Перешкоди на шляху ефективної комунікації та методи їх подолання

Перешкоди на шляху ефективної комунікації, які носять організаційний характер – це об’єктивні та суб’єктивні фактори, які деформують (викривлюють) процес комунікації. До них належать:

• фільтрування – свідоме маніпулювання інформацією з метою зробити її привабливішою для одержувача;

• вибіркове сприйняття – одержання інформації вибірково, коли одержувач бачить і чує лише те, що його цікавить, з урахуванням своїх потреб, мотивів, досвіду, ступеня підготовки до сприйняття та інших особистих характеристик;

• інформаційне перевантаження – ситуація, коли кількість інформації, яку повинна осмислити людина, перевищує можливості її опрацювання;

• поганий зворотній зв’язок – відсутність або слабка реакція одержувача на повідомлення;

• неефективна організаційна структура підприємства та інформаційне перекручування;

• технічні перешкоди – викривлення змісту інформації із-за неякісної роботи обладнання, пристроїв, за допомогою яких передається повідомлення, а також збоїв зв’язку у комунікаційній мережі.

Комунікаційні бар’єри – психологічні перепони на шляху адекватної передачі інформації між партнерами по спілкуванню.

Типи комунікаційних бар’єрів:

1. естетичні – невідповідність зовнішності змістовній стороні інформації;

2. інтелектуальні – нерівномірність розвитку різних сторін інтелекту у комунікатора і реципієнта. Вони поділяються на:

• фонетичні – використання елементів з інших мов, дефекти мови й дикції, невиразність мови, порушення темпу мови, наявність звуків і слів-паразитів;

• семантичні – вкладання різного змісту, використання жаргонів, сленгів; для різних людей одні і тіж самі слова можуть мати різне значення, одержувач тлумачить отриману інформацію інакше, ніж мав на увазі відправник;

• стилістичні – неспівпадіння стилю мови комунікатора зі змістом повідомлення;

• логічні – різні логічні системи доказів;

3. соціально-культурні – різний рівень розвитку соціального інтелекту. Вони поділяються на:

• етичні – неспівпадіння норм поведінки відправника і одержувача;

• рольові – інтерпретація повідомлення з позиції „керівника” або „підлеглого”;

• бар’єри неавторитетності – низька авторитетність комунікатора;

• бар’єри світосприйняття – різні погляди на життя;

4. мотиваційні – відсутність інтересу до повідомлення;

5. моральні – отримання задоволення або незадоволення від повідомлення;

6. емоційні – інтерпретація одержувачем повідомлення залежно від його настрою;

7. бар’єри вислуховування – невміння висловлювати свої думки та уважно слухати.

Одна з умов ефективних комунікацій – це наявність у керівника певних навичок і умінь у взаєморозумінні, знання й уміння працювати на комунікаційній техніці. Особлива увага приділяється вмінню слухати і вмінню говорити. Перш за все, необхідно звернути увагу на типи співбесідників і відповідно до цього обирати свою поведінку.

Типи співбесідників

Тип співбесідника	Особливості поведінки з ним під час бесіди
"Позитивна людина"	Помірно вести з ним дискусію
"Непідступна людина"	При можливості визнавати його знання й досвід
"Незацікавлена людина"	Розпитувати, залучати до бесіди
"Важлива птаха"	Використовувати дискусію типу "Так, але...", не критикувати
"Людина, яка все знає"	Намагатись висловлювати певну позицію відповідно до того, що він говорить
"Говірка людина"	Намагатись зупиняти й обмежувати
"Конфліктна людина"	Зберігати спокій, залишатись в межах професійної бесіди, намагатись спокійно спростовувати нелогічні висновки
"Обережна людина"	Задавати легкі запитання, поступово втягувати в бесіду

Що таке уміння говорити? Основні правила можна представити на схемі:

Аналогічним чином можна зобразити уміння слухати:

Методи подолання перешкод комунікації – це засоби підвищення ефективності комунікації. До них належать:

1. удосконалення зворотнього зв’язку – використання засобів активізації та поглиблення зворотної реакції на повідомлення (запитання до слухачів, повторення частини сказаного, передавання повідомлення у різних варіантах тощо);

2. регулювання інформаційних потоків – перерозподіл інформаційних потоків шляхом удосконалення комунікаційних мереж, вертикальної і горизонтальної комунікації, правильного вибору засобів комунікації;

3. розвиток вміння активно слухати – дотримання настанов ефективного слухання;

4. використання емпатії – намагання поставити себе на місце відправника, що дає змогу краще зрозуміти справжній зміст його повідомлення;

5. спрощення мови повідомлення – використання слів, які одержувач гарантовано зрозуміє.