства (ст. 437—439 і ч. 1 ст. 442). Відповідно до ст. 80 особа звільняється від відбування покарання, якщо від дня набуття чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки: 1) 2 роки — у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі; 2) 3 роки — у випадку засудження до покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості; 3) 5 років — у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі за злочин серед, тяжкості, а також — засудження до позбавлення волі на строк не більше 5 років за тяжкий злочин; 4) 10 років — у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 5 років за тяжкий злочин, а також — засудження до позбавлення волі на строк не більше 10 років за особливо тяжкий злочин; 5) 15 років — у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше 10 років за особливо тяжкий злочин.
Проте перебіг давності в даному випадку зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. Перебіг давності відновлюється від дня з'явлення засудженого для відбування покарання або від дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені п. 1—3 ч. 1 ст. 80, подвоюються. Якщо ж до закін. строків, зазначених у ч. 1 та ч. З ст. 80, засуджений вчинить новий — серед, тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин, то перебіг давності переривається. Обчислення давності в цьому випадку починається від дня вчинення нового злочину. Строки давності щодо дод. покарань визначаються осн. покаранням, призначеним за вироком суду.
В усіх випадках звільнення від крим. відповідальності у зв'язку із закін. строків давності, передбачене ст. 49, а також звільнення від відбування покарання у зв'язку із закін. строків давності виконання обвинувального вироку здійснюється виключно судом (ст. 44, 74 КК).