53. Кримінальна відповідальність та кримінально-правові відносини

Зміст кримінальної відповідальності :

а) обов'язок особи не вчиняти злочинів;

б) обов'язок особи відповідати згідно із законом за вчинений злочин; в) як реальний процес такої відповідальності.

Кримінальна відповідальність - підлягає особа, винна у вчиненні злочину, тобто така, що умисно або з необережності вчинила передбачене кримінальним законом суспільне небезпечне діяння.

Поняття КВ відображує факт реальної взаємодії особи, яка вчинила злочин, і спеціальних органів держави, що врегульована нормами кримінального права і протікає в межах певних кримінально-правових правовідносин.

Суб'єктами таких відносин є особа, яка вчинила злочин та держава в особі органів дізнання, слідства і прокуратури.

Об'єктом таких правовідносин є ті особисті, майнові або інші блага особи, зменшення яких передбачається в санкції статті ОЧ КК, за якою особа визнається винною .

Кримінальна відповідальність настає з моменту набрання обвинувальним вироком суду законної сили.

Закінчення кримінальної відповідальності: момент припинення кримінально-правових відносин, відбуття покарання, погашення або зняття судимості.

Об'єктивні ознаки - наявність кримінально-правових приписів (дозволів та заборон) і відповідну їм (правомірну) поведінку суб'єкта.

Суб'єктивні ознаки обов’язок суб'єкта діяти відповідно до цих приписів.

В рамках кримінально-правових відносин реалізується позитивна кримінальна відповідальність.

54. Кримінальна відповідальність за втягнення неповнолітніх в злочинну діяльність.

Стаття 304. Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність.

Об'єктом злочину є моральні засади суспільства у ставленні до виховання підростаючого покоління. Вони передбачають охорону неповнолітніх від негативного впливу, який може викликати бажання займатися діяльністю, що негативно сприймається суспільством.

Потерпілими від злочину є неповнолітні — особи чоловічої або жіночої статі, які не досягли 18-річного віку.

Втягнення — це дії, внаслідок яких інша особа спонукається до певної поведінки, залучається до неї; у такої особи виникає бажання поводитись певним чином.

Об'єктивна сторона злочину полягає у втягненні неповнолітніх:

1) у злочинну діяльність;

2) у пияцтво;

3) у зайняття жебрацтвом;

4) у заняття азартними іграми.

Втягування неповнолітнього в злочинну діяльність проявляється в діях дорослої особи, пов'язаних з безпосереднім психічним чи фізичним впливом на неповнолітнього і вчинених з метою викликати у нього прагнення взяти участь в одному чи кількох злочинах: переконання, залякування, підкуп, обман, розпалювання почуття помсти, заздрості або інших низьких спонукань, пропозиція вчинити злочин, обіцянка придбати або збути викрадене, давання порад про місце і спосіб вчинення злочину, розпивання спиртних напоїв з неповнолітнім з метою полегшення схилення його до вчинення злочину.

Втягнення в злочинну діяльність означає втягнення у вчинення одного чи кількох злочинів.

Втягнення в пияцтво — це неодноразове спільне з неповнолітнім вживання спиртних напоїв або придбання для нього таких напоїв. Зайняття жебрацтвом — це систематичне випрошування грошей у сторонніх осіб. Втягнення в азартні ігри — це умисне схилення до систематичної гри на гроші або інші матеріальні цінності.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення винною особою дій, спрямованих на втягнення неповнолітнього в злочинну або іншу антигромадську діяльність незалежно від того, чи вчинив неповнолітній злочин.

Суб'єкт злочину — осудна особа, яка досягла 18-річного віку.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною виною.