3. Правила для виконання якісного сканування текстів та зображень

Для успішного процесу сканування потрібно дотримуватися декількох простих правил:

• для розпізнавання текстів оптимальна роздільна здатність при скануванні – 300 dpі, колірна модель – напівтонова чорно-біла (grayscale);

• найкращі результати досягаються при установці роздільної здатності кратною оптичному дозволу сканера. Так, для сканера з роздільною здатністю 1200 dpі оптимальним буде сканування з роздільними здатностями 1200, 600, 300, 150, 75 dpі при виключеному масштабуванні, але аж ніяк не 550 або 96 dpі;

• сканувати 35-міліметрові негативи на сканері з динамічним діапазоном нижче 3,6 з надією одержати якісне зображення безглуздо, тому що, швидше за все, одержите грубі переходи в контрастних кольорах і втрату деталей у тінях;

• найбільше число оптичних щільностей і градацій кольору можна одержати з настроюваннями сканування за замовчуванням. При будь-якій зміні настроювань, навіть при візуальному поліпшенні отриманого зображення, сканер обмежує частину своїх можливостей до рівня щільності й кількості градацій кольорів оригіналу;

• чисте скло планшетного сканера та рівне прилягання до нього оригіналу – запорука успіху.

Тема 1.2. Цифрові камери.

Мета: розглянути історію створення цифрових камер, пристрій роботи та основні характеристики.

План

1. Історія створення цифрових камер.

2. Пристрій роботи.

3. Основні характеристики цифрових фотоапаратів.

1. Історія створення цифрових камер

У грудні 1975 року інженер компанії Kodak Стіві Сессон винайшов дещо, що після декількох місяців перевернуло всі уявлення про фотографію – перший в світі цифровий фотоапарат. Камера була розміром з тостер і вміла робити чорно-білі знімки з роздільною здатністю 100×100 пікселів. Сьогодні б сказали, що камера мала роздільну здатність в 0,01 мегапікселя. Знімки записувалися на магнітофонну касету. На запис одного знімка йшло 23 секунди. Для переглядання знімків використовувалася спеціальна ТВ-приставка.

З початку 80-х років технологія цифрового фотографування почала розвиватися, але на ринку перші цифрові фотоапарати з'явилися тільки в 1993 році.

На сьогоднішній день ринок цифрової фототехніки переповнений, а якість знімків любительськими камерами практично не поступається знімкам професіоналів.

Більшість з нас сприймають цифровий фотоапарат як щось само собою зрозуміле. А п'ятнадцять років тому такий пристрій могла дозволити собі тільки дуже спроможна людина, і був він швидше ознакою розкоші, ніж технічною необхідністю. Власникам перших цифрових фотоапаратів доводилося нелегко. Потрібно було носити з собою п'ятикілограмові рюкзаки з акумуляторами і жорстким диском. З тих пір фотокамери значно зменшилися в розмірах і сталі куди зручнішими – такими, якими їх звикли бачити.

З часів появи фотоапарата до виходу в світ його цифрового спадкоємця пройшло майже сто років – саме стільки часу було потрібно, щоб знайти спосіб запису зображень на цифровий носій. Матриці фотокамер в тому вигляді, який використовується сьогодні, з'явилися в кінці шестидесятих років. Винайдений Вільямом Бойлем і Джорджем Смітом прилад із зарядовим зв'язком став першим кроком до сучасної техніки.

У 1981 році компанія Sony випустила камеру MAVICA, але за першу справжню цифрову камеру по праву вважається Dycam Model 1, відома також під ім'ям Logitech FotoMan FM-1. Зняті кадри MAVIKA записувала на звичайні 3,5-дюймові дискети, які тоді вважалися за чи не останнє досягнення миру техніки. Зараз же знайти комп'ютер, який би їх підтримував, дуже непросто. Вражали перші фотокамери тодішню публіку не тільки своїми можливостями, але і ціною. Dycam Model 1 коштувала близько тисячі доларів. По сучасним міркам це цілком осудна вартість для якісного фотоапарата, а ось можливості у тієї моделі були далеко не сучасні: матриця з роздільною здатністю 376×240 пікселів, 256 градацій сірого і один мегабайт вбудованої пам'яті, а також простенький об'єктив з фіксованою фокусною відстанню.

В середині 80-х (1984-1986 роки) за прикладом Sony, компанії Canon, Nikon, Asahi також почали випуск електронних фотокамер. Камери були аналоговими, коштували дуже дорого і мали роздільну здатність 0,3–0,5 мегапікселів.

У результаті, не дивлячись на те, що перша камера з'явилася на початку 80-х, за початок масового виробництва цифрових пристроїв прийнято вважати першу половину 90-х. Проте ці фотоапарати були чорно-білими і не давали тих можливостей, які потрібні для створення якісних фотознімків. Основна проблема полягала в тому, що ніхто не знав, з якого кінця приступити до розробки цифрової камери. Напрацювання, отримані за час створення аналогових фотоапаратів, явно не підходили для їх цифрових побратимів. Всі спроби зробити пристрій, який би успадковував досвід традиційної плівкової техніки, закінчувалися провалом: наприклад, створена в 1991 році шляхом механічного копіювання плівкового фотоапарата Kodak DCS-100 коштувала близько 25 тисяч доларів.