2. Практичний досвід міжнародного менеджменту

Менеджмент сша

У передових фірмах США останніми роками отримала поширення концепція «виробничої демократії» - форми співучасті, що надає працівникам усіх рівнів організації право брати участь у розв'язанні проблем, що зачіпають їх інтереси. Виділяють чотири типи експериментів по залученню робітників до управління:

• на цеховому рівні;

• через робочі ради;

• програма участі у прибутках;

• делегування представників робочих в раду директорів корпорації (це є в США за рідким винятком).

Нині орієнтація на використання акцій компаній в якості стимулу поширюється не лише на найманий персонал і менеджерів компаній: директори багатьох банків отримують зарплату не готівкою, а акціями банку. Використання акцій як стимулу більш ніж що-небудь інше пояснює успіх США в проведенні довгострокових технологічних інновацій. Основна маса статків в країні створюється сьогодні менеджерами, які освоюють нову продукцію або новий виробничий процес і публічно розміщують акції своїх підприємств. Природно, що значне число акцій вони залишають собі, і це складає джерело їх багатства.

У США практика останнього часу показала, що жодну глобальну ідею не вдається реалізувати без відповідних навичок менеджерів. Від сучасного менеджера все більше і більше вимагається глобальне бачення проблем. Стратегії, якими б всеосяжними вони не були, можуть не утілитися в життя до тих пір, поки керівники вищих рівнів компанії не поглянуть по-новому на свої обов'язки.

Зараз успішні американські менеджери вважають, що тільки ті фірми, які першими забезпечать себе глобально мислячими фахівцями, зможуть добитися успіху та значної конкурентної переваги найближчими роками.

Еволюція управлінської думки в післявоєнній Японії

Мистецтво управління та його роль були визнані лише відносно нещодавно. Один з лідерів японського бізнесу – Коносуке Мацусита, звертаючи увагу громадськості на необхідність ефективного управління, писав: «Сучасні підприємницькі організації виконують важливу роль, підтримуючи громадське життя. Їжа, одяг, житло стають доступними людям в результаті виробництва і розподілу. Отримуючи роботу, люди відчувають задоволення та дістають користь. Щоб досягти цих соціальних цілей, кожна організація повинна підтримувати свій здоровий і працездатний стан. Це залежить від якості та ефективності управлінських рішень та дій. Діяльність, яку ми називаємо управлінням, вимагає повної віддачі, в ній сконцентрований людський інтелект і досвід. Людина, що присвятила себе управлінню, займає дуже почесне і, в той же час, відповідальне положення, що вимагає повної самовіддачі і готовності піти на самопожертвування».

Сучасне японське управління набуло духу відкритості, який дозволяє підпорядкувати технологічний розвиток вирішенню проблем, що ставить саме життя.

Стрижнем нової концепції стало визнання соціальної відповідальності, що лежить на керівниках. Як відмічає К. Мацусита "кожна компанія, незалежно від її розмірів, повинна мати певну мету, відмінну від отримання прибутку, цілі, які виправдовують її існування. Вона повинна мати власне покликання у цьому світі. Якщо керівник має розуміння цієї місії, він може довести до свідомості службовців, чого хоче досягти компанія, вказати її ідеали. І, якщо його підлеглі усвідомлюють, що працюють не лише за хліб насущний, вони отримають стимул до більш напруженої спільної роботи в ім'я досягнення спільної мети".